Постанова
Іменем України
14 червня 2022 року
м. Київ
справа № 344/5006/16
провадження № 61-1473св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Івано-Франківська міська рада, міський голова м. Івано-Франківська, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
третя особа - Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, міського голови м. Івано-Франківська, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, про скасування рішення міської ради та розпорядження міського голови м. Івано-Франківська, визнання права власності на частину земельних ділянок, визнання факту припинення чинності ордера про вселення в житлове приміщення, усунення перешкод у користуванні частиною будинку, відшкодування майнової шкоди
за касаційною скаргою Івано-Франківської міської ради на окрему ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Горейко М. Д., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просила скасувати розпорядження міського голови м. Івано-Франківська Анушкевичуса В. А. від 22 травня 2013 року № 211-р «Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків у гуртожитках державного житлового фонду» в частині передачі у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 ;
визнати факт припинення чинності з 14 квітня 1997 року ордера на житлове приміщення № 003372 про вселення в квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ;
усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 частиною будинку на АДРЕСА_2 в межах об`єму квартири АДРЕСА_3 загальною площею 43,4 кв. м у спосіб виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , а також будь-якої іншої особи, яку вселено ними в цю квартиру, та вселити її в квартиру. До виселення з квартири ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 стягнути з Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 щомісячно по 6 000,00 грн з індексацією;
визнати право на частину земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:06:002:0426, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 669249526101, номер запису про право власності 10224144, загальною площею 0,002 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться під проїздом до двоквартирного будинку на АДРЕСА_2 , пропорційно площі квартири АДРЕСА_3 загальною площею 43,4 кв. м, яка займає частину будинку на АДРЕСА_2 , визнати незаконним право власності на 2372/10000 частини (на 23,72 %) вказаної земельної ділянки за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , визнати за ОСОБА_1 право на цю частину земельної ділянки та визнати право на оформлення переходу права власності на частину земельної ділянки від ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ;
визнати право на частину земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:06:002:0427, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 668657326101, номер запису про право власності 10214782, загальною площею 0,0254 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на АДРЕСА_2 , визнати незаконним право власності на 1/1 частину (на 100,00 %) вказаної земельної ділянки, що становить частину приватизованого подвір`я будинку на АДРЕСА_2 , за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , визнати за ОСОБА_6 право на цю частину земельної ділянки та визнати право щодо оформлення переходу права власності на частину земельної ділянки від ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на ОСОБА_6 ;
визнати помилковими та скасувати рішення 38-ї сесії 6-го демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 в частині пункту 16 додатка 2 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень», що стосується громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ;
визнати помилковими та скасувати рішення 43-ї сесії 6-го демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» в частині передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0604 га на АДРЕСА_2 громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стосовно громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ;
відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Івано-Франківської міської ради 414 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі ордера на житлове приміщення від 21 липня 1988 року № 003372 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були вселені у квартиру АДРЕСА_1 . 29 січня 1997 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради прийняв рішення про повернення реабілітованій ОСОБА_7 раніше конфіскованого житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення 14 квітня 1997 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на це житло. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06 лютого 2008 року ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу повернення конфіскованого майна виконавчий комітет міської ради нібито вирішував питання щодо відселення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Разом з цим 22 травня 2013 року міський голова ОСОБА_8 видав розпорядження № 211-р «Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків у гуртожитках державного житлового фонду», згідно з яким у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 передано квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки з 14 квітня 1997 року вказана квартира стала за відновленим правом приватної власності належати реабілітованій, то з цього моменту припинив чинність ордер № 003372, виданий на ім`я ОСОБА_2 . Також з цього часу спірна квартира перестала бути муніципальним житлом, а тому не підлягала за будь-яким критерієм приватизації, зокрема особами, які в ній проживали та щодо яких мало відбутися виселення з наданням іншого рівноцінного житла.
Крім того, 18 жовтня 2013 року Івано-Франківська міська рада прийняла рішення № 1250-38 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень», яким дала дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, у тому числі ОСОБА_2 і ОСОБА_5 . А рішенням Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 внесено зміни в пункт 16 додатка 2 до рішення від 18 жовтня 2013 року в частині зміни кількості співвласників при передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0604 га на АДРЕСА_2 . Вважає, що рішення щодо передачі у власність земельної ділянки, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є незаконним, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не є власниками квартири АДРЕСА_4 та порушує принципи нерозривності нерухомого майна та земельної ділянки.
Крім того, оскільки Івано-Франківська міська рада чинила умисні перешкоди позивачці щодо користування власністю, яка могла б забезпечувати щомісячний дохід у розмірі 6 000,00 від здавання в оренду, то їй завдано збитків у вигляді неодержаних доходів на загальну суму 414 000,00 грн. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 16 липня 2021 року позов задовольнив частково. Скасував розпорядження міського голови м. Івано-Франківська Анушкевичуса В. А. від 22 травня 2013 року № 211-р «Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків у гуртожитках державного житлового фонду» - в частині передання у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 . Визнав нечинним ордер № 003372 про вселення в житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_2 (із вписанням до нього вселюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ). В іншій частині позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що з часу оформлення (14 квітня 1997 року) ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , ця квартира перестала бути муніципальним житлом та не підлягала приватизації. Також з цього моменту став недійсним (припинив чинність) ордер № 003372, виданий на ім`я ОСОБА_2 . А тому вимоги позову про скасування розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 22 травня 2013 року № 211-р «Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків у гуртожитках державного житлового фонду» в частині передачі у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вказаної квартири та про визнання нечинним ордера № 003372 на житлове приміщення підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішень про передачу у власність, надання в користування земельних ділянок та визнання права на частину спірних земельних ділянок, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не зверталася у визначеному законом порядку до Івано-Франківської міської ради з клопотанням про надання їй земельної ділянки на АДРЕСА_2 .
Оскільки позивачка не надала доказів реальної можливості отримання доходу від оренди житла, що вказує лише на теоретичне обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення, місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 упущеної вигоди в сумі 414 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 22 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 та рішення від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 в частині окремих пунктів та в частині задоволення вимоги про визнання факту припинення чинності ордера про вселення в квартиру скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання факту припинення чинності ордера на вселення в квартиру відмовив. Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 та рішення від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 задовольнив. Скасував рішення Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» в частині надання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0604 га, на АДРЕСА_2 (пункт 16). Скасував рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» в частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0604 га на АДРЕСА_2 (пункт 27). Мотивувальну частину рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання права власності на частину земельної ділянки за ОСОБА_1 виклав в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення місцевого суду залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції, встановивши, що з 14 квітня 1997 року спірна квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_7 , відповідно перестала належати до державного житлового фонду, дійшов правильного висновку про скасування розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 22 травня 2013 року № 211-р в частині передачі у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вказаної квартири.
У спірному випадку сім`я ОСОБА_3 правомірно вселилася у спірну квартиру, на підставі виданого ордеру, а відновлення порушеного права ОСОБА_7 , спадкоємцем якої є позивач, повинно здійснюватися в інший визначений законом спосіб, а не шляхом визнання нечинним ордера відповідачів, однак місцевий суд цього не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про визнання нечинним ордера.
Також апеляційний суд виходив з того, що всупереч нормам процесуального права місцевий суд не навів жодних мотивів та підстав щодо відмови в задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та вселення ОСОБА_1 , стягнення по 6 000,00 грн щомісячно в порядку грошової індексації.
Вирішуючи ці вимоги, апеляційний суд виходив з того, що для ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 спірна квартира є єдиним місцем проживання (доказів на підтвердження протилежного в матеріалах справи немає), а тому, оцінивши баланс інтересів сторін, вважав, що виселення відповідачів без надання іншого житла не відповідає легітимній меті в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.
У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що не підлягає і задоволенню вимога ОСОБА_10 про стягнення до виселення з квартири з Івано-Франківської міської ради на її користь щомісячно по 6 000,00 грн з індексацією.
В частині вимог про визнання права на земельну ділянку біля будинку суд виходив з того, що станом на час прийняття оскаржуваних рішень міської ради сім`я ОСОБА_3 не була власником житлового будинку (чи його частини) з огляду на встановлення незаконності розпорядження про передачу у власність квартири ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а тому не було і підстав для отримання прав на земельну ділянку пов`язану з цим житловим приміщенням.
За таких обставин суд вважав, що передача у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0604 га на АДРЕСА_2 відбулася всупереч вимогам закону та порушує права та інтереси ОСОБА_1 як власника квартири в цьому будинку.
З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 в частині надання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0604 га, на АДРЕСА_2 та рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» в частині передачі їм у спільну сумісну власність вказаної земельної ділянки підлягають скасуванню.
Зважаючи на те, що саме на підставі рішення органу місцевого самоврядування набувається право на землю, скасування рішень в цьому випадку буде ефективним способом захисту порушеного права. А оскільки земельна ділянка передана у спільну сумісну власність, рішення підлягають скасуванню і в частині співвласника ОСОБА_5 .
У позовній заяві ОСОБА_1 фактично просила визнати за нею право власності на частини сформованих земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:06:002:0426 та кадастровий номер 2610100000:06:002:0427, які належали ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 . Оскільки право на землю набувається у визначений законом спосіб та у випадках, передбачених законом, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тобто при необхідності здійснення комплексних дій, то суд дійшов висновку, що ця вимога позову у визначений позивачкою спосіб захисту не може бути задоволена.
Короткий зміст окремої ухвали суду апеляційної інстанції
Івано-Франківський апеляційний суд окремою ухвалою від 22 грудня 2021 року довів до відома Івано-Франківської міської ради про виявлені під час розгляду справи порушення для їх усунення.
Апеляційний суд мотивував окрему ухвалу тим, що ухваливши рішення про вирішення житлових питань, яке підлягало обов`язковому виконанню, орган місцевого самоврядування та його відповідальні посадові особи протягом тривалого часу не встановили контроль за його виконанням, не забезпечили виконання власного рішення, не вжили жодних заходів щодо врегулювання спору, що виник внаслідок його невиконання. Такою бездіяльністю створено умови для виникнення ситуації, за якої без вчинення конкретних практичних дій самим же органом місцевого самоврядування будуть виникати нові спори щодо порушених прав конкретних громадян, в тому числі, як наслідок, зниження рівня довіри до органу місцевого самоврядування як представницького органу громади.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У січні 2022 року Івано-Франківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати окрему ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року.