ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року
м. Київ
Справа № 357/380/20
Провадження № 14-20цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матюші», яка підписана представником Тетерею Світланою Ігорівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) і скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Матюші» (далі ? ТОВ «Агрофірма «Матюші») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (далі ? ТДВ «Шамраївський цукровий завод»), державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В., у якому просило:
? визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод», щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі - Матюшівська сільрада);
? скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільради, номер запису про інше речове право 30598344, дата, час державної реєстрації: 05 березня 2019 року, 14:43:55, і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільради.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 липня 2014 року між ТОВ «Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за яким остання передала в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, яка розташована у межах Матюшівської сільради.
09 лютого 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Кулик В. О. зареєстрував право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032 за ТОВ «Агрофірма «Матюші» (за індексним номером 19191966).
Протягом усього часу дії договору оренди позивач користувався вказаною земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував орендну плату. Проте з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ «Агрофірма «Матюші» права користування земельною ділянкою. Зокрема, 14 лютого 2018 року ОСОБА_1 направила ТОВ «Агрофірма «Матюші» повідомлення про розірвання договору оренди у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань щодо виплати орендної плати та в односторонньому порядку розірвала договір оренди на підставі пункту 33 цього договору.
17 лютого 2018 року державний реєстратор провів державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Матюші» на вказану земельну ділянку.
19 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» договір оренди земельної ділянки, за яким передала останньому в оренду ту ж земельну ділянку, що перебувала в оренді ТОВ «Агрофірма «Матюші», а державний реєстратор Міхачов В. А. зареєстрував право оренди на земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод».
ТОВ «Агрофірма «Матюші» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсним правочину, скасування рішення про державну реєстрацію припинення права оренди. Вважало, що вказаний договір укладено з порушенням норм законодавства та умов договору оренди.
21 листопада 2019 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/11097/18 позов ТОВ «Агрофірма «Матюші» задоволено частково. Визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди та договір оренди земельної ділянки від 19 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_1 і ТДВ «Шамраївський цукровий завод».
Разом з тим 05 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за яким ТДВ «Шамраївський цукровий завод» фактично повторно отримав право використовувати спірну земельну ділянку для здійснення сільськогосподарської діяльності.
Позивач вважав, що оспорюваний договір укладений між ТОВ «Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 з порушенням норм законодавства та умов договору оренди, а державна реєстрація права користування земельною ділянкою за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» вчинена з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
09 грудня 2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позов ТОВ «Агрофірма «Матюші» задоволено частково.
Визнано недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод», щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільради.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільради (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493724532204), номер запису про інше речове право 30598344, дата, час державної реєстрації: 05 березня 2019 року, 14:43:55, і припинено право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, яка розташована в межах Матюшівської сільради.
У частині вимог, заявлених до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В., відмовлено.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТДВ «Шамраївський цукровий завод» подало апеляційну скаргу.
09 лютого 2021 року Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за вказаною скаргою. 24 лютого 2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «Агрофірма «Матюші» ? адвоката Тетері С. І.
01 березня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційне провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою ТДВ «Шамраївський цукровий завод» від апеляційної скарги.
11 березня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представника ТОВ «Агрофірма «Матюші» про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив стягнути з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням «Еверлігал» (далі - АО «Еверлігал») на підставі договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2018 року № 18/12-06, додатка від 10 лютого 2021 року № 10/02/21-1 до нього, викладеного в додатковій угоді від 10 лютого 2021 року № 10/02/21-1 до вказаного договору, у розмірі 20 064,36 грн.
07 липня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду в задоволенні заяви представника ТОВ «Агрофірма «Матюші» ? адвоката Тетері С. І. про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ТДВ «Шамраївський цукровий завод» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не передбачено ухвалення додаткового рішення судом, що постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У серпні 2021 року ТОВ «Агрофірма «Матюші» подало касаційну скаргу, у якій просило скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року та прийняти постанову, якою задовольнити заяву ТОВ «Агрофірма «Матюші» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді судом апеляційної інстанції заяви товариства та постановленні оскарженої ухвали суд мав не лише обмежитися посиланням на приписи статті 270 ЦПК України, допустивши при цьому їх порушення, а й з`ясувати, які саме недобросовісні дії були здійснені ТДВ «Шамраївський цукровий завод» у ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи систематично ТДВ «Шамраївський цукровий завод» протидіяло правильному та швидкому вирішенню спору, чи мало на меті ущемлення прав та інтересів позивача та чи були дії цього товариства умисними.
