ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 915/317/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" та (2) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 грудня 2021 року (головуючий - Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 10 вересня 2021 року (суддя Мавродієва М.В.) у справі
за позовом Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до: (1) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"
про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки.
ІСТОРІЯ СПОРУ
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
1. У березні 2021 року заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону (далі "Прокурор") в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі "Позивач", МОУ) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (далі "Відповідач-1", КЕВ м. Миколаїв) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі "Відповідач-2", ТОВ "Лан") в якій просив:
- визнати недійсним, укладений між Відповідачами, договір про спільний обробіток землі від 06.07.2016 № 542/8 (далі також "договір") та припинити його дію на майбутнє з моменту набрання рішенням суду законної сили;
- зобов`язати ТОВ "Лан" звільнити земельну ділянку площею 1010,52 га, розташовану на території Ставківської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області (територія полігону військової частини А1890), яка використовується Відповідачем-2 на підставі оспорюваного договору.
2. Посилаючись на приписи статей 4, 10, 203, частин 1, 3 статті 215, статей 216, 391 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України, статей 152, 153, 212 Земельного кодексу України Прокурор стверджував, що оспорюваний ним правочин підлягає визнанню недійсним, як такий, що вчинений з порушенням норм національного законодавства, якими регулюється питання укладання договорів спільної діяльності, оскільки КЕВ м. Миколаїв передав у користування ТОВ "Лан" земельну ділянку, що відноситься до земель оборони без рішення (погодження) відповідних посадових осіб МОУ та органів місцевого самоврядування.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, позов задоволено частково. Визнано недійсним на майбутнє оспорюваний договір про спільний обробіток землі від 06.07.2016 № 542/8, укладений між КЕВ м. Миколаїв і ТОВ "Лан". В іншій частині позову відмовлено.
4. Вказані рішення узагальнено мотивовані такими аргументами і обставинами.
4.1. Прокурор підтвердив свої повноваження на представництво інтересів держави в особі МОУ у даній справі, оскільки належним чином обґрунтував необхідність захисту таких інтересів та бездіяльність компетентного органу. Так, 18.01.2021 Прокурор на адресу МОУ направив листа № 5-2-136вих21 яким повідомив Позивача про те, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог діючого законодавства. Після отримання вказаного листа МОУ до суду з позовом самостійно не звернулося, а тому звернення Прокурора у березні 2021 року з позовною заявою у даній справі є таким, що узгоджується з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідними приписами Господарського процесуального кодексу України.
4.2. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" визначено, що військові частини можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування, за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Але, станом на час укладення оспорюваного договору, порядок використання земель оборони у господарських цілях Кабінетом Міністрів України затверджено не було, а тому раціонально вважати, що договір про спільний обробіток землі № 542/8 укладено Відповідачами без додержання законної процедури. Нормативні ж документи МОУ не можуть вважатися належним регулюванням даних правовідносин, адже саме на Кабінет Міністрів України як на вищий орган виконавчої влади Конституцією України та законами України покладено повноваження, зокрема, стосовно підзаконного регулювання порядку використання земель оборони.
Крім цього, згідно з даними витягу з Державного земельного кадастру органом уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою є Миколаївська обласна державна адміністрація, а отже саме із зазначеним органом виконавчої влади мало бути погоджено надання дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури на землях державної власності, переданим у постійне користування військовій частині згідно з Державним актом серії Б № 062408 від 1978 року, проте матеріали справи відповідного погодження не містять, як відсутні у ній докази делегування відповідних повноважень.
За викладеного, доводи Прокурора про те, що оспорюваний правочин не відповідає закону, а тому підлягає визнанню недійсним є цілком правомірними та обґрунтованими. Оскільки зобов`язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, підставним є задоволення позову саме у запропонованому Прокурором вигляді.
4.3. Разом з тим, в частині позовним вимог про зобов`язання ТОВ "Лан" звільнити земельну ділянку слід відмовити, оскільки Прокурором не конкретизовано, від чого саме має бути звільнена земельна ділянка; не обґрунтовано необхідності звільнення вищевказаної земельної ділянки та не надано доказів перебування на спірній земельній ділянці належного ТОВ "Лан" майна. Крім того, доказів передачі земельної ділянки Відповідачу-2 матеріали справи не містять.
