ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/7808/17
адміністративне провадження № К/9901/35746/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року у складі головуючого судді Григоровича П.О. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І. у справі № 826/7808/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес» (далі - позивач, ТОВ «Бі Ту Бі Експрес») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві; далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 0003391402, № 0003401402.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Бі Ту Бі Експрес» вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «Ей Еф Бізнес Груп», ТОВ «Торговельно-промислова група «Альбатрос», ТОВ «Шах ХХІ», ТОВ «Віоліма», ПП «Саліус», ТОВ «Бум Фінанс», ТОВ «Лоял Дот», ТОВ «Акрам Вест ТД», ТОВ «Виробнича фірма «Дзета» мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Указані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року, адміністративний позов ТОВ «Бі Ту Бі Експрес» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 0003391402 в частині основного платежу в сумі 268 783,20 грн, штрафних (фінансових) санкцій у сумі 35 792,30 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 0003401402 в частині основного платежу в сумі 276 126,12 грн, штрафних (фінансових) санкцій у сумі 69 031,78 грн.
Стягнуто на користь ТОВ «Бі Ту Бі Експрес» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 9746,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м.Києві.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ «Бі Ту Бі Експрес» приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту, а також включення витрат до оподатковуваного доходу за операціями з контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.
Суди дійшли висновку, що висновок контролюючого органу про наявність факту порушення ґрунтується виключно на припущеннях щодо наявності у контрагентів позивача ознак нереальності здійснення операцій, однак такі припущення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, оскільки не мають документального підтвердження і спростовуються фактичними обставинами справи.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Бі Ту Бі Експрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 26.04.2017 №159/26-15-14-02-01/37590041.
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:
- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, пп. 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, розділу 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», розділу 15 «Дохід» та розділу 16 «Витрати» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, що призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств всього на суму 271 922,00 грн, у тому числі: за 2014 рік - 21 672,00 грн, за 2015 рік - 125 616,00 грн, за 2016 рік - 124 634,00 грн (зокрема І квартал - 1125,00 грн, ІІІ квартал - 123 509,00 грн);
- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 298 823,00 грн, у тому числі за квітень 2014 року - 259,00 грн, червень 2014 року - 17 273,00 грн, липень 2014 року - 1293,00 грн, жовтень 2014 року - 2017,00 грн, листопад 2014 року - 596,00 грн, грудень 2014 року - 44,00 грн, січень 2015 року - 87 416,00 грн, травень 2015 року - 5580,00 грн, червень 2015 року - 12 649,00 грн, липень 2015 року - 14 749,00 грн, вересень 2015 року - 19 514,00 грн, січень 2016 року - 1250,00 грн, липень 2016 року - 99 531,00 грн, серпень 2016 року - 467,00 грн, грудень 2016 року - 36 185,00 грн.
31 травня 2017 року на підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0003391402, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 308 499,00 грн, зокрема за основним платежем - 271 922,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 577,00 грн;
- № 0003401402, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 373 529,00 грн, зокрема за основним платежем -298 823,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 74 706,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та їх застосування без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 2а-7067/11/1370, від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 23.01.2018 у справі № 826/7047/13-а, від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12, від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11, від 18.03.2020 у справі № 804/708/16; постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, від 01.12.2015 у справі № 21-1661а15, від 02.12.2015 у справі № 21-3849а15, від 01.12.2015 у справі № 21-3788а15, від 14.03.2017 у справі № 21-1513а16; ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.10.2013 у справі № К/800/11613/13.
На думку ГУ ДПС у м. Києві, судами проігноровано доводи про ненадання позивачем під час проведення перевірки первинних документів: рахунків-фактур та договорів надання послуг маркетингового та юридичного обслуговування; ненадання інформації та документального підтвердження щодо переліку послуг, які надавалися, кількості людино-годин, які затрачені на певний вид послуг, щодо змісту наданих послуг, щодо фактичних виконавців послуг. Крім того, за даними інформаційних баз даних ДФС ІС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних за перевіряємий період по контрагентам позивача не прослідковується номенклатура придбання і реалізації товарів, послуг тощо по ланцюгу постачання; відсутні матеріально-технічні можливості, кваліфікаційний персонал; фінансова звітність протягом 2015-2016 років не подана. Відповідно до бази даних Єдиний державний реєстр судових рішень наявні кримінальні провадження щодо контрагентів позивача.
Позивачем не подано відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 134.1 пункту 134.1 статті Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 Податкового кодексу України. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З 01 червня 2015 року змінено правила оподаткування податком на прибуток підприємств. Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
У статтях 138-140 Податкового кодексу України визначено перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, що б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, які не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, які мають ознаки нереальності.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.