Оскаржувана ухвала не містить жодного обґрунтування підстав відмови товариству у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, з огляду на неспівмірність їх розміру, що визначено частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції на порушення вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України не надав оцінки співмірності витрат товариства на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, а також значення справи для надання адвокатами послуг та виконаних робіт і значення справи для позивача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
13 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.
19 жовтня 2021 року ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
19 січня 2022 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на статтю 403 ЦПК України.
Колегія суддів посилалася на те, що у справі, що переглядається, одним із правових питань є питання щодо того, чи підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу при закритті апеляційного провадження у справі.
У пункті 6 частини першої статті 264 ЦПК України передбачено, що одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, є питання про те, як розподілити між сторонами судові витрати. На виконання вимоги щодо змісту судового рішення, розподіливши судові витрати між сторонами, суд відображає цей розподіл у резолютивній частині рішення суду відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України.
Такої вимоги не містить норма щодо змісту ухвали суду. Законодавець не передбачив загального правила щодо розподілу судових витрат у випадках, коли справа по суті не вирішується і розгляд справи не закінчується постановленням рішення. У такому разі розподіл судових витрат відбувається у випадках, прямо встановлених процесуальним законом при вчиненні певної процесуальної дії. Щодо судового збору такі випадки встановлено нормами ЦПК України та Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), щодо інших витрат ? лише нормами ЦПК України.
Системне тлумачення зазначених норм ЦПК України дає підстави для висновку, що при закритті апеляційного провадження не передбачено розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Перегляд судових рішень у цивільних справах може відбуватись за правилами апеляційного та касаційного провадження.
Питання розподілу судових витрат врегульовано загальними нормами ЦПК України і не містить особливостей для апеляційного та касаційного провадження.
Водночас у судовій практиці спостерігається неоднаковий підхід для вирішення питання щодо розподілу судових витрат у разі закриття касаційного провадження в судах різних юрисдикцій.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилалася на те, що в ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 816/731/16 (провадження № К/9901/9639/19), якою відмовлено в задоволенні заяви про повернення судового збору, Верховний Суд дійшов висновку, що «аналіз процесуального законодавства свідчить про неможливість ототожнення понять «закриття провадження у справі» та «закриття касаційного провадження». Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття касаційного провадження призведе до залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції. Зазначене підтверджує різне значення понять «закриття провадження у справі» та «закриття касаційного провадження» та неможливість їх ототожнення».
У той же час Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в додатковій ухвалі від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20 зробив протилежні висновки при розгляді питання щодо розподілу судових витрат при закритті касаційного провадження. Вказав, що витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
20 квітня 2022 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга ТОВ «Агрофірма «Матюші» підлягає задоволенню з таких підстав.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.
Як доступ до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom)).
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У справі, що переглядається, ТДВ «Шамраївський цукровий завод» не погодилось із рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року та подало 31 грудня 2020 року апеляційну скаргу (а. с. 194, т. 2).
09 лютого 2021 року Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за вказаною скаргою.
24 лютого 2021 року до суду апеляційної інстанції від представника ТОВ «Агрофірма «Матюші» ? адвоката Тетері С. І. надійшов відзив на апеляційну скаргу (а. с. 1, т. 3).
До відзиву додано копію ордера на надання правничої допомоги, виданого АО «Еверлігал» адвокату Тетері С. І., а також копію додаткової угоди № 10/02/21-1 до договору про надання правової допомоги № 18/12-06 від 22 грудня 2018 року, укладеного між ТОВ «Агрофірма «Матюші» та АО «Еверлігал» (а. с. 8, 9, 22, т. 3). У відзиві заявник також зазначив, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвокатів АО «Еверлігал» у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 064,36 грн, на підтвердження чого надано відповідні докази (а. с. 10, 11 т. 3).
