Постанова
Іменем України
14 червня 2022 року
м. Київ
справа № 465/5991/19
провадження № 61-21141св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2020 року у складі судді Мартьянової С. М.та постанову Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ частки із спільної сумісної власності.
Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02 серпня 2000 року № НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Львівської міської ради, квартира
АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності йому та відповідачам.
Зазначав, що частка у цій квартирі кожного із співвласників не визначена.
Спірна квартира складається з трьох кімнат житловою площею 58,2 кв. м, кухні площею 13,2 кв. м, ванної кімнати площею 4,2 кв. м, вбиральні -
1,2 кв. м, коридору - 8,9 кв. м, та обладнана балконом - 1,3 кв. м, загальна площа квартири 87,0 кв. м.
Відповідачі не визнають його право на частку у спірній квартирі.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд виділити йому 1/4 частку із спільної сумісної власності, а саме квартири
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2020 року
у задоволенні клопотання відповідачів про зупинення провадження
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки із спільної сумісної власності квартири відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами не доведена об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення Франківським районним судом м. Львова у справі № 465/7699/19.
Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 частку у спільній сумісній власності в розмірі 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, квартира
АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності позивачу та відповідачам, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, а тому суд вважав за можливе визначити частку
у праві спільної сумісної власності на квартиру за кожним з співвласників
у розмірі - 1/4.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Франківського районного суду міста Львова від 27 жовтня
2020 року.
ОСОБА_2 оскаржив заочне рішення Франківського районного суду
м. Львова від 27 жовтня 2020 року в загальному порядку відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2020 року - без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо того, у чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення, тобто - у ній не наведено доводів та (чи) обставин, які могли б бути правовим обґрунтуванням для скасування оскаржуваного рішення, оскільки саме лише посилання на те, що у провадженні суду знаходиться інший спір, пов`язаний з цим же об`єктом нерухомості - спірною квартирою, не може бути правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції порушили вимоги пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України та не зупинили провадження у цій справі до розгляду іншої справи
№ 465/7699/19 за його позовом до Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про визнання розпорядження недійсним та визнання права власності.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 1522/27468/12 (провадження № 61-35937св18), від 27 лютого 2019 року у справі № 308/5006/16-ц (провадження № 61-35967св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з свідоцтвом на право власності, виданим Виконавчим комітетом Львівської міської ради від 02 серпня 2000 року № НОМЕР_1, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Відповідно до технічного паспорта вказана квартира складається з трьох кімнат житловою площею 58,2 кв. м, в тому числі 1-а кімната 12,7 кв. м,
2-а кімната 25,1 кв. м, 3-я кімната 20,4 кв. м, кухні площею 13,2 кв. м, ванної кімнати площею 4,2 кв. м, вбиральні 1,2 кв. м коридору 8,9 кв. м та обладнана балконом 1,3 кв. м. Загальна площа квартири становить
87,0 кв. м.
Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки
від 09 вересня 2019 року № 3218 в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровано шість осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.