4.4. Подані Відповідачами заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, які мотивовані тим, що МОУ ще з 2016 року знало про укладення оспорюваного правочину, погоджувало його та отримувало 50 % грошових коштів від спільної діяльності є необґрунтованими, адже у даному випадку МОУ, яке не є стороною оспорюваного правочину, не було і не могло бути відомо про порушення інтересів держави внаслідок укладення цього договору, так як про порушення такого права воно могло дізнатися і дізналося лише після отримання листа Прокурора від 18.01.2021. У цій частині слід враховувати, що початок перебігу позовної давності пов`язаний не з часом поінформованості особи про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушенням у зв`язку із цим прав і охоронюваних законом інтересів.
Касаційні скарги
5. Не погодившись із вказаними рішеннями, ТОВ "Лан" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить у задоволеній частині позовних вимог їх скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити.
6. Також не погодившись із прийнятими рішеннями, з касаційною скаргою до Верховного Суду звернувся і КЕВ м. Миколаїв. У скарзі просить рішення і постанову змінити, відмовивши Прокурору у задоволеній частині позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги ТОВ "Лан"
7. Скаржник стверджує, що при винесенні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та порушено положення статей 53, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). Крім цього, Відповідач-2 вказує, що здійснене судами застосування вказаної норми матеріального права суперечить висновкам Верховного Суду щодо її правильного застосовування, які було викладено у постановах від 21.03.2018 у справі № 915/188/17, від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18 та від 13.12.2019 у справі № 810/3160/18.
7.1. У цій частині ТОВ "Лан" пояснює, що доводи, наведені Прокурором у направленому МОУ листі від 18.01.2021 № 5-2-136вих21 жодним чином не свідчили про порушення норм діючого законодавства при укладенні оспорюваного правочину, а свідчили лише про неправильне тлумачення Прокурором таких норм, а точніше були намаганням останнього застосувати до спірних правовідносин нормативні акти, які їх не регулювали. Так, аналіз положень Земельного кодексу України та постанов Кабінету Міністрів України, на які посилався Прокурор у згаданому листі, встановлюють вимоги до передачі земель у тимчасове користування, в той час як оспорюваний правочин не є договором оренди, а є договором про спільну діяльність, а тому усі посилання Прокурора були необґрунтованими і жодних підстав для ініціювання судового провадження МОУ не надавали. Більше того, до матеріалів цієї справи Прокурором не було надано жодного доказу порушення інтересів держави, що спричинені оспорюваним правочином, як не було ним спростовано і аргументів КЕВ м. Миколаїв та МОУ про те, що спільний обробіток землі є економічно вигідним та необхідним для держави.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не врахували, що у спорі, який розглядається, фактичною підставою позову є незгода Прокурора із укладеним договором, а не неналежне виконання МОУ своїх повноважень щодо захисту інтересів держави. Звертаючись до суду, Прокурор перебрав на себе компетенцію відповідного уповноваженого органу, що прямо заборонено наведеними вище правовими нормами та судовою практикою Верховного Суду.
8. Скаржник окремо також наголошує і на неправильному застосовуванні судами попередніх інстанцій приписів статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та порушенні положень статей 2, 3, 7, 11, 113, 115, 118 ГПК України. В цій частині вказує і про невідповідність здійсненого судами правозастосування наведених норм висновкам Верховного Суду, які були викладені у постановах від 05.03.2019 у справі № 908/1409/17, від 22.05.2018 у справі № 922/1084/17 (та аналогічним висновкам Верховного Суду України).
