ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 902/186/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представників учасників справи:
-представника відповідача: Круковська Р.І.;
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»
на рішення Господарського суду Вінницької області
(суддя - Міліціанов Р.В.)
від 21.07.2021
додаткове рішення Господарського суду Вінницької області
(суддя - Міліціанов Р.В.)
від 28.07.2021
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Олексюк Г.Є., судді - Гудак А.В., Мельник О.В.)
від 10.11.2021
у справі за позовом Приватного підприємства «Валентина»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»
про стягнення 1 797 479,41 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У березні 2021 року Приватне підприємство «Валентина» (надалі - ПП «Валентина», Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (надалі - ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД», Товариство, відповідач) про стягнення 1 797 479, 41 грн заборгованості, з яких: 637 284, 29 грн - інфляційних втрат, 928 156,10 грн - пені за період з 24.07.2020 по 25.02.2021 та 232 039,02 грн - 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані простроченням поставки товару за договором поставки № АІ-00128 від 21.01.2020 (надалі - договір).
1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що відповідач виконав належним чином свої зобов`язання відповідно до умов договору, повернувши в порядку та строк, встановлені пунктом 5.8 договору суму попередньої оплати, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідач стверджував про відсутність прострочення, оскільки позивач після отримання повідомлення щодо неможливості відповідачем своєчасно поставити товар не погодив нової дати поставки товару.
2. Фактичні обставини справи, установлені судами
2.1. 21.01.2020 між ПП «Валентина» (покупець) та ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки № АІ-00128, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві мінеральні добрива (товар), а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
2.2. Товар, що є предметом поставки за цим договором, поставляється протягом 30 календарних днів з моменту повної попередньої оплати покупцем його вартості, якщо інші строки поставки не передбачені специфікацією до договору (пункт 5.2 договору).
2.3. Право власності у покупця виникає з моменту передання товару (п.п. 5.3.6 договору).
2.4. У разі, якщо після отримання від покупця попередньої оплати за товар постачальник в силу обставин, що не залежить від нього, не має можливості виконати свої зобов`язання з постачання товару покупцеві у строки, передбачені пунктом 5.2 договору, повинен повідомити покупця за допомогою факсу та (або) електронної пошти. Після цього сторони мають письмово узгодити новий строк поставки товару. У випадку недосягнення згоди, постачальник зобов`язується протягом 2-х банківських днів повернути покупцю сплачені за товар кошти. Повернення постачальником попередньої оплати покупцеві не є порушенням зобов`язань постачальника за умовами даного договору (пункт 5.8 договору).
2.5. За змістом пункту 7.2. договору покупець зобов`язаний повністю оплатити товар до його передання постачальником (попередня оплата), якщо інші умови оплати не передбачені специфікацією до договору. Після надходження попередньої оплати на поточний рахунок постачальника відмова покупця від приймання поставленого постачальником товару не приймається.
2.6. При порушенні своїх зобов`язань сторона несе відповідальність, визначену договором та/або чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених договором (пункт 8.1 договору).
2.7. За прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також штраф, визначений у Специфікації (пункт 8.4.1 договору).
2.8. На виконання умов укладеного договору 12.06.2020 відповідач на адресу позивача надіслав рахунок-фактуру № АІ-00004886 та Специфікацію № СГІ-АІ- 00128/74 щодо поставки товару в кількості 1500 тон на загальну суму 10 350 000, 00 грн разом з ПДВ. Кінцевим строком оплати було встановлено 17.06.2020.
2.9. 16.06.2020 позивач здійснив попередню оплату в розмірі 10 350 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12047 від 16.06.2020.
2.10. Відповідач (постачальник) частково поставив товар в розмірі 110,75 тон на суму 764 175,00 грн, що не заперечувалось сторонами та підтверджено товарно-транспортними накладними №№ 698, 699, 700 від 12.06.2020 та №701 від 15.06.2020. Сума коштів за недопоставлений товар становить - 9 585 825, 00 грн.
2.11. 22.06.2020 року відповідач на адресу позивача надіслав рахунок- фактуру № АІ-00005060 та Специфікацію № СГ1-А1- 00128/76 від 22.06.2020 щодо поставки товару в кількості 500 тон на загальну суму 3 450 000, 00 грн разом з ПДВ. Кінцевим строком оплати було встановлено 24.06.2020.
2.12. На виконання умов договору позивач 16.06.2020 здійснив попередню оплату в розмірі 3 450 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12149 від 23.06.2020. Однак, відповідач не поставив товар на суму 3 450 000,00 грн.
2.13. За твердженнями позивача з 2000 тон товару відповідачем поставлено 110,75 тон. Кількість неотриманого позивачем товару становить 1 889,25 тон.
