ПОСТАНОВА
Іменем України
15 червня 2022 року
Київ
справа №260/2574/20
адміністративне провадження №К/9901/34578/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Пасічник С.С., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 260/2574/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІРШ ПОРОЦЕЛЛЬ» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (головуючий суддя - Микуляк П. П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року (головуючий суддя - Кухтей Р. В., судді: Шевчук С. М., Шинкар Т. І.)
ВСТАНОВИВ:
20 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІРШ ПОРОЦЕЛЛЬ» (далі - позивач, ТОВ «ХІРШ ПОРОЦЕЛЛЬ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2020 року за №0003223307, №0003243307 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) та військового збору, а також №0002320501 в частині правомірності віднесення до складу інших операційних витрат вартість консультаційних послуг.
На обґрунтування своїх вимог посилалося, зокрема, на те, що з акта перевірки неможливо встановити, чому саме контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті доходу. При цьому, позивач наводить власний розрахунок порядку і періодів зарахування коштів зі сплати ПДФО і військового збору і зазначає, що суми, які були несвоєчасно сплачені, є іншими, ніж ті, які наведено в акті перевірки. Позивач доводив, що в окремі періоди відповідна сплата була здійснена на інші рахунки, однак, отримувачем коштів за всіма оплатами було Управління Державної казначейської служби України у Берегівському районі Закарпатської області. На переконання позивача, помилкове зазначення рахунку не є підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у встановлений законодавством строк. Відповідно, оскільки фактичні обставини сплати ПДФО та військового збору не відповідають висновкам, викладеним в акті перевірки, то оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 грудня 2021 року закрив провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 14 квітня 2020 року №0002320501.
Рішенням від 24 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року, Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги в іншій частині задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 14 квітня 2020 року №0003223307 та №0003243307.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
У період з 3 лютого 2020 року по 14 лютого 2020 року ГУ ДПС провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ХІРШ ПОРОЦЕЛЛЬ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 9 лютого 2017 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 9 лютого 2017 року по 30 вересня 2019 року, за результатами якої складено Акт перевірки №179/07-16-05-01/41137479 від 16 березня 2020 року (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем, зокрема, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, допущення несвоєчасної сплати ПДФО в загальній сумі 1369606,06 грн та військового збору в загальній сумі 77373,19 грн.
На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС 14 квітня 2020 року прийняло податкові повідомлення-рішення:
№0003223307, яким ТОВ «ХІРШ ПОРОЦЕЛЛЬ» збільшено грошові зобов`язання з ПДФО на загальну суму 1124534,60 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 23964,88 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 1078633,59 грн та пені - 21936,13 грн,
№0003243307, яким ТОВ «ХІРШ ПОРОЦЕЛЛЬ» збільшено грошові зобов`язання з військового збору на загальну суму 61894,03 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 1637,62 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 59040,01 грн та пені - 1216,40 грн,
№0002320501, яким ТОВ «ХІРШ ПОРОЦЕЛЛЬ» збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 1172386,25 грн.
За результатами розгляду скарги на зазначені податкові повідомлення-рішення, ДПС України рішенням від 6 липня 2020 року скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС №0002320501 від 14 квітня 2020 року в частині донарахованого податку на прибуток внаслідок збільшення доходів на 3021157,55 грн та зменшення витрат на вартість агентських послуг на загальну суму 1970771 грн, а також штрафні санкції у відповідному розмірі, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2020 року за №0003223307, №0003243307 залишила без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку/збору у визначений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету. В обґрунтування своїх висновків в цій частині, суди попередніх інстанцій врахували постанову Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, постанови Верховного Суду від 1 серпня 2018 року у справі № 813/2487/17, від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16, від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670, відповідно до яких здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 127.1 статті 127 ПК України. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.
Суди дійшли висновку, що позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку, а помилкове зазначення рахунку, на який такий податок сплачується, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що не врахування відповідачем сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, а так само військового збору за липень 2017 року та за період з лютого 2018 року по липень 2018 року безумовно вплинуло на розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку/збору та спричинило невірне визначення Товариству в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях №0003223307, №0003243307 від 14 квітня 2020 року сум штрафних (фінансових) санкцій.
