ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
справа №640/18138/18
адміністративне провадження № К/9901/20819/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стрелець Т.Г., Мороз Л.Л.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/18138/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр протезування «Едварс» до Міністерства соціальної політики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна регуляторна служба України, Міністерство юстиції України, Всеукраїнське галузеве об`єднання виробників технічних засобів реабілітації, Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, Товариство з обмеженою відповідальністю «Без обмежень», Публічне акціонерне товариство «Завод «Артемзварювання», Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ літньої людини та реабілітації», про визнання протиправним та скасування наказу,
провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр протезування «Едварс»
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр протезування «Едвардс» (далі - ТОВ «Центр протезування «Едвардс») звернулося до суду позовом, у якому просило визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) від 12.04.2018 № 506 «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.05.2018 за № 549/32001.
Позовні вимоги ТОВ «Центр протезування «Едвардс» обґрунтувало тим, що спірний наказ прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень та порушенням процедури погодження проекту регуляторного акта з уповноваженим органом.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 04.06.2019 позов задовольнив, а ухвалою від 23.07.2019 задовольнив частково заяву ТОВ «Центр протезування «Едвардс» про відшкодування судових витрат (стягнув на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Мінсоцполітики 1762,00 грн сплаченого судового збору та 70 000,00 грн - витрат, понесених на професійну правничу допомогу; в іншій частині - відмовив).
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановами від 16.07.2020 скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2019 та ухвалу цього суду від 23.07.2019, у задоволенні позовних вимог та заяви про стягнення судових витрат ТОВ «Центр протезування «Едварс» відмовив.
4. 17.08.2020 ТОВ «Центр протезування «Едвардс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 826/12407/15, від 11.06.2020 у справі № 826/11485/17, просить скасувати постанови апеляційного суду та залишити в силі рішення та ухвалу суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 25.08.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
6. 08.09.2020, 15.09.2020 та 21.09.202 до суду касаційної інстанції надійшли відзиви на вказану касаційну скаргу, в яких Міністерство юстиції України, Мінсоцполітики та Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ літньої людини та реабілітації» просять залишити останню без задоволення, а оскаржувані постанови апеляційного суду - без змін.
08.09.2020 до суду касаційної інстанції надійшли пояснення на касаційну скаргу від Державної регуляторної служби України, яка просить врахувати, що за результатами спільної наради з Мінсоцполітики вони дійшли висновку про те, що положення оскаржуваго наказу за своїм змістовним наповненням відповідають положенням погодженого проекту цього наказу та не змінюють прав та обов`язків суб`єктів господарювання.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Суди встановили, що 12.04.2018 Мінсоцполітики прийняло наказ № 506 «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.05.2018 за № 549/32001.
Цим наказом затверджено Типову форму договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку, Типову форму договору про забезпечення кріслом колісним, Типову форму договору про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (крім протезів верхніх та нижніх кінцівок, ортезів шарнірних на нижні кінцівки, крісел колісних) та Типову форму договору про надання послуг з післягарантійного ремонту технічних та інших засобів реабілітації.
Позивач вважаючи, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушення процедури його прийняття, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач під час прийняття спірного наказу допустив ряд процедурних порушень законодавства, у зв`язку з чим він є протиправним та нечинним.
При цьому цей суд дійшов висновку, що поданий на погодження до Державної регуляторної служби України проект наказу «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту» та зареєстрований у Міністерстві юстиції України спірний наказ мають змістовні відмінності, зокрема за змістом останнього вбачається, що вимога щодо подання підприємством технічного опису конструкції та комплектація виробу встановлена обов`язковою у будь-якому випадку, у той час, коли згідно з проектом, наданим на погодження, така вимога була обов`язковою лише у випадку перевищення граничної ціни, встановленої Мінсоцполітики.
Водночас погоджений проект наказу із внесеними правками не проходив процедури доопрацювання, зокрема, з метою урахування всіх висловлених зауважень, усунення виявлених порушень, переузгодження наказу із зацікавленими органами (у тому числі із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику (для регуляторних актів), а також не оприлюднювався з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.
Крім того, суд першої інстанції послався на порушення відповідачем місячного строку, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції.
Задовольняючи частково заяву ТОВ «Центр протезування «Едвардс» про відшкодування судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 215 000,00 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача.
9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що внесені правки є редакційними та не змінюють суті та змісту нормативно-правового акта, у зв`язку з чим проект оскаржуваного наказу не потребував повторного погодження та реалізації обов`язкових процедур, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у тому числі оприлюднення, погодження.
У зв`язку із прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Центр протезування «Едварс» апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, якою стягнуто на користь ТОВ «Центр протезування «Едвардс» понесені ним судові витрати.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. У касаційній скарзі ТОВ «Центр протезування «Едвардс» посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо дотримання Мінсоцполітики законодавчо визначеної процедури погодження оскаржуваного наказу, зокрема місячного строку розгляду зауважень та пропозицій зацікавлених осіб, а також урахування редакційних правок без повторного погодження наказу. Окрім того, на думку касатора, апеляційний суд помилково не врахував відсутність у даному випадку визначених законом повноважень у відповідача щодо затвердження типових договорів, затверджених оскаржуваним наказом.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, виходить із наступного.
12. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).
14. Згідно з частиною дев`ятою статті 38 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.
15. Статтею 10 Закону України від 06.10.2005 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що центральні органи виконавчої влади беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю та в межах своїх повноважень забезпечують, зокрема: контроль за втіленням державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю; розробку нормативно-правових актів з питань соціального захисту осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, контроль за додержанням законодавства, що регламентує правовідносини у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю.
16. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, соціального захисту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема забезпечення їх технічними та іншими засобами реабілітації, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
17. Згідно з пунктом 4 цього Положення Міністерство соціальної політики України відповідно до покладених на нього завдань: розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції.
18. Порядком забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби реабілітації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 № 321 (тут і далі - Порядок № 321, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 238) визначено, що типові форми договорів про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг затверджуються Мінсоцполітики.
19. Судами встановлено, що Мінсоцполітики на виконання зазначеної постанови розробило проект наказу «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту».
20. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскаржуваний наказ за своїм характером та змістом є регуляторним актом, який прийнято відповідачем відповідно до наданих Кабінетом Міністрів України повноважень.
21. Відповідно до статті 4 Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV) одним з основних принципів державної регуляторної політики є, зокрема, прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.
22. За правилами статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.
Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.