01 березня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційне провадження у справі закрито на підставі частини четвертої статті 364 ЦПК України у зв`язку з відмовою ТДВ «Шамраївський цукровий завод» від апеляційної скарги. Зазначено, що відмова від апеляційної скарги надійшла на електронну адресу Київського апеляційного суду 17 лютого 2021 року.
11 березня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представника ТОВ «Агрофірма «Матюші» про ухвалення у справі додаткового рішення, у якій заявник просив стягнути з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану АО «Еверлігал» на підставі договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2018 року № 18/12-06, додатка від 10 лютого 2021 року № 10/02/21-1 до нього, викладеного в додатковій угоді від 10 лютого 2021 року № 10/02/21-1 до вказаного договору, у розмірі 20 064,36 грн. До заяви додано детальний опис наданих послуг та здійснених витрат у процесі надання професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (а. с. 69-75, т. 3).
07 липня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду в задоволенні заяви представника ТОВ «Агрофірма «Матюші» ? адвоката Тетері С. І. про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ТДВ «Шамраївський цукровий завод» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року відмовлено.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що аналіз статті 270 ЦПК України дає підстави для висновку, що додаткове рішення може бути ухвалене судом лише після ухвалення рішення. Нормами ЦПК України не передбачено ухвалення додаткового рішення судом, що постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження.
06 серпня 2021 року ТОВ «Агрофірма «Матюші» оскаржило зазначену увалу в касаційному порядку (а. с. 96-101, т. 3).
Передаючи ухвалою від 19 січня 2022 року справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася тим, що у судовій практиці спостерігається неоднаковий підхід до вирішення питання щодо розподілу судових витрат у разі закриття касаційного провадження в судах різних юрисдикцій.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 29 травня 2019 року у справі № 820/4918/16 (провадження № 11-42апп19) зробила висновок, що пунктом 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі. Однак, оскільки Велика Палата Верховного Суду закриває касаційне провадження у зв`язку з відмовою позивача від касаційної скарги, то підстав для повернення судового збору немає.
Посилаюсь на зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалами від 01 липня 2020 року (справа № 756/12935/18), від 02 вересня 2020 року (справа № 695/512/16-ц), від 08 квітня 2021 року (справа № 755/4032/19), від 15 квітня 2021 року (справа № 167/41/20), від 30 квітня 2021 року (справа № 183/5644/17), від 08 листопада 2021 року (справа № 701/266/19), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалами від 27 липня 2021 року (справа № 911/670/20), від 08 вересня 2021 року (справа № 904/5472/19), від 08 листопада 2021 року (№ 925/657/20), від 20 грудня 2021 року (справа № 917/1384/20), від 14 лютого 2022 року (справа № 913/526/20), від 15 лютого 2022 року (справа № 920/1318/20), від 07 квітня 2022 року), об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 22 листопада 2019 року (справа № 816/731/16) відмовили у задоволенні клопотань про повернення судового збору за подання касаційної скарги у зв`язку Із закриттям касаційного провадження.
У той же час Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в додатковій ухвалі від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20 зробив протилежні висновки при розгляді питання щодо розподілу судових витрат при закритті касаційного провадження.
Задовольняючи заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку Із закриттям касаційного провадження у справі, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду керувалася тим, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги) витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, про те, що у разі закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України судові витрати відповідно до статей 126, 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають, оскільки за змістом цих норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження), викладеного у судових рішеннях від 23 лютого 2021 року у справі № 910/18421/19, від 08 червня 2021 року у справі № 910/8103/16, від 06 липня 2021 року у справі № 903/847/20, від 06 липня 2021 року у справі № 911/713/20, від 27 липня 2021 року у справі № 911/3504/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/2243/20, від 21 вересня 2021 року у справі № 922/3789/20, від 30 вересня 2021 року у справі № 909/1411/13.
На розгляд Великої Палати Верховного Суду поставлено питання: чи підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу при закритті апеляційного (касаційного) провадження?
Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.