Постанова
Іменем України
09 червня 2022 року
м. Київ
Справа № 357/3/21
Провадження № 51-5209 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Костюка О.С.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020110000001060, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Гостра Могила Ставищенського району Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає по АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника Фатєєва А.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано до строку покарання строк тримання під вартою з 11.11.2020 по 16.11.2020 з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання за цим вироком ухвалено рахувати з дня фактичного затримання обвинуваченого на виконання вироку.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ухвалено не застосовувати.
Заставу в розмірі 84 800 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот) грн., внесену на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2020, повернуто заставодавцю ОСОБА_2 .
Вирішено питання про процесуальні витрати, речові докази та скасовано арешт на майно у вказаному кримінальному провадженні.
Цивільний позов не заявлявся.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року вищевказаний вирок залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 листопада 2020 року, приблизно о 16 год. 20 хв., керуючи технічно-справним автомобілем марки "Toyota Avalon", з іменними номерними знаками "HYBRID" НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною вулиці Павліченко в напрямку вулиці Шевченка в м. Біла Церква Київської області, наближаючись до регульованого перехрестя вулиць Павліченко та вулиці Шолом-Алейхема, в порушення вимог п.п. 2.3 б), д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - ПДР України), не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушив вимоги розділу 34 "Дорожня розмітка" пункт 1.1. ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху та в подальшому в порушення вимог розділу 8 "Регулювання дорожнього руху" п. 8.7.3 е) та п. 8.10 ПДР України, проїхав на забороняючий сигнал світлофору, де на перехресті допустив зіткнення з автомобілем марки "ВАЗ 2107", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по даному перехресті зліва направо відносно напрямку руху автомобіля "Toyota Avalon", з іменними номерними знаками "HYBRID", а саме по вул. Шолом-Алейхема, на дозволяючий "зелений" сигнал світлофору.
Після зіткнення автомобіль марки "ВАЗ 2107", реєстраційний номер НОМЕР_2, в некерованому стані відкинуло на тротуар, де він допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Після вчинення дорожньо - транспортної пригоди, водій ОСОБА_1 з місця пригоди зник, чим порушив вимоги п. 2.10 ПДР України, однак згодом був затриманий працівниками поліції.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинула в Білоцерківській міській лікарні №2. Смерть ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, настала від відкритої черепно-мозкової травми, що проявилась переломом кісток склепіння та основи черепа з крововиливами у шлуночки головного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
Грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3 б), д), 2.10, розділу 34 "Дорожня розмітка" лінії 1.1, та розділу 8 пунктів 8.7.3 е) та 8.10 ПДР України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_4 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Фатєєв А.О. просить змінити постановлені судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості та особі засудженого через суворість. Просить призначити засудженому основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, без призначення додаткового покарання, та застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. На думку захисника, саме таке покарання повною мірою буде відповідати вимогам статей 50, 65 КК України.
Аргументуючи свої вимоги, захисник у касаційній скарзі та в уточненнях до неї зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі враховано дані про особу винного та всі обставини справи. Так, ОСОБА_1 є особою молодого віку, позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утриманні малолітню дитину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки. Вважає, що судом не враховано позицію потерпілого, який не має будь-яких претензій до засудженого та не наполягав на призначенні покарання у вигляді позбавлення волі. Окрім того, органом досудового розслідування ОСОБА_5 не предʼявлялось обвинувачення за ч. 1 ст. 135 КК України (залишення в небезпеці), а тому посилання судом на вказану обставину є таким, що не відповідає закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, у ході розгляду апеляційної скарги у Київському апеляційному суді повідомлено обставини, які не досліджено судом першої інстанції внаслідок відсутності останніх серед матеріалів на момент розгляду справи, зокрема, надано документи, відповідно до яких ОСОБА_1 за період з 2016 по 2021 рік не притягувався до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується, надає допомогу дитячому будинку сімейного типу та монастирю, прихожанином якого являється, однак вони не були враховані апеляційним судом.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшли письмові пояснення до касаційної скарги та доповнення до них захисника, в яких він вказує, що з метою захисту України від військової агресії Російської Федерації, ОСОБА_1 укладено контракт для вступу до лав Територіальної оборони, у зв`язку з чим останній виконує військові завдання щодо захисту від посягання на територіальну цілісність України та безпеки громадян.
Захисник у надісланій до суду письмовій заяві просить про касаційний розгляд без його участі та без участі засудженого.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, судові рішення просив залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну
відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом у порядку ч. 3 ст. 349 КПКУкраїни, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, тому Верховний Суд не переглядає судових рішень у цій частині на предмет законності та обґрунтованості.
Щодо стосується доводів касаційної скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 50 КК України закріплено, що покарання має на меті не тільки кару,
а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.