ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/18282/19
адміністративне провадження № К/9901/32759/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Клочкової Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І.)
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2018 року № 0000314613 та № 0000304613, винесені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариства зазначило, що погашення заборгованості позивача по податку на прибуток відбулося за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості за спірний період в тарифах, як було передбачено чинним законодавством України. З огляду на те, що розрахунок позивача з бюджетом здійснювався на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з бюджету, обставини щодо вини позивача, на його думку, не підтверджуються, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з ПДВ.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.
3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2018 року № 0000314613 та № 0000304613, винесені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що погашення податкового боргу позивача відбулося на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 971, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав у податкового органу для застосування до позивача вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та статті 126 Податкового кодексу України..
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 01 грудня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 640/18282/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/18282/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 2 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
5.2. Так, відповідач зазначає, що посилання позивача на статті 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», а також на Порядок та умови надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017р. №971 є безпідставними оскільки не відповідають установленим Податковим кодексом України засадам. Позивач не звертався до контролюючого органу із заявами щодо відстрочення або розстрочення суми податкового боргу. Відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань передбачена абзацом 1 пункту 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України.
У зв`язку з вищевикладеним, згідно норм чинного законодавства, по підприємству ПАТ "ДТЕК «Дніпроенерго" в автоматичному режимі нарахована штрафна фінансова санкція, за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток за III квартал 2017 року, визначених в декларації з податку на прибуток за Три квартали 2017 року, у розмірі: 11 600,0 грн. із затримкою на 9 календарних дні, 26 951 225,57 грн. із затримкою на 38 календарних дні.
5.3. Податковий орган указує про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі №813/919/13-а та від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23.10.2018 року по справі №817/694/16, які було застосовано судом апеляційної інстанції, полягає в наступному.
Офіс ВПП ДПС не погоджується із застосуванням судом апеляційної інстанції правової позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі №813/919/13-а оскільки зазначена правова позиція винесена судом стосовно предмету спору оскарження «про визнання протиправним та скасування дій щодо зміни призначення платежу», тоді як предметом оскарження по справі №640/18282/19 є «визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток» яка відповідно до норм ПКУ є іншим предметом спору.
У зв`язку з цим, Відповідач уважає застосування судом апеляційної інстанції правової позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 21.03.2018 року по справі №813/919/13-а помилковим.
Також, Офіс ВПП ДПС не погоджується із застосуванням судом апеляційної інстанції правової позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, яка викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року по справі №817/694/16, оскільки предметом оскарження цього позову є «реальність фінансово-господарських операцій», що не стосується предмету оскарження справи №640/18282/19.
5.4. Відповідач акцентує увагу, що відсутній висновок Верховного Суду у застосуванні таких норм права, а саме: п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України: «Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
6. Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався, що не перешкоджає її розгляду по суті.
7. 21 січня 2021 року справа № 640/18282/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, 27 грудня 2017 року, відповідно до статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 06 грудня 2017 № 971, укладено договір № 971/1 про організацію взаєморозрахунків між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації, комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу», приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», державним підприємством «Енергоринок».
9. Предметом зазначеного договору - є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченого статтею 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до порядку та умов надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 971.
10. Згідно з пунктом 10 Договору № 971/1 сторона остання - АТ «ДТЕК Дніпроенерго» зобов`язана перерахувати кошти до спеціального фонду державного бюджету кошти в сумі 26 951225,57 грн. для сплати погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу. (т. 1 а.с. 31 зворот).
11. На виконання Договору № 917/1 АТ «ДТЕК Дніпроенерго» платіжним дорученням № 38 від грудня 2017 року перерахувало кошти в сумі 26 951 225,57 грн з казначейського рахунку на свій рахунок, відкритий в системі електронного адміністрування податку на прибуток (т.1 а.с. 34).
12. 10 січня 2018 року Офісом великих платників Державної фіскальної служби було проведено камеральну перевірку ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з питання своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань за 3 квартал 2017 року, визначних в декларації за 3 квартали 2017 року.
13. За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 10 січня 2018 року № 2/28-10-46- 13/00130872.
14. У висновку акту перевірки податковий орган зазначає про порушення платником податків пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого встановлено факт несвоєчасної сплати до бюджету суми узгодженого грошового зобов`язання з податку на прибуток за 3-ій квартал 2017 року, визначених в податковій декларації з податку на прибуток за три квартали 2017 року у розмірі: 11 600,00 грн із затримкою на 9 календарних днів; 26 951 225,57 грн. із затримкою на 38 календарних днів.
15. 25 січня 2018 року податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:
- № 0000314613, яким зобов`язано платника податків сплатити штраф у розмірі 5 390 245,11 грн;
- № 0000304613, яким зобов`язано платника податків сплатити штраф у розмірі 1 160,00 грн.
16. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000304613, № 0000314613 від 25.01.2018 року, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Позиція Верховного Суду
17. Спірним питання у цій справі відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань передбачена абзацом 1 пункту 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України.
18. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.