ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 920/526/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
представника позивача - Лисенко В.О.,
представника відповідача - Сечін С.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Сумської області
(суддя Джепа Ю.А.)
від 06.10.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Владимиренко С.В., судді - Євсіков О.О., Корсак В.А.)
від 21.12.2021
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"
про стягнення 1 588 276,40 грн,
Короткий зміст позовних вимог та заперечень, суть спору
1. У травні 2021 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (далі - Товариство) борг у загальній сумі 1 588 276,40 грн, з яких: пеня у сумі 460 716,71 грн, 3% річних у сумі 456 791,13 грн, інфляційних втрат у сумі 670 768,56 грн, а також судовий збір.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання за договором постачання природного газу № 4098/1920-ЕЕ-29 від 24.09.2019 (далі - договір) щодо оплати вартості поставленого природного газу.
3. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на неправильність розрахунку пені, відсутність підстав для її нарахування за період з 26.03.2020 по 17.04.2020 на суму 2 506 821,70 грн, оскільки в цей час тривав карантин. Також відповідач заявив клопотання про зменшення пені на 50 %.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 24 вересня 2019 року між сторонами укладено договір №4098/1920-ЕЕ-29 постачання природнього газу (договір), на виконання якого Компанія (постачальник) поставила Товариству природний газ по актах приймання-передачі природного газу від 31.10.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 30.09.2020 на загальну суму 38 031686,50 грн.
5. Товариство розрахувалось за поставлений газ, але прострочило строки оплати. Остаточний розрахунок по договору за зобов`язаннями з оплати відповідач здійснив наступним чином: за жовтень 2019 - 18.02.2020; за грудень 2019 - 26.11.2020; за січень 2020 - 18.01.2021; за лютий 2020 - 18.01.2021; за березень 2020 - 22.01.2021; за квітень 2020 - 22.01.2021; за травень 2020 - 22.01.2021; за червень 2020 - 22.01.2021; за вересень 2020 - 22.01.2021.
6. Заборгованість за договором повністю погашена 22.01.2021, що не заперечується сторонами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.10.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у сумі 239911,62 грн, 3% річних у сумі 456 791,13 грн, інфляційні втрати у сумі 670 768,56 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 22 054,36 грн.
8. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 102 819,27 грн суд відмовив у зв`язку зі зменшенням розміру пені, а у частині стягнення пені у сумі 117 985,82 грн суд відмовив у зв`язку з безпідставністю її нарахування.
9. Суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач прострочив оплату за поставлений позивачем природний газ;
- підстави для нарахування штрафних санкцій з 12.03.2020 відсутні з огляду на положення пункту 15 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", якими тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), звільнено виробників теплової енергії від нарахування постачальниками природного газу пені та штрафних санкцій;
- розмір пені, що підлягає стягненню, має бути зменшений на 30%, відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України;
- розрахунок річних та інфляційних втрат є арифметично правильним, тому підлягає задоволенню.
10. 21.12.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задовольнив. Рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив повністю.
11. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що погашення основної частини боргу було здійснено до 01.06.2021, тому відповідно до Закону України від 14.07.2021 №1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", що набрав чинності 29.08.2021, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
12. У касаційній скарзі скаржник просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 220 805, 09 грн та постанову суду апеляційної інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 1 588 276,40 грн задовольнити повністю.
13. Скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.
14. В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про можливість зменшення неустойки, застосував норми статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, оскільки не брав до уваги майновий стан позивача, зокрема, наявність податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача у справі.
15. Скаржник також вказує, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у стягненні пені за період з 12.03.2020 по 17.04.2020, оскільки неправильно застосував норми пунктів 1 та 15 розділу ІІ Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", що набрав чинності 18.04.2020, до спірних правовідносин. У цій частині скаржник не визначає пункт та підставу касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.
16. В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми 7 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України № 1639-ІХ від 14.07.2021 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", оскільки не брав до уваги, що відповідно до частинні першої статті 3 цього Закону для процедури врегулювання заборгованості шляхом реструктуризації, необхідною умовою є включення до реєстру, в якому буде міститись інформація щодо кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню, і висновок Верховного Суду з цього питання відсутній.
17. Скаржник вважає, що відповідно абзацу другого частину першої статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України № 1639-ІХ від 14.07.2021, лише участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру, тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що списання нарахованих неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних не ставиться у залежність від виконання будь - яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати.
18. Скаржник наполягає, що для списання коштів, як складовою процедури врегулювання заборгованості, необхідною умовою є включення до реєстру, в якому буде міститись інформація щодо кредиторської заборгованості. Суд апеляційної інстанції не встановив такі обставини.
19. Товариство у відзиві на касаційній скаргу просить залишити її без задоволення, а скаргу - без змін, посилаючись на те, що:
- скаржник безпідставно посилається на відсутність висновку щодо застосування норми 7 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", оскільки суд апеляційної інстанції правильно врахував висновок Верховного Суду, що норма щодо списання пені, інфляційних витрат, відсотків річних є нормою прямої дії та не потребує від відповідачів вчинення будь-яких інших додаткових дій;
- аргументи позивача стосовно відсутності підстав для застосування положення пункту 15 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ є помилковими, оскільки у постанові від 21.10.2021 року у справі № 922/29/21 Верховний Суд зробив висновок, що звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій виробників теплової енергії саме з 12.03.2020 (введення на території України карантину) прямо передбачено в Законі, що узгоджується із приписами статті 58 Конституції України;
- посилання позивача на постанову Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 є помилковим, оскільки у кожній справі суди оцінюють та досліджують різні докази, які сторони подавали в обґрунтування своєї позиції щодо заяви про зменшення розміру санкцій і вже на підставі встановлених обставин ухвалюють рішення відповідно до статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.
-