8.1. ТОВ "Лан" зазначає, що про укладення оспорюваного договору від 06.07.2016 МОУ знало як до його підписання (умови договору обговорювались на нараді заступника Міністра оборони України, що відбулась 17.03.2016), так і одразу після його підписання та протягом усього часу дії. Крім того, про укладення оспорюваного договору ще з 2016 року знала і Військова прокуратура, адже в матеріалах справи наявний лист КЕВ м. Миколаїв від 15.08.2016 № 2352, яким Відповідач-2 повідомив прокуратуру про укладання 06.07.2016 ряду договорів про спільний обробіток землі. Тобто, ще з 2016 року Прокурор мав об`єктивну можливість у встановленому законодавством порядку перевірити законність вчинених правочинів, у тому числі й оспорюваного та, у разі встановлення на це законних підстав, звернутися з відповідним позовом до суду. Проте органи прокуратури протягом 5 років жодних дій стосовно укладених КЕВ м. Миколаїв договорів не вчиняли, а тому очевидно позовну давність на оскарження таких правочинів пропустили.
Незважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій зробили абсолютно безпідставний висновок про те, що МОУ дізналося про ймовірні порушення закону лише з дати отримання ним листа Прокурора від 18.01.2021, оскільки саме МОУ неодноразово підтверджувало, що завжди знало про укладений правочин, однак вважало і вважає його законним. Посилання судів у цій частині на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду із постанови у справі № 372/1387/13 (про момент обізнаності державного органу) є безпідставними, адже правовідносини у тій справі не є подібними тим, що склалися між сторонами цього спору.
9. Ще один блок доводів касаційної скарги ТОВ "Лан" стосується питань застосування приписів статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", однак колегія суддів Касаційного господарського суду доводи цього блоку не описує та не аналізує з огляду на те, що скаржником в порядку вимог пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не наведено висновків саме Верховного Суду, які б не були враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови. Посилання ж Відповідача-2 у цій частині на рішення Вищого господарського суду України, колегією суддів не приймаються, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
Узагальнені доводи касаційної скарги КЕВ м. Миколаїв
10. Як і ТОВ "Лан", КЕВ м. Миколаїв стверджує про неправильне застосовування судами попередніх інстанцій приписів статей 256, 257, 261, 267 ЦК України та порушення статей 2, 3, 1, 11, 113, 115, 118 ГПК України при наданні висновку про те, що позовна давність при зверненні Прокурора з позовом у даній справі не пропущена. У цій частині також підкреслює невідповідність здійсненого судами правозастосування тому, що має місце у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 908/1409/17, від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 19.06.2018 у справі № 922/2756/17 та ряді інших постанов Верховного Суду України.
10.1. Скаржник вказує, що суди повністю проігнорували той факт, що МОУ жодним чином не заперечувало обставин своєї обізнаності із оспорюваним правочином ще з 12.09.2016 (надання погодження Південно-східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України на укладення оспорюваного правочину), тобто і позовну давність у даному випадку слід було обраховувати саме з вказаної дати. Однак, через неправильне застосування наведених норм матеріального права, суди попередніх інстанцій момент початку відліку позовної давності з вимогами про визнання недійсним оспорюваного у цій справі договору, пов`язали з моментом отримання МОУ листа Прокурора, в якому останній стверджував про ймовірне порушення інтересів держави.
11. У касаційній скарзі КЕВ м. Миколаїв також зазначає, що суди обох інстанцій у своїх рішеннях вказували про те, що необхідною умовою для укладення оспорюваного правочину законодавство визначає отримання дозволу Миколаївської обласної державної адміністрації, однак разом із цим, вказаний орган виконавчої влади до участі у справі не залучили, пояснень від нього не отримали.
12. Окремо Відповідач-1 наводить і ряд заперечень щодо здійсненого судами застосування приписів Закону України "Про використання земель оборони", однак на виконання вимог пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України висновків із постанов Верховного Суду, яким би таке застосування не відповідало не вказує, а тому колегія суддів Касаційного господарського суду відповідні аргументи не описує і не аналізує.
Відзив
13. У відзиві на касаційні скарги Прокурор заперечує проти наведених у них доводів, скарги вважає необґрунтованими та безпідставними. За викладеного у задоволенні касаційних скарг просить відмовити, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Фактичні обставини спору
14. Згідно із Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 6977,5000 га, кадастровий номер 4821785000:06:000:0002, остання належить до державної власності як землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Крім того, за Миколаївською державною адміністрацією на вказану вище земельну ділянку було зареєстроване право постійного користування на підставі Державного акту Б № 062408 від 1978 року.
