ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.005846
адміністративне провадження № К/9901/7925/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у складі судді Кузана Р.І. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Пліша М.А., Шинкар Т.І., Гуляка В.В. у справі №1.380.2019.005846 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон +» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, ДПС України в якому просило визнати незаконними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №948136/40110917 від 09.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3100165 від 30.11.2017, рішення №940304/40110917 від 03.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3100141 від 30.11.2017, рішення №940303/40110917 від 03.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3100140 від 30.11.2017, рішення №948266/40110917 від 09.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3100142 від 30.11.2017, рішення №938004/40110917 від 02.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3100210 від 30.11.2017, рішення №977525/40110917 від 05.11.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3100144 від 30.11.2017, рішення №937885/40110917 від 02.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3100139 від 30.11.2017, рішення №938009/40110917 від 02.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3100158 від 30.11.2017, рішення №938014/40110917 від 02.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3100153 від 30.11.2017, рішення №977548/40110917 від 05.11.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3100150 від 30.11.2017, рішення №977514/40110917 від 05.11.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №49506 від 29.11.2017, рішення №977480/40110917 від 05.11.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №56982 від 29.11.2017, рішення №977485/40110917 від 05.11.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №98745 від 30.11.2017, рішення №977517/40110917 від 05.11.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №49508 від 30.11.2017, рішення №977491/40110917 від 05.11.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №49495 від 15.11.2017; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №3100165 від 30.11.2017, податкову накладну №3100141 від 30.11.2017, податкову накладну №3100140 від 30.11.2017, податкову накладну №3100142 від 30.11.2017, податкову накладну №3100210 від 30.11.2017, податкову накладну №3100144 від 30.11.2017, податкову накладну №3100139 від 30.11.2017, податкову накладну №3100158 від 30.11.2017, податкову накладну №3100153 від 30.11.2017, податкову накладну №3100150 від 30.11.2017, податкову накладну №49506 від 29.11.2017, податкову накладну №56982 від 29.11.2017, податкову накладну №98745 від 30.11.2017, податкову накладну №49508 від 30.11.2017, податкову накладну №49495 від 15.11.2017.
Відповідачем подано до суду першої інстанції клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, яка була залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, клопотання відповідача було задоволено, позов залишено без розгляду, з підстав передбачених ст. 123 КАС України.
Залишаючи позов без розгляду суди виходили з того, що оскільки предметом оскарження в даній справі є рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної, прийняте суб`єктом владним повноважень, то строк звернення до адміністративного суду з даним позовом слід вирішувати з урахуванням положення ч. 2 ст.122 КАС України, якою встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду із оскарженням спірного рішення. При цьому, суди вказали, що виходячи зі змісту статті 102 ПК України, вищевказаний строк застосовується під час нарахування грошових зобов`язань або під час провадження у справі про стягнення такого податку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон +» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.005846, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги позивача ґрунтуються на тому, що відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати з грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. З урахуванням викладеного нормою, що регулює питання застосування строків звернень до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними рішень контролючого фіскального органу є приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого, - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. З аналізу вищевикладених норм чинного в Україні законодавства, скаржник убачає, що платник податків може оскаржити до суду податкове повідомлення рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який строк, з урахуванням строків давності визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Крім цього, зазначає, що відповідно до розділу 1 п. 10 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» прийнятого 24 жовтня 2013 року № 657-УІІ, внесено до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011, №№ 13-17, ст. 112) такі зміни, зокрема, в абзаці першому пункту 56.18 статті 56 слова «про нарахування грошового зобов`язання» виключено. Отже, у 2013 році шляхом внесення змін у статтю 56.18 статті 56 Податкового кодексу України законодавець поширив застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень фіскального органу, за умови не використання платником податків адміністративного оскарження спірних рішень.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі скаржник зазначає частину першу статті 328 КАС України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах.
Відповідачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому він вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про залишення позовних вимог без розгляду, оскільки позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду, доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду не надано, а підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними відсутні. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
У відповідності до ч. 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.