П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 752/3442/21
провадження №51-230км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Голубицького С. С., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Матолич М. Р.,
захисника Козака О. Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мукачева Закарпатської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Вказане кримінальне провадження розглянуто місцевим судом відповідно до положень, визначених ч. 3 ст. 349 КПК.
Київський апеляційний суд ухвалою від 19 жовтня 2021 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Судами встановлено, що 24 грудня 2020 року приблизно о 20:38 ОСОБА_1, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1, був затриманий працівниками поліції, які виявили та вилучили у нього наркотичний засіб - кокаїн, масою 1,476 г. Надалі цього ж дня за місцем мешкання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 за вищевказаною адресою в ході проведення обшуку працівниками поліції було виявлено та вилучено наркотичний засіб канабіс загальною масою 5096,70 г та наркотичний засіб кокаїн масою 0,630 г, які ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав у особливо великих розмірах без мети збуту.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування положень ст. 75 КК, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК необґрунтованим і вказує на те, що з огляду на конкретні обставини справи та дані про особу засудженого застосування до нього інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його виправленню й попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень. Зазначає, що суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення, в якій він не погоджувався з призначеним ОСОБА_1 покаранням із застосуванням положень ст. 75 КК, всупереч вимогам ст. 419 КПК не перевірив належним чином усіх наведених у скарзі доводів, обґрунтованих відповідей на них не дав та безпідставно залишив вирок місцевого суду без змін.
У запереченнях на касаційну скаргу захисник просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, вважає судові рішення щодо ОСОБА_1 законними та обґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора і просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули. До початку касаційного розгляду від засудженого ОСОБА_1 на електронну адресу Верховного Суду надійшла заява про проведення касаційного розгляду кримінального провадження без його участі.
Мотиви Суду
Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій.
Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, та правильність кримінально-правової кваліфікації вчиненого у касаційній скарзі не заперечуються.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (що є тяжким злочином), дані про особу засудженого (не одружений, не працює, характеризується задовільно, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше не судимий). Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1, суд визнав щире каяття, а обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК, суд не встановив.
Крім того, саме про застосування ст. 75 КК просив прокурор у судових дебатах 03 червня 2021 року, перед виходом суду до нарадчої кімнати, що підтверджується відповідним журналом та звукозаписом судового засідання (т. 1, а.к.п. 55 - 56).
Урахувавши вищезазначені обставини в сукупності, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, місцевий суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.
Суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК розглянув подану апеляційну скаргу прокурора, яка є аналогічною його касаційній скарзі, і дійшов правильного висновку, що вирок місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону і кримінального закону, навівши в ухвалі докладні аргументи свого рішення, з яким погоджується також і колегія суддів касаційного суду.
Доводи прокурора про те, що суди попередніх інстанцій не урахували в повній мірі тяжкість вчиненого засудженим злочину, конкретних обставин справи та суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_1 діяння, є безпідставними, оскільки вказані обставини були враховані цими судами в співвідношенні із іншими обставинами справи та даними, що характеризують особу засудженого і їм дана належна оцінка.
Суди попередніх інстанцій підставно визнали обставиною, що пом`якшує покарання, щире каяття, з урахування того, що справу у місцевому суді було розглянуто у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, в ході судового розгляду винна особа визнала свою винуватість і щиро розкаялася.
Та обставина, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки вчиненого ним діяння. Вказані доводи прокурора є припущенням.
На спростування тверджень сторони обвинувачення засудженим в суді апеляційної інстанції було надано довідку за підписом директора ТОВ "Гарант" ОСОБА_2 від 11 жовтня 2021 року № 11/10, відповідно до якої ОСОБА_1 працює в ТОВ "Гарант" на посаді менеджера по роботі з клієнтами з 01 липня 2021 року згідно із наказом про прийняття на роботу від 01 липня 2021 року № 119-к (т. 1, а.к.п. 90).
Крім того, засуджений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що із урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, позиції сторони обвинувачення в суді першої інстанції, стали підставами для застосування положень ст. 75 КК.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням інституту звільнення від його відбування відповідає принципу індивідуалізації, співмірності, є достатнім і необхідним для виправлення винуватого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає непереконливими.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд