ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року
м. Київ
справа № 808/8978/15
адміністративне провадження № К/9901/41873/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року (головуючий суддя Білак С.В., судді: Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Кам`янсько-Дніпровського відділення Енергодарської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (яке протокольною ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2022 року замінено правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2015 року №10533-15 про визначення податкового зобов`язання із орендної плати з фізичних осіб в розмірі 1 815 991,45 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 посилався на те, що нарахування йому контролюючим органом орендної плати за землю у 2015 році є необґрунтованим та безпідставним. 21 березня 2014 року між ним та Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області було підписано 18 договорів оренди земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області. Проте, попередній орендар указаних земельних ділянок ОСОБА_2 не допустив ОСОБА_1 до користування ними та продовжував їх використання. В силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вважав, що він звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 .
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2015 року №10533-15 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб частково в сумі 39 802,55 грн.; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у періоді, що перевірявся, право оренди на земельні ділянки, належало саме ОСОБА_1 , що підтверджується рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 березня 2014 року. Суд відхилив посилання позивача на приписи статті 762 ЦК України, оскільки спірні правовідносини врегульовані виключно нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з якими платником орендної плати є саме орендар земельної ділянки. Разом з тим, суд першої інстанції не погодився з розрахунком податкового зобов`язання, здійсненим контролюючим органом, зазначивши, що 23 грудