ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/8337/17
адміністративне провадження № К/9901/52751/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Драга Р.В.,
за участю представника позивача Смосюка С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/8337/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (головуючий суддя Твердохліб В.А., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 позовні вимоги задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №826/8337/17.
Ухвалою суду від 25.01.2022 касаційний розгляд справи призначено у судовому засіданні з викликом сторін.
В обґрунтування касаційної скарги Товариство зазначає, що господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що Товариством жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки господарські зобов`язання виконані належним чином, оплату вартості проведено. Крім того, Товариство посилається на те, що на позивача не може бути покладено обов`язок контролювати господарську діяльність контрагентів. Зважаючи на викладене, позивач просить скасувати постанову апеляційного суду у справі №826/8337/17 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу податковий орган посилається на те, що судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку господарським операціям, які відображені позивачем у документах. В ході перевірки було встановлено, що контрагенти позивача є учасниками ланцюгів формування сумнівних податкових кредитів. Податковий орган вважає, що господарські операції між контрагентами не були реально вчиненими, а лише оформлені документами. Відповідач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги касаційної скарги.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2017 №491/26-15-14-07-02, згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 11.05.2017 №3353, ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/21153/17-к від 12.04.2017, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000117, внесеного до ЄДР від 27.09.2016, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКК «Самміт-Книга» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Моноліт Інвест ЛТД» (код 40041644), ТОВ «Іствуд Груп» (код 39857923), ТОВ «Фолк Дістрібюшен» (код 40304624) та ТОВ «Магніт-Груп» (код 40298396) за період з 01.01.2015 року по 12.04.2017.
За результатами перевірки складено акт перевірки №78/26-15-14-07-02-10/38716769 від 29.05.2017, яким встановлено порушення:
п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1635128 грн., а саме: за 2015 рік на суму 676875грн., за 2016 рік на суму 958253грн.;
п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 181680грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 16.06.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№1482615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1635128грн. за основним платежем та у розмірі 479127грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№1492615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1816807грн. за основним зобов`язанням та у розмірі 908404 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Податковий орган вважав, що взаємовідносини позивача та його контрагентів мають ознаки відсутності реального здійснення господарських операцій, оскільки встановлено факт формування витрат, податкового кредиту з підміни товарів, що свідчить про відсутність фактичного здійснення постачання товару.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з контрагентами. На думку суду, первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача. Натомість, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача, як це зазначено в акті перевірки.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин позивача з задекларованими підприємствами при здійсненні безпосередньо господарських операцій, доводи позивача щодо товарності господарських операцій не підтвердилися наданими первинними документами та обставинами щодо об`єктивного вчинення господарських операцій, встановленими у ході розгляду справи. Суд дійшов висновку, що за спірними господарськими операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Як визначено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, враховуючи наступне.
У справі, що розглядається, на підставі матеріалів справи судами встановлено, що 08.02.2016 року між ТОВ «Моноліт Інвест ЛТД» (виконавець) та ТОВ «ВКК «Самміт-Книга» (замовник) укладено договір №080216 про надання послуг, за умовами якого виконавець за дорученням замовника зобов`язується виконати послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламно-інформаційних друковани матеріалів замовника, що включають наступне: виробництво та тиражування матеріалів замовника згідно параметрів, у терміни та об`ємах, які визначені в додатковій угоді до цього договору; розповсюдження матеріалів замовника згідно параметрів, у терміни та об`ємах, які визначені в додатковій угоді до цього договору; розповсюдження матеріалів замовника згідно узгодженої адресної бази визначеної в додатковій угоді до цього договору.
Згідно з умовами Додаткової угоди послуги вважаються наданими замовнику з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Додатковими угодами №№ 1, 5, 6 визначено обсяги виготовлення поліграфічної продукції, а також розповсюдження друкованих матеріалів згідно з адресною базою.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, звіти про надання послуг. Розрахунок між підприємствами здійснювався в безготівковій формі згідно платіжних доручень на загальну суму 3' 160' 300грн.
У свою чергу, податковий орган посилався на те, що відповідно до баз даних ДФС України директором та головним бухгалтером ТОВ «Моноліт Інвест ЛТД» є одна і таж сама особа; на підприємстві відсутні основні засоби; підприємством не подавались звіти про кількість працюючих; підприємством не подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 - 2016 рік; остання декларація з податку на додану вартість подана за червень 2016 року; підприємством не подавались жодні фінансові звіти. Згідно з ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «Моноліт Інвест ЛТД» товарів, послуг (виготовлення, розповсюдження рекламних матеріалів), які реалізовувались на ТОВ «ВКК «Самміт - Книга».