15. 06.07.2016 між КЕВ м. Миколаїв (сторона-1) та ТОВ "Лан" (сторона-2) було укладено договір № 542/8 про спільний обробіток землі, за умовами пункту 1.1 якого, з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєдіяльності КЕВ м. Миколаїв, сторони за договором домовилися про спільну діяльність і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані стороні-1 в безстрокове користування та можливостей сторони-2 спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація.
15.1. Пунктом 3.1 вказаного договору сторони погодили, що сторона-1 за цим договором зобов`язується залучити до спільної обробки, що буде проводитися разом зі стороною-2 земельні ділянки, що надані стороні-1 в безстрокове користування, площею 1010,52 га, терміном на 7 сільськогосподарських років тобто до 31.12.2023.
15.2. Відповідно до пункту 6.1 договору внесок сторони-1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 1010,52 га, згідно до Акту обміру земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору, а також ділова репутація та ділові зв`язки та складає 1 061 046 грн.
15.3. Згідно із пунктом 7.1. договору, грошові та майнові внески сторін, а також майно, створене сторонами в результаті їх діяльності є їх спільною власністю. Земельна ділянка є власністю держави.
15.4. Відповідно до пункту 8.1 договору прибуток, що отримується сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому сторона-1 в будь якому випадку повинна отримати прибуток у розмірі не менше частки та внеску, визначеними у статті 6 цього договору.
15.5. У пункті 8.2 договору сторони дійшли згоди, в разі необхідності, тримати під паром не більше 20% земельної ділянки, як цього вимагає технологічний процес сільськогосподарського виробництва, проте дана домовленість не змінює умови виконання сторонами пунктів 8.1 та 8.4 даного договору.
15.6. Фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні-1 та утримання відповідної частки прибутку стороною-2 (пункт 8.3 договору).
15.7. Згідно із пунктом 8.4 договору, сторони домовились, що сторона-2 має право перераховувати стороні-1 щомісячно у рівних долях у строк до 01 червня поточного сільськогосподарського року грошові кошти на загальну суму, що дорівнює розміру внеску сторони-1 як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності у сільськогосподарському році. В такому разі, сторона-2 самостійно на свій розсуд розпоряджається зібраним врожаєм, отриманим від результату діяльності. Кінцеві терміни етапів дострокового розподілу прибутку може змінюватися сторонами за взаємною згодою, але не перевищувати тримісячного терміну від дати зазначеної в договорі. Сплата усіх видів податків та зборів, що належать при здійснені такого виду діяльності здійснюється стороною-2 в порядку та у межах, передбаченому чинним законодавством та сутністю підприємства (фізичної особи-підприємця), окрім тих видів податків та зборів, які, згідно законодавства, покладаються виключно на сторону-1.
15.8. Пунктом 12.2. договору визначено, що цей договір укладений строком на 7 сільськогосподарських років, тобто до 31.12.2023 з обов`язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за договором на кожний наступний сільськогосподарський рік впродовж строку дії договору.
15.9. Додатками до вказаного договору визначено схему земельних ділянок, акт обміру земель, бланки звітів, акт звірки розрахунків, список водіїв, які залучаються до спільної обробки земель (пункти 13.1- 13.5 договору).
16. Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками, а також погоджено Командиром військової частини А1890 та сільським головою.
17. В подальшому, до договору від 06.07.2016 №5 42/8 про спільний обробіток землі було укладено додаткову угоду від 12.08.2016 № 1, додаткову угоду від 07.04.2017 № 2 та додаткову угоду від 21.03.2018 № 3, згідно умов яких строк дії договору продовжено до 31.12.2025, змінено вартість права обробки земельних ділянок та збільшено вартість ділової репутації та ділових зав`язків до 2 314 090 грн 80 коп. Також сторони виклали пункт 8.4. розділу 8 договору у новій редакції.
17.1. Всі наведені додаткові угоди підписані сторонами без заперечень та зауважень, та скріплені печатками сторін.
18. У матеріалах справи наявне рішення Веселинівської районної ради Миколаївської області від 09.06.2016 № 30 щодо погодження військовій частині А1890 та КЕВ м. Миколаїв надання дозволу фізичним та юридичним особам, зокрема ТОВ "Лан" на вирощування сільськогосподарських культур на землях, розташованих на території полігону "Києво-Олександрівський", що знаходиться на території Ставківської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.
