Постанова
Іменем України
14 червня 2022 року
м. Київ
справа № 759/16673/19
провадження № 61-11238св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Крестьянінової Лідії Володимирівни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Кириленко Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Іванової І. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння.
Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що 22 червня 2012 року між ним та ПАТ «Астра банк» укладений кредитний договір № 150199036975001, згідно з умовами якого банк йому надав відновлюваний кредит в межах ліміту - 600 000,00 грн, зі сплатою 20,49 % річних за користування кредитом, на строк до 22 листопада 2016 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ним та банком 22 червня 2012 року укладений іпотечний договір № 1561, згідно з яким він передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра банк» та ПАТ «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Астра банк» передало (відступило) ПАТ «Дельта банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальним договором, про що він був повідомлений.
17 листопада 2014 року він отримав лист-вимогу від ПАТ «Дельта Банк» про погашення ним простроченої заборгованості, яка утворилась перед банком, у тридцятиденний термін. У разі незадоволення вимоги банк повідомив, що буде вимушений захищати свої майнові права, шляхом позасудового врегулювання спору або зверненням до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2015 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки визнано неподаною і повернуто позивачу.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2016 року залишено позов ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки без розгляду.
У 2017 році він дізнався про те, що банк зареєстрував на себе право власності на належну йому квартиру без будь-якого рішення суду.
18 жовтня 2018 року право власності на квартиру, яка продана на аукціоні № 1078 від 18 жовтня 2018 року, зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, а в подальшому, 12 листопада 2018 року право власності зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 859 від 12 листопада 2018 року.
Вважав, що право власності на квартиру зареєстровано за банком з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без дотримання певної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ПАТ «Дельта Банк» не надсилав йому письмової вимоги, передбаченої статтею 35 Закону України «Про іпотеку», тобто квартира вибула з його власності поза його волею, іншим шляхом, а тому відповідно до частини першої статті 388 ЦК України підлягає витребуванню з володіння ОСОБА_2 шляхом її виселення з вказаного житлового приміщення.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 просив суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом виселення її з цієї квартири.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, у позові ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 придбана відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2018 року у особи, яка також на відповідній правовій підставі володіла цією квартирою та мала право її відчужувати. Доказів того, що вказане майно вибуло з володіння позивача не з його волі іншим шляхом, матеріали справи не містять, рішення про державну реєстрацію права власності вказаної квартири за ПАТ «Дельта Банк» є чинним, а тому законних підстав для витребування майна з володіння відповідача в порядку, передбаченому частиною першою статті 388 ЦК України, немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Крестьянінова Л. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22 червня 2012 року шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки - спірну квартиру за ПАТ «Дельта Банк», проведено з грубим порушенням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в зв`язку з чим державна реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ПАТ «Дельта Банк» є незаконною, а майно вибуло з володіння ОСОБА_3 без його відома та з грубим порушенням законодавства.
Посилання судів попередніх інстанцій на той факт, що рішення реєстратора на даний час є чинним, а відтак можна вважати, що майно вибуло з володіння ОСОБА_3 не поза його волею, є хибним та таким, що не відповідає дійсності.
Підставами касаційного оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року ОСОБА_2 в особі адвоката Кравця О. С. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 червня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Астра банк» укладений кредитний договір № 150199036975001, згідно з умовами якого банк надав позичальнику відновлюваний кредит в межах ліміту - 600 000,00 грн, з розрахунку 20,49 % річних за користування кредитом, на строк до 22 листопада 2016 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_3 та ПАТ «Астра банк» укладений іпотечний договір № 1561 від 22 червня 2012 року, згідно з яким ОСОБА_3 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра банк» та ПАТ «Дельта банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого, в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Астра банк» передало (відступило) ПАТ «Дельта банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальним договором, про що ОСОБА_3 повідомлено 09 грудня 2013 року.
17 листопада 2014 року ОСОБА_3 отримав від ПАТ «Дельта Банк» лист-вимогу про погашення у тридцятиденний термін простроченої заборгованості, яка утворилась перед банком. Банк повідомив, що у разі незадоволення вказаної вимоги, буде вимушений захищати свої майнові права шляхом вчинення виконавчого напису або звернення до суду з вимогою про примусове стягнення боргу.
Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Літвіновим А. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28561074 та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк» на підставі іпотечного договору від 22 червня 2012 року.
18 жовтня 2018 року право власності на житлове приміщення зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні.
12 листопада 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 859 від 12 листопада 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.