Також, суди дійшли висновку, що відповідач не довів отримання працівниками підприємства додаткового блага в сумі 109174,40 грн, яке оподатковується податком на доходи фізичних осіб, відповідно і відсутність у позивача обов`язку нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету військовий збір на загальну суму 1637,62 грн.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначилися із предметом спору у цій справі. Так, ГУ ДПС вважає, що суди помилково виходили з того, що штрафні санкції були нараховані через неврахування контролюючим органом платіжних доручень, у яких було допущено помилку у реквізитах рахунку. ГУ ДПС зазначає, що певні платіжні доручення не були враховані через те, що платником цих сум була філія Позивача - ТОВ «ХІРШ ПОРОЦЕЛЛЬ» у місті Черкаси, а не особисто позивач. При цьому, ГУ ДПС вважає, що філія та головне підприємство є повністю окремими, не пов`язаними між собою платниками податків з доходів фізичних осіб та військового збору.
При обґрунтуванні вимог касаційної скарги ГУ ДПС посилалося на відсутність висновків Верховного Суду з питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо можливості здійснювати сплату сум ПДФО та військового збору не особисто платником податків, який здійснював нарахування і виплату доходу найманим працівникам, а його філією з іншого рахунку. Також, ГУ ДПС зазначало, що суди попередніх інстанцій: не дослідили зібрані у справі докази (банківські виписки АТ «ОТП Банк» з банківського рахунку № НОМЕР_1 клієнта філії ТОВ «ХІРШ ПОРОЦЕЛЛЬ» у місті Черкаси (код ЄДРПОУ ВП 41907119) та платіжні доручення, якими підтверджується сплата податку на доходи з фізичних осіб та військового збору іншим платником - філією ТОВ «ХІРШ ПОРОЦЕЛЛЬ» у місті Черкаси (код ЄДРПОУ ВП 41907119), а не позивачем, а платіжне доручення та банківська виписка за липень 2017 року відсутні в матеріалах справи; встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих (відсутніх) доказів (щодо сплати податку на доходи з фізичних осіб та військового збору саме позивачем).
Ухвалою від 1 листопада 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки вищезазначених доводів ГУ ДПС.
Правом на подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «ХІРШ ПОРОЦЕЛЛЬ» не скористалося, що не перешкоджає касаційному перегляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
У касаційній скарзі містяться доводи про незгоду із судовими рішеннями в частині висновків щодо недоведення контролюючим органом факту отримання працівниками позивача додаткового блага. Однак, такі доводи були викладені не у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як наслідок, не були підставою для відкриття касаційного провадження. Відповідно, судові рішення в частині задоволених позовних вимог про скасування цих податкових повідомлень-рішень в межах збільшення сум за податковими зобов`язаннями з ПДФО в сумі 23964,88 грн та військового збору в сумі 1637,62 грн, які пов`язані із висновком контролюючого органу про отримання працівниками додаткового блага, не є предметом цього касаційного перегляду.
Касаційний перегляд судових рішень здійснюється в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2020 року: №0003223307 в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДФО в сумі 1078633,59 грн та нарахованої пені в сумі 21936,13 грн; №0003243307 в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату військового збору в сумі 59040,01 грн та нарахованої пені в сумі 1216,40 грн.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено положеннями статті 168 ПК України.
Правила підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України зобов`язують податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Види та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства визначені у главі 11 Податкового кодексу України.
Враховуючи, що у касаційній скарзі містяться доводи про те, що суди попередніх інстанцій неправильно визначилися із предметом спору у цій справі, що і призвело до неправильного застосування норм матеріального права, саме такі доводи підлягають першочерговій перевірці.
Як вбачається з матеріалів справи, позиція позивача полягала в тому, що він здійснював сплату ПДФО і військового збору у належних розмірах та у встановлений законодавством строк. Однак, при формуванні платіжних доручень було допущено помилку у реквізиті рахунку, на який перераховувалися кошти. Як зазначав позивач, така помилка не призвела до втрат бюджету, оскільки у всіх платіжних дорученнях отримувачем вказано Управління Державної казначейської служби України у Берегівському районі Закарпатської області (код ЄДРПОУ 37809658), а суми ПДФО та військового збору з рахунку Товариства, відкритого у м. Черкаси, перераховані на той самий рахунок Управління Державної казначейської служби України у Берегівському районі Закарпатської області. Позивач акцентував увагу на тому, що суми ПДФО за липень 2017 року, лютий-липень 2018 року та військового збору за лютий-липень 2018 року, що були помилково сплачені Товариством на інші рахунки відповідного бюджету (м. Берегово), не були повернуті товариству, як помилково сплачені, однак не були і враховані як оплата податкових зобов`язань, що призвело до формування заборгованості з ПДФО та військового збору. Цей податковий борг з ПДФО та військового збору в автоматичному порядку частково погашався за рахунок подальших перерахувань Товариством сум утриманих податків із заробітної плати працівників, що перераховувались з рахунку позивача, відкритого у м. Берегово.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.