ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року
м. Київ
справа № 822/2140/17
адміністративне провадження № К/9901/38537/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №822/2140/17 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.12.2017 (суддя Петричкович А.І.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 (головуючий суддя Сушко О.О., судді: Залімський І.Г., Смілянець Е.С.),
ВСТАНОВИВ:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2017 №0002711303/118, №0002721303/115.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі 822/2140/17.
Ухвалою суду від 13.06.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 14.06.2022.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статті 177 Податкового кодексу України та положення Інструкції щодо порядку ведення Книги обліку доходів і витрат. Позивач наголошує на помилковості висновків податкового органу, що єдиним належним доказом включення вартості списаних та повернутих товарів до складу витрат може лише Книга обліку доходів та витрат, в якій міститься інформація про витрати.
На думку позивача, під час перевірки посадові особи податкового органу виключивши зі складу витрат вартість списаних товарів, при цьому не з`ясували, що така вартість до складу витрат не включалась. Як вважає позивач, судами вказані податковим органом обставини не перевірялись, судові рішення у цій справі постановлені без дослідження доказів та доводів позивача, в порушення норм КАС України щодо рівності учасників справи перед законом і судом. Також, позивач посилається на судове рішення у справі №822/2432/17, яким підтверджено, що останній вартість списаних товарів до складу витрат не включав. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити у цій справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та надав відзив на касаційну скаргу, де стверджує, що не погоджується з доводами позивача. Контролюючий орган зазначає, що у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, платником включено загальну суму витрат без врахування списаних товарів, які не підлягають подальшій реалізації покупцям, а також не можуть бути використані в межах господарської діяльності. Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку до податкової декларації про майновий стан і доходи, встановлено його заниження у 2016 році. Відповідач вважає що, суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини, що мають значення для справи, у повній мірі дослідили докази, постановили обґрунтовані рішення, тому підстав для їх скасування не вбачається.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.
За результатом перевірки складено Акт №0377/22-01-13-03/ 3009417818 від 18.04.2017 (а.с. 208-246, т.2).
Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено порушення підпункту а пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: у графі 6 відображено суми витрат, які не пов`язані з господарською діяльністю.
На підставі Акту перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 12.05.2017:
№0002711303/118, яким за порушення пункту 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 6469,28грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 1617,32грн.;
№0002721303/115, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фіз. особами за результатами річного декларування, на суму 77631,35грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 19407,84грн. ( стор. 94 - 95, т.1).
Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали наступні обставини:
до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік платником включено вартість повернутих постачальникам товарів в розмірі 32105,55грн., а саме:
ПП "Санта-Україна", згідно видаткової накладної від 15.02.2016 №14300 на суму 1617,60грн.;
ТОВ "Ласунка", згідно видаткової накладної від 17.03.2016 №920 на суму 29652,50грн.;
ТДВ "М`ясокомбінат "Ятрань", згідно видаткової накладної від 28.03.2016 №20929 на суму 835,45грн.
до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, платником включено загальну суму витрат без врахування списаних товарів, які не підлягають подальшій реалізації покупцям, а також не можуть бути використані в межах господарської діяльності в розмірі 399179,75грн.
Внаслідок виявлення вказаних порушень, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних зі здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, встановлено завищення на суму 431285,30грн. за 2016 рік в результаті віднесення до складу вартості витрат суми коштів, яка документально не підтверджена використанням в межах господарської діяльності.
Отже, перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, встановленого його заниження на суму 431285,30 грн. в 2016 році.
Внаслідок цього, податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено суму податкових зобов`язань: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, на суму 77631,35грн. в 2016 році; з військового збору в розмірі 6469,28грн. за 2016 рік.
Не погоджуючись з прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляцій суд, виходив з того, що позивач не довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів законність своїх рішень, що підтверджено доказами, які перевірено судом. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції зауважено, що в будь-якому випадку згідно з пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Як встановлено підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Статтею 177 ПК України визначено оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.