2.14. 10.07.2020 ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» направлено на адресу ПП «Валентина» лист № 10/07/20-1, згідно з яким визнано обсяг (1 889,25 т) та вартість недопоставленого товару (13 035 825,00 грн), а також зазначено з посиланням на пункт 5.8. договору про неможливість поставки товару з об`єктивних причин.
2.15. 19.01.2021 ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» повторно направлено лист аналогічного змісту.
2.16. 22.01.2021 року відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 13 036 295, 00 грн, з призначенням платежу: «повернення коштів за непоставлений товар, згідно Договору №АІ-00128 від 21.01.2020», що засвідчується платіжними дорученнями №№ 1318, 1319, 2371, 132, 17.
2.17. 25.01.2021 позивач на адресу відповідача надіслав претензію щодо невиконання умов договору поставки № А1-00128 від 21.01.2020.
2.18. 29.01.2021 відповідач надав відповідь на претензію, у якій зазначив про належне виконання умов договору. ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» також вказав, що направив позивачу 19.01.2021 лише одного листа №19/01/21-1 щодо неможливості поставки товару в силу обставин, які не залежать від постачальника, а тому він не має можливості виконати свої зобов`язання з постачання товару у строки, передбачені пунктом 5.2 договору.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.07.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у сумі 787 515,60 грн. У задоволенні позову в частині вимог про стягнення неустойки в сумі 140 640,50 грн, 232 039,02 грн - 3% річних та 637 284, 29 грн - інфляційних втрат відмовлено.
3.2. Суд першої інстанції виходив з того, що:
- Товариство прострочило поставку товару на суму 9 585 825,00 грн, тому за період з 17.07.2020 по 17.01.2021 відповідно до пункту 8.2.1 договору та частини 6 статті 232 ГК України зобов`язано сплатити пеню у розмірі 581 581, 67 грн;
- стаття 625 ЦК України застосовується лише у разі порушення грошового зобов`язання, а у цій справі наявне порушення договірних зобов`язань щодо поставки товару у визначений строк;
- Товариством не надано сертифікат Торгово-промислової палати на підтвердження наявності форс-мажорних обставин щодо неможливості з об`єктивних причин поставити товар у строки, передбачені пунктом 5.2 договору;
- листи відповідача не містять переліку причин, які призвели до неможливості поставки товару, опису та терміну дії цих обставин, котрі перешкодили своєчасно поставити товар. Крім того, такі повідомлення мали бути направлені протягом строку поставки, а не після виникнення прострочення.
3.3. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.07.2021 залишено без розгляду заяву позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 97 151, 56 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15 150, 05 грн залишено за позивачем. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11 812,14 грн судових витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з позивача на користь відповідача 18 261,75 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 115 234,69 грн залишено за відповідачем. Зобов`язано позивача сплатити на користь відповідача 6 449,61 грн різницю понесених судових витрат, а також роз`яснено, що сторони звільняються від відшкодування одна одній 11 812,14 грн понесених судових витрат.
3.4. Суд першої інстанції виходив з того, що:
- позивач порушив строк подання доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, не подав клопотання про поновлення процесуальних строків та обґрунтування поважності їх пропуску, тому його заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу залишається без розгляду відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України;
- відповідач заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 133 496,44 грн надав своєчасно, проте позивач не подав заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу та не ініціював питання щодо співмірності та пропорційності заявленої відповідачем суми витрат;
- договір про надання правової допомоги № 05/21 від 12.01.2021 не визначає порядок обчислення гонорару у відсотковому відношенні до ціни позову та не передбачає такої форми оплати як гонорар успіху адвоката, тому обґрунтованими і доведеними є витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 32 500,00 грн, що підлягають відшкодуванню лише у сумі 18 261,75 грн (пропорційно розміру задоволених вимог).
3.5. 10.11.2021 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив частково. Рішення суду першої інстанції у частині відмови в позові про стягнення 232 039, 02 грн 3 % річних та 637 284, 29 грн інфляційних втрат скасував та прийняв у цій частині нове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача 194 530, 34 грн 3 % річних та 637 261, 32 грн інфляційних втрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
3.6. Додаткове рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд змінив та стягнув з відповідача на користь позивача 24 287, 54 грн судового збору за подання позовної заяви. Залишив без розгляду заяву позивача, в особі представника адвоката Олійника Романа Олександровича, про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 97 151, 56 грн. Стягнув з позивача на користь відповідача 3 224, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 4 011,97 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
3.7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками, що з 17.07.2021 зобов`язання з поставки товару набуло статусу простроченого, а висновки щодо стягнення пені є обґрунтованими та законними.
3.8. Також суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 вказав, що після закінчення строку поставки у відповідача виникло зобов`язання повернути суму попередньої оплати, тому це зобов`язання є грошовим і до спірних правовідносин застосовується частина 2 статті 625 ЦК України.
