Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 464/3937/19
провадження № 61-13437св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнології імені С. З. Гжицького,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 12 жовтня 2020 року в складі судді Чорної С. З. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року в складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С. З. Гжицького (далі - ЛНУВМБ імені С. З. Гжицького) та просив визнати незаконним та скасувати наказ № 639-3 від 15 серпня 2018 року про внесення змін до наказу про звільнення викладачів з 30 червня 2018 року та наказ № 643-3 від 17 серпня 2018 року; поновити його на посаді доцента кафедри епізоотології університету з негайним виконанням даної вимоги відповідачем; стягнути на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 122 030, 55 грн та допустити до негайного виконання стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 9 584, 84 грн; стягнути на його користь недораховану та невиплачену заробітну плату в сумі 9 124, 27 грн; зобов`язати відповідача, як податкового агента, сплатити до бюджету та інших цільових фондів податок з доходів фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір з суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; та стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 100 000, 00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з березня 2003 року перебував у трудових відносинах з ЛНУВМБ імені С. З. Гжицького на різних посадах. 26 червня 2013 року між ним та відповідачем укладено контракт, згідно з яким його призначено на посаду доцента кафедри епізоотології університету строком з 01 липня 2013 року по 30 червня 2018 року.
Наказом відповідача від 04 червня 2018року його звільнено з займаної посади з 30 червня 2018 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України в зв`язку із закінченням строку дії контракту.
Вважав звільнення незаконним та таким, що проведене з порушенням норм трудового законодавства.
Зазначав, що до закінчення строку дії контракту він звернувся до відповідача з повідомленням про намір продовжувати трудові відносини, взяв участь у конкурсі на заміщення посади доцента кафедри епізоотології, за результатами якого 18 червня 2018 року був обраний на цю посаду.
14 червня 2018 року він написав заяву щодо надання йому додаткової соціальної відпустки з 15 червня 2018 року строком на 16 календарних днів, проте з невідомої причини така була надана йому з 19 червня 2018 року.
02 липня 2018 року він вийшов на роботу та звернувся з заявою на ім`я ректора щодо продовження з ним дії трудового договору на наступних п`ять років. З 03 липня 2018 року по 06 серпня 2018 року він перебував на лікарняному, а 07 серпня 2018 року на військових навчальних зборах. У період з 08 серпня 2018 року по 04 вересня 2018 року перебував на кафедрі епізоотології та виконував свої посадові обов`язки.
16 серпня 2018 року у відділі кадрів він ознайомився з наказом № 639-3 від 15 серпня 2018 року про внесення змін до наказу від 04 червня 2018 року про звільнення викладачів, згідно з яким його звільнено з 06 липня 2018 року, а 17 серпня 2018 року відповідач виправив описку в цьому наказі й зазначив датою звільнення - 05 липня 2018 року.
04 вересня 2018 року він отримав від відповідача листа, яким останній відмовив йому в підписанні контракту.
Посилаючись на викладене, оскільки після закінчення строку дії контракту він продовжував виконувати свої трудові обов`язки, успішно пройшов конкурс на заміщення посади доцента кафедри епізоотології, проте відповідач безпідставно відмовив у продовженні з ним трудових відносин на наступні п`ять років, звільнив його в період тимчасової непрацездатності, не виплатив усі належні суми при звільненні та не видав трудову книжку, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 12 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки звільнення позивача в зв`язку із закінченням строку дії контракту відбулося з дотриманням установленого законом порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року рішення Сихівського районного суду міста Львова від 12 жовтня 2020 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення висновок суду: «крім цього, звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору допускається, як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України, що спростовує доводи позивача в цій частині».
В решті рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність у відповідача підстав для звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Водночас суд не врахував, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові відносини, внаслідок чого помилково вважав, що звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності не є порушенням гарантій, передбачених цими положеннями. Однак, підстав для усунення наслідків цих порушень шляхом зміни дати звільнення немає, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском строку, передбаченого частиною статтею 233 КЗпП України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
07 серпня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 12 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року в справі № 6-114цс13, від 01 липня 2015 року в справі № 6-435цс15 та в постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 456/1225/17, від 05 серпня 2020 року в справі № 686/20491/18 та від 19 травня 2021 року в справі № 591/5815/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не врахували, що до закінчення строку дії контракту він пройшов конкурсний відбір на заміщення посади доцента кафедри епізоотології, після закінчення строку дії контракту між ним та відповідачем фактично трудові відносини тривали і відповідач не вимагав їх припинення, а навпаки пропонував укласти контракт на один рік, з чим він не погоджувався, а тому помилково вважали, що його звільнення є законним.
Також зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про пропуск строку на звернення з цим позовом до суду є безпідставним, оскільки в даному випадку має місце тривале порушення його трудових прав, яке викликане невидачею йому трудової книжки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 вересня 2021 року справа № 464/3937/19 надійшла до Верховного Суду.
Представник відповідача Фостяк А. Я. надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що з березня 2003 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ЛНУВМБ імені С. З. Гжицького.
26 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ЛНУВМБ імені С. З. Гжицького укладено контракт, згідно з яким позивача призначено на посаду доцента кафедри епізоотології університету строком з 01 липня 2013 року по 30 червня 2018 року.
Згідно з пунктом 6.1 контракту підставами для припинення або розірвання контракту є, зокрема, закінчення терміну його дії.
13 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з повідомленням про намір продовжити або укласти новий контракт.
Проте, 15 березня 2018 року наказом № 129-3 «Про звільнення викладачів з 30 червня 2018 року» позивача було попереджено про звільнення з посади з 30 червня 2018 року відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП, пункту 2 статті 23 КЗпП України.
Наказом ЛНУВМБ імені С. З. Гжицького № 371-3 від 04 червня 2018 року «Про звільнення викладачів з 30 червня 2018 року» ОСОБА_1 звільнено з посади з 30 червня 2018 року відповідно до 2 частини першої статті 36 КЗпП, пункту 2 статті 23 КЗпП України. З вказаним наказом позивач ознайомлений.