ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 260/1402/18
адміністративне провадження № К/9901/34880/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Гінда О.М., судді: Заверуха О.Б., Ніколін В.В.) у справі № 260/1402/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
12 грудня 2018 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі також відповідач або Управління Держпраці), в якому просив визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень № ЗК 249/215/АВ/П від 14 червня 2018 року та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК 249/215/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-106 від 03 липня 2018 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 14 грудня 2019 року), у якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
16 січня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду 07 червня 2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було видано наказ від 07 червня 2018 року № 96 про проведення інспекційного відвідування позивача щодо порушень при оформленні трудових відносин.
На підставі наказу від 07 червня 2018 року № 96 було видано направлення від 08 червня 2018 року № 564 на проведення інспекційного відвідування позивача з метою перевірки додержання законодавства про працю за зверненням щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин.
Результати проведеного інспекційного відвідування позивача відображені в Акті інспекційного відвідування № ЗК249/215/АВ від 14 червня 2018 року.
Як зазначено в Акті № ЗК249/215/АВ від 14 червня 2018 року, в ході інспекційного відвідування було встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює свою діяльність в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою: АДРЕСА_1 . При проведенні інспекційного відвідування з фотофіксацією за місцем здійснення діяльності позивача знаходилися і виконували роботи з викладки і реалізації товару ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У письмовому поясненні від 13 червня 2018 року ОСОБА_3 повідомила, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вона підміняє іншого продавця перший день і жодного договору з нею не укладалося.
У письмовому поясненні від 13 червня 2018 року ОСОБА_4 повідомила, що у магазин фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вона іноді приходить допомагати без укладення з нею трудового договору.
14 червня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 представив неналежним чином оформлені документи, а саме: трудовий договір з ОСОБА_4 від 11 червня 2018 року, наказ № 3 від 04 червня 2018 року про прийом на роботу та повідомлення фіскальної служби від 14 червня 2018 року, однак на даних документах не було підпису позивача та підпису ОСОБА_4 .
За змістом акту перевірки підтверджуючих документів щодо перебування в трудових відносинах з ОСОБА_3 позивач під час інспекційного відвідування не надав.
Вказаний Акт інспекційного відвідування за № ЗК249/215/АВ від 14 червня 2018 року був підписаний позивачем без зауважень та заперечень на нього.
За наслідками проведеного інспекційного відвідування, результати якого відображені в Акті № ЗК249/215/АВ від 14 червня 2018 року, головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Гукс М.М. було винесено припис № ЗК249/215/АВ/П від 14 червня 2018 року про усунення виявлених порушень.
03 липня 2018 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області було винесено постанову за № ЗК249/215/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-106 про накладення на позивача штрафу в сумі 223 380 грн за порушення законодавства про працю, а саме: за використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України).
Не погодившись із приписом про усунення виявлених порушень та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позовні вимоги мотивовані тим, що на час проведення інспекційного відвідування 13 червня 2018 року у позивача на підставі трудового договору працювали двоє найманих працівників - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були допущені до роботи та перебували на час перевірки у магазині по АДРЕСА_1 . Громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у трудових відносинах з позивачем не перебували та не були допущені ним до роботи, що підтверджується їх письмовими поясненнями. Громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були подругами ОСОБА_5 та маючи бажання влаштуватися на роботу до позивача прийшли для з`ясування у ОСОБА_5 умови праці та в цей час були сфотографовані працівниками відповідача. При цьому, як повідомила позивача ОСОБА_5 у працівників відповідача не було направлення на проведення інспекційного відвідування. Вказані обставини досліджувалися Ужгородським міськрайонним судом при розгляді справи № 308/7100/18 та постановою суду від 14 вересня 2018 року, яка набуло законної сили встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не виконували роботи у магазині, а тому в силу статті 78 КАС України дані обставини є преюдиційними та не підлягають доказуванню.
Представник відповідача у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що під час інспекційного відвідування позивача було встановлено, що в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", АДРЕСА_1 - знаходилися і виконували роботу з викладки і реалізації товару наступні громадяни: ОСОБА_3 , яка письмово повідомила, що вона підміняє іншого продавця перший день і жодного договору з нею не укладалося та ОСОБА_4 , яка письмово повідомила, що вона іноді приходить допомагати без укладення з нею трудового договору. Також представник відповідача зазначав, що позивач під час проведення інспекційного відвідування уклав трудові договори з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а не раніше, з метою уникнення відповідальності за допуск працівників до роботи без укладення трудового договору. Вважає, що позивач допустив до роботи працівників без укладання з ними трудових договорів, відтак представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не було доведено належними та допустимими доказами факт допуску ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи, при цьому постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, яка набула законної сили, встановлено обставини відсутності трудових відносин між позивачем та вище вказаними громадянами, зокрема щодо виконання ними робіт, підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядкові та отримання заробітної плати за виконання роботи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , встановлено, що за місцем здійснення його діяльності, у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , знаходилися і виконували роботи з викладки і реалізації товару ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тобто позивач допустив до роботи вказаних осіб без укладення трудових договорів з ними.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що у власноручно написаному письмовому поясненні від 13 червня 2018 року ОСОБА_3 зазначила, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вона підміняє іншого продавця перший день і жодного договору з нею не укладалося.
У власноручно написаному письмовому поясненні від 13 червня 2018 року ОСОБА_4 вказала, що у магазин фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вона іноді приходить допомагати, жодний договір з нею укладався.
Проаналізувавши надані суду документи, суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент проведення перевірки, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 не перебували, а отже позивач допустив до роботи вказаних осіб без укладення трудових договорів. Також у власноручно написаних письмових поясненнях від 13 червня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вказали, що ФОП ОСОБА_1 жодних договорів з ними не укладав.
За позицією суду апеляційної інстанції, у постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/7100/18 не надавалася правова оцінка доказам, які подані у цій справі, що виключає можливість застосування частини 4 статті 78 КАС України до спірних правовідносин.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Скаржник не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, вважає, що вказане рішення прийнято незаконно та необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного та неправильного встановлення обставин справи.
В обґрунтування доводів щодо порушення судом норм процесуального права, а саме пункту 3 частини 3 статті 353 КАС України, скаржник зазначає про те, що позивач у справі та його представник не отримували апеляційної скарги у справі, не були повідомленні про дату та час судового засідання, що призвело до винесення рішення за їх відсутності.
За позицією скаржника, факт неповідомлення підтверджується матеріалами справи, з якими представник Дрюченко О. ознайомився у Закарпатському окружному адміністративному суду 25 листопада 2019 року. Так, у протоколі судового засідання від 22 жовтня 2019 року у пункті 2,3 зазначено, що справа розглядається за відсутності учасників, оскільки такі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, вказана обставина відображена і в постанові, проте повістка, яка була направлена на адресу позивача повернута без вручення 28 жовтня 2019 року, що підтверджується конвертом 7900727691690 зі штампом Восьмого апеляційного адміністративного суду, а апеляційна скарга, ухвала про відкриття провадження у справі та супровідний повернуті без вручення ОСОБА_1 04 листопада 2019 року, що підтверджується конвертом 790072758334.
Звертає увагу, що на момент винесення оскаржуваної постанови у суду були відсутні докази повідомлення про дату, час та місце судового засідання сторони позивача.
Також у справі міститься звіт про направлення повідомлення на електронну пошту, в якому зазначено, що лист не доставлений.
У відзиву на касаційну скаргу відповідач зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції винесена у відповідності до вимог чинного законодавства України, з врахуванням всіх фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень, та судом вірно застосовано як норми матеріального так і процесуального права.