3.9. Заперечення відповідача щодо застосування положень пункту 5.8. договору, як підстави для звільнення від нарахування штрафних санкцій та заходів відповідальності за порушення строків поставки товару, є необґрунтованими, оскільки відповідач не довів існування обставин, які не дали йому можливість виконати свої зобов`язання у встановлені строки, а надані листи були відхилені, як докази.
3.10. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо залишення заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 97 151, 56 грн без розгляду та відмови у задоволенні вимог відповідача щодо розподілу та відшкодування 100 996,44 грн витрат на професійну правничу допомогу, що є гонораром успіху адвоката у розмірі 10% від розміру вимог, який погоджений лише в акті про надання послуг з правничої допомоги, а не в договорі про надання правової допомоги, що чинним законодавством не передбачено.
3.11. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з позивача слід стягнути 3 224, 00 грн витрат на правову допомогу (9,92 % понесених витрат відповідачем, пропорційно розміру вимог, у задоволенні яких позивачу було відмовлено).
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
4.1. 30.11.2021 Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Вінницької області від 21.07.2021, додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. А також стягнути з Підприємства на користь Товариства 133 496,44 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, 40 443,28 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 53 924,38 грн судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.
4.2. 30.12.2021 скаржник подав до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій підставою касаційного оскарження визначив пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України.
4.3. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки в даному випадку не мало місце прострочення грошового зобов`язання, попередня оплата повернута позивачу в межах строку встановленого умовами договору, яким визначено особливості щодо порядку змін строку поставки, а також умов та строку повернення попередньої оплати (протягом двох банківських днів з наступного дня після недосягнення домовленостей щодо нового строку поставки товару). Суди помилково ототожнили строк поставки товару зі строком повернення попередньої оплати, що обумовлює наявність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
4.4. В обґрунтування підстав для відступу від висновку Верховного Суду скаржник зазначає, що правовідносини у справах не є подібними, оскільки у справі, яка переглядається, не оспорювався факт того, що попередня оплата є грошовим зобов`язанням, а спірні правовідносини пов`язані з дослідженням питання дотримання умов пункту 5.8 договору в частині дотримання порядку погодження нових строків поставки товару та строків повернення попередньої оплати, як наслідок, встановлення підстав для стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені. Крім того, у справі № 918/631/19 ключовим питанням було, чи є попередня оплата грошовим зобов`язанням і з якого моменту настає обов`язок повернення попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України.
4.5. Щодо оскарження додаткового рішення скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
4.6. В обґрунтування зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми частин 4, 5 статті 126 ГПК України, які визначають критерії співмірності витрат на оплату послуг адвоката та можливість зменшити суму витрат виключно на підставі клопотання іншої сторони та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19 (критерії співмірності витрат суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на їх неспівмірність, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям); додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2020 у справі № 911/4242/15, від 19.07.2021 року у справі № 910/16803/19, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 20.11.2020 у справі 910/13071/19 (суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи).
4.7. Крім того, скаржник не погоджується з висновками судів, що гонорар успіху не може бути відшкодований, який погоджений лише в акті про надання послуг, якщо сторони, керуючись принципом свободи договору, можуть змінити гонорар успіху у спосіб погоджений договором, в тому числі зафіксувати остаточну суму в акті наданих послуг. Висновок Верховного Суду щодо застосування статті 126 ГПК України стосовно способів погодження гонорару успіху відсутній, що є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
4.8. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи та вимоги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши наявні матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
5.2. Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
5.3. Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
5.4. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.5. Пунктом 5.8. договору сторони передбачили, що у разі, якщо після отримання від покупця попередньої оплати за товар постачальник в силу обставин, що не залежить від нього, не має можливості виконати свої зобов`язання з постачання товару покупцеві у строки, передбачені п. 5.2 договору, повинен повідомити покупця за допомогою факсу та (або) електронної пошти. Після цього сторони мають письмово узгодити новий строк поставки товару. У випадку недосягнення згоди постачальник зобов`язується протягом 2-х банківських днів повернути покупцю сплачені за товар кошти. Повернення постачальником попередньої оплати покупцеві не є порушенням зобов`язань постачальника за умовами даного договору (пункт 5.8 договору).
5.6. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зобов`язання з поставки товару на суму 9 585 825,00 грн набуло статусу простроченого починаючи з 17.07.2021, оскільки листи відповідача від 10.07.2021 та від 19.07.2021 не містять переліку причин, які призвели до неможливості поставки товару. Саме по собі посилання на наявність об`єктивних обставин неможливості поставити товар не є достатньою умовою застосування положень пункту 5.8. договору щодо узгодження нового строку поставки товару.