19. Також, 09.06.2016 Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області на лист КЕВ м. Миколаїв від 03.06.2016, надала погодження щодо вирощування сільськогосподарських культур на вказаних вище землях.
20. 12.09.2016 за вих. № 303/22/2/268 Південно-Східне територіальне квартирно - експлуатаційне управління Збройних сил України на адресу Відповідача - 1 надіслало листа, за змістом якого Південно-Східним ТКЕУ не заперечувалося щодо укладення КЕВ м. Миколаїв договорів, предметом яких є надання послуг з вирощування зернових та технічних культур на землях військових полігонів, з рекомендацією - вартість наданих послуг за цінами, не нижче ринкових - не менше 1850 грн за 1 га; та повернуто оригінали договорів та додаткових угод до них, які було направлено КЕВ м. Миколаїв листом від 08.08.2016 за вих. № 2289.
21. 01.09.2016 КЕВ м. Миколаїв також повідомило Південно-Східне територіальне квартирно - експлуатаційне управління Збройних сил України листом № 2505 про приведення ціни низки договорів, укладених між Відповідачем - 1 та суб`єктами господарської діяльності, до ринкових, а саме 1850 грн за 1 га.
22. Рішенням адміністративного департаменту МОУ від 18.03.2016, оформленого відповідним протоколом, було вирішено збільшити вартість внеску військової частини за договорами спільного обробітку землі.
23. Разом з тим, матеріали справи містять низку внутрішніх листів як КЕУ Збройних сил України, так і відповідальних осіб МОУ щодо організації роботи по надходженню коштів на спеціальні рахунки МОУ, раціонального використання земель МОУ, тощо; Методичні рекомендації щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів МОУ, затверджені Заступником Міністра оборони України у 2016 року.
24. 15.08.2016 КЕВ м. Миколаїв листом № 2352 повідомив Першого заступника військового прокурора Південного регіону України про те, що КЕВ м. Миколаїв 06.07.2016 та 29.07.2016 було дійсно укладено договори про спільний обробіток землі з суб`єктами господарювання на підставі статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" та Протоколу наради заступника Міністра оборони України з власниками фермерських господарств від 17.03.2016.
25. В подальшому, 18.01.2021 Військовою прокуратурою Миколаївського гарнізону на адресу МОУ було направлено листа № 5-2-136вих21, відповідно до якого Прокурор, посилаючись на укладений між Відповідачами у цій справі договір про спільний обробіток землі від 06.07.2016 зазначив, що вказаний договір КЕВ м. Миколаїв уклав з порушенням вимог діючого законодавства щодо укладення договорів спільної діяльності та порядку передачі земель оборони у користування, без погодження уповноваженими на це суб`єктами владних повноважень. Також, у цьому листі, Прокурор, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", просив МОУ повідомити прокуратуру про те, чи вживалися ним заходи щодо захисту порушених інтересів держави, та які саме.
26. У відповідь на вказаний вище лист, МОУ листом від 12.02.2021 вих. № 370/2/1454 повідомило прокуратуру про те, що відповідно до рішень, прийнятих МОУ у 2016 році, КЕВ організовано укладення договорів з вирощування сільськогосподарських культур на конкурсних засадах, при цьому, умовами таких договорів передача земельних ділянок та припинення права постійного користування не передбачено. На час надання відповіді, зобов`язання за договорами про спільний обробіток виконуються належним чином, строк дії договорів - 31.12.2025.
МОУ також зазначило, що Збройні Сили України заінтересовані в укладенні договорів вирощування сільськогосподарських культур, оскільки це зменшує ризик самовільного зайняття земельних ділянок сторонніми особами, надає можливість ефективного використання земель оборони та забезпечення надходження коштів до спеціального фонду МОУ з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ.
Міністерство окремо відмітило, що підстав та доцільності припинення договірних відносин з наведеними у листі суб`єктами господарювання не вбачається, та з огляду на відсутність порушених інтересів МОУ заходи претензійної та позовної роботи ним не вживалися.