1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 761/23832/21

провадження № 61-17056св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року у складі судді Савицького О. А.та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у загальному розмірі 111 610 грн.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/24272/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») щодо невключення ОСОБА_1

до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування

вкладів фізичних осіб за договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу» від 30 червня 2015 року

№ 980-044-000000307, номер рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я

ОСОБА_1 .

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О. Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу» від 30 червня 2015 року № 980-044-000000307, номер рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 .

На виконання вказаного вище рішення суду, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 05 січня 2021 року ОСОБА_1 було виплачено 200 000 грн на рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк».

Грошове зобов`язання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснено з простроченням строку, а саме: з 15 липня 2016 року до 05 січня 2021 року включно, у зв`язку з чим ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду внаслідок інфляційного знецінення належних їй коштів гарантованого відшкодування за її банківськими вкладами та неможливості користуватися такими вкладами протягом зазначеного періоду, у загальному розмірі 111 610 грн.

03 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою-вимогою про виплату компенсації відповідно до статті 625 ЦК України. У відповідь на її звернення відповідач зазначив, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 листопада 2020 року за № 1921 визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» здійснюються безпосередньо до моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань про ліквідацію банку, з огляду на зазначене їй було відмовлено у виплаті компенсації відповідно до статті 625 ЦК України за шкоду у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на свою користь грошові кошти за прострочення грошового зобов`язання, за період з 15 липня 2016 року до 05 січня 2021 року, інфляційне збільшення 84 740 грн та трьох процентів річних 26 870 грн, всього разом 111 610 грн, а також 10 000 грн коштів на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у цій цивільній справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що майнові вимоги ОСОБА_1 заявлені не до банку-боржника, а до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженого на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», та стосуються правомірності дій останнього, які пов`язані із своєчасністю виплати позивачу гарантованого відшкодування, тому спір є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. При цьому, суд посилається на судову практику, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18,та у постановах Верховного Суду 23 жовтня 2019 року у справі № 725/5833/16-ц, 15 січня 2020 року у справі № 761/32753/17.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на ухвалуШевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання звернено до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вони безпосередньо стосуються правомірності дій останнього, які пов`язані з виплатою особі відшкодування за вкладами, тому підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. При визначенні предметної юрисдикції цього спору суд першої інстанції правильно керувався висновками Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які стосуються правовідносин, що є подібними до правовідносин у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції положення пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, так як предметом спору є не стягнення грошових коштів за договором банківського рахунку, а стягнення збитків відповідно до положень статті 625 ЦК України за період з 15 липня 2016 року до 05 січня 2021 року, тому спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Також заявник указує, що судами не враховано висновки, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №639/5960/17, від 30 січня 2019 року у справі №826/12003/16, від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі №811/568/16, від 16 травня 2018 року у справі №910/17448/16, та у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі №6-2168цс15,

від 01 жовтня 2014 року у справі №6-113цс14, від 06 липня 2016 року у справі

№6-1946цс15, від 14 листопада 2011 року у справі №6-40цс11, від 06 червня

2012 року у справі №6-49цс12.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/23832/21.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скаргаОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.


................
Перейти до повного тексту