Постанова
іменем України
9 червня 2022 року
м. Київ
справа № 127/10039/21
провадження № 51-4494км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Ульянова Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шалагінова В.Г. на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020020000180, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), проживаючого у АДРЕСА_2 ),
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 4 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено:
- за . 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки
- за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
В строк відбування покарання відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 25 лютого 2021 року до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 146, ч.2 ст. 189 КК України, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржені.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він спільно з ОСОБА_2, 24 лютого 2021, близько 17:30, діючи, умисно, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи біля зупинки громадського транспорту, що по вул. Лугова у м. Вінниця, маючи із собою предмети, схожі на пістолет та ніж, змусили ОСОБА_3 сісти до автомобіля марки "Mazda 626", д.н.з. НОМЕР_1, та виїхали за межі міста у напрямку с. Гавришівка Вінницького району Вінницької області, де висловлюючи погрози нанести тілесні ушкодження, які потерпілий сприймав як реальні, почали вимагати у останнього 20 000 гривень. В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 поїхали до банкомату, що знаходився по вул. Брацлавська, 1 у м. Вінниця, де потерпілий зняв зі своєї банківської картки грошові кошти у сумі 1000 гривень та віддав останнім. Незважаючи на це, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжили незаконно утримувати ОСОБА_3 у транспортному засобі до 20:30 того ж дня та, здійснюючи на нього психологічний тиск, направлений на пригнічення його можливого опору, та висловлюючи погрози фізичної розправи вимагали решту грошових коштів до моменту, поки ОСОБА_3 не вдалося втекти із автомобіля.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2021 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2021 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 в частині незастосування спеціальної конфіскації скасовано, а в частині призначення покарання - змінено. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, а автомобіль марки "Mazda 626", д.н.з. НОМЕР_1, конфісковано в дохід держави в порядку ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Шалагінов В.Г. в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, зазначає, що апеляційний суд переглядаючи вирок місцевого суду, не надав відповіді на доводи його апеляційної скарги, вирішуючи питання про неможливість застосування до ОСОБА_1 інституту звільнення від відбування покарання свого рішення належним чином не обґрунтував та не взяв до уваги пом`якшуючі покарання обставини та дані про особу винного.
Стверджує, що апеляційний суд порушив принцип безпосередності дослідження доказів, вийшов за межі пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення та провів судовий розгляд без участі захисника.
Крім цього, вважає, що застосування положень ст. 75 КК України за однакових обставин тільки до ОСОБА_2 призвело до призначення ОСОБА_1 надмірно суворої міри примусу.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник Ульянов Д.В. просив задовольнити касаційну скаргу захисника Шалагінова В.Г. на викладених у ній підставах.
Прокурор Сингаївська А.О. просила залишити судове рішення щодо засудженого ОСОБА_1 без зміни як законне, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Подія злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника, наведені ним у касаційній скарзі, про допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними з огляду на таке.
Захисник Шалагінов В.Г. стверджує, що апеляційний суд, не допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, надав його показанням в частині відшкодування завданої потерпілому шкоди оцінку яка відрізняється від тієї, що була зроблена місцевим судом, отже не дотримався вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду інших висновків з приводу зазначеного не робила, погодилась із тим, що родичі ОСОБА_1 шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області намагалися відшкодувати завдану ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду, однак останній їх не прийняв та не пробачив обвинуваченого. При цьому, апеляційний суд вказав, що незважаючи на відмову потерпілого отримати гроші від обвинуваченого, місцевий суд визнав таку спробу ОСОБА_1 обставиною, що пом`якшує покарання.
Крім цього, не знайшли свого підтвердження доводи про те, що апеляційний суд під час перегляду вироку вийшов за межі пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення та визнав доведеним той факт, що обвинувачений ще до подій, якій мали місце 24 лютого 2021 року, неодноразово застосовував до ОСОБА_3 психологічний тиск та вимагав грошові кошти.
Так, відповідно до положень ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи окрім іншого дані про особу винного. При цьому, досліджуючи відповідну інформацію, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Зважаючи на надані ОСОБА_3 показання, колегія суддів апеляційного суду погодилась із висновками місцевого суду про доцільність застосування до ОСОБА_1 міри примусу, яку слід відбувати реально, у тому числі й через те, що поведінка обвинуваченого до вчинення злочину, а саме факти систематичного вимагання грошей у потерпілого, характеризувала його із негативного боку.
На думку колегії суддів Верховного суду, зазначене не свідчить про порушення судом положення ст.ст. 337 та 404 КПК України, а тому такі аргументи сторони захисту про зворотне є безпідставними.
Не знайшли свого підтвердження й доводи захисника про те, що апеляційний суд, погоджуючись із висновками місцевого суду щодо призначеної міри покарання ОСОБА_1, взяв до уваги факт наявності у останнього погашеної судимості, що є неприпустимим.
Як вбачається із показань ОСОБА_1, наданих суду першої інстанції, після засудження за попереднім вироком останній належних висновків щодо своєї поведінки не зробив та не став на шлях виправлення і саме тому вчинив новий злочин. З огляду на це, відповідний висновок колегії суддів апеляційного суду ґрунтується не на інформації, про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності у минулому, а на обставинах, які ОСОБА_1 безпосередньо повідомляв під час судового розгляду.
Поміж іншого, матеріалами кримінального провадження спростовуються аргументи захисника Шалагінова В.Г. про проведення судового засідання у суді апеляційної інстанції без його участі та без належного повідомлення, що на його думку призвело до порушення права ОСОБА_1 на захист.
Так, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 8 липня 2021 року призначено розгляд апеляційних скарг у кримінальному провадженні щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 16:00 21 липня 2021 року. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення захисник Шалагінов В.Г. отримав вищевказану ухвалу 14 липня 2021 року, тобто був завчасно повідомлений про дату та час відповідного судового засідання, однак до апеляційного суду не з`явився та не подав жодних заяв чи клопотань про необхідність відкладення розгляду провадження.
Слід вказати, що захист ОСОБА_1 під час перегляду вироку місцевого суду здійснював адвокат Грицуляк Т.П., із яким 22 липня 2021 року родичами обвинуваченого було укладено відповідну угоду про надання правової допомоги, а тому твердження Шалагінова В.Г. про порушення права на захист обвинуваченого є необґрунтованим.
За таких обставин, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом допущено не було, а постановлена ухвала щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 370 та 419 КПК України.