Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 715/2172/17
провадження № 61-1563св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Тарашанська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мар`яна Івана Степановича на постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме: житловий будинок літ. «А» з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 55,0 кв. м, житловою площею 17,4 кв. м, прибудову літ. «А1», літню кухню літ. «Б», убиральню літ. «В», сараї літ. «Г», «Д», «Е», гараж літ. «Є», фундаменти літ. «Ж», «З», колодязь № 1, ворота № 2-3, огорожу № 4, що розташовані на АДРЕСА_1 , загальною вартістю 56 650,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4 .
Під час шлюбу у його батьків народилося двоє дітей: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
На день смерті батька з ним ніхто не був зареєстрований і не проживав. Після смерті спадкодавця він вступив в управління спадковим майном, організував і провів похорони батька та розпорядився його речами.
У 2017 році він звернувся до приватного нотаріуса Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Тимофтій Л. М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на житловий будинок. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Глибоцький районний суд Чернівецької області рішенням від 28 грудня 2017 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А», загальною площею 55,0 кв. м, житловою площею 17,4 кв. м, прибудова літ. «А1», літня кухня літ. «Б», убиральня літ. «В», сараї літ. «Г», «Д», «Е», гараж літ. «Є», фундаменти літ. «Ж», «З», колодязь № 1, ворота № 2-3, огорожа № 4, загальною вартістю 56 650,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є доведеними, оскільки позивач є спадкоємцем майна після померлого батька, однак через відсутність правовстановлюючих документів він не може оформити спадкові права на це майно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Чернівецький апеляційний суд постановою від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2017 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що місцевий суд розглянув справу за відсутності відповідачки ОСОБА_2 , яка не була обізнана про розгляд цієї справи, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 належними та допустимими доказами довела, на час смерті ОСОБА_1 вона проживала і була зареєстрована в спірному господарстві та вступила в управління спадковим майном, оскільки має оригінали правовстановлюючих документів на спірний будинок та оригінал заповіту. Водночас апеляційний суд встановив, що позивач не надав будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, яким саме майном він розпорядився. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мар`ян І. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11, від 26 листопада 2021 року у справі № 371/1142/19, від 12 квітня 2021 року у справі № 589/1863/13, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 464/566/19, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17, від 24 червня 2021 року у справі № 219/13376/17, від 22 січня 2020 року у справі № 243/6275/16.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду щодо наявності у ОСОБА_2 повноважень для звернення з апеляційною скаргою, оскільки співвідповідачкою у цій справі зазначена ОСОБА_5 , а особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, є ОСОБА_6 . Крім того, спадкоємцем за заповітом є також ОСОБА_5 . Таким чином, ОСОБА_6 не є стороною у цій справі (вона не зазначена в заповіті спадкоємцем), а тому питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки рішенням місцевого суду не вирішувалося, що було підставою для закриття апеляційного провадження.
Апеляційний суд також не взяв до уваги, що навіть якщо припустити, що ОСОБА_2 є спадкоємцем, вона пропустила строк на прийняття спадщини.
Не врахував апеляційний суд і того, що ОСОБА_2 (в разі доведення наявності у неї такого права) мала б право претендувати лише на половину майна спадкодавця та повинна була прийняти спадщину, оскільки іншу половину спадкодавець заповів позивачу, а тому суд не мав правових підстав для скасування рішення місцевого суду в повному обсязі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
13 травня 2022 року справа № 715/2172/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть.
Зі свідоцтва про народження ОСОБА_1 відомо, що його батьками є « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_3 ».
Згідно з довідкою від 27 квітня 2017 року № 519, виданою Тарашанською сільською радою в управління спадковим майном, у встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини вступив син померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , адже у листопаді 1993 року він розпорядився речами померлого.
Постановою приватного нотаріуса Глибоцького районного нотаріального округу Черкаської області Тимофтій Л. М. від 29 серпня 2017 року № 886/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки спадкоємець не надав правовстановлюючих документів, які підтверджували б належність спадкодавцю права власності на нерухоме майно. Нотаріус зазначив, що також спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 .
Зі свідоцтва про народження ОСОБА_7 відомо, що її батьками є « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_3 ».
23 липня 1977 року ОСОБА_1 і ОСОБА_8 уклали шлюб. Після укладення шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.
Із заповіту від 20 липня 1993 року відомо, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів усе своє майно дочці і сину ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках.
ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але з 2001 року не проживає за вказаною адресою, що підтверджується довідкою Тарашанської сільської ради від 20 серпня 2021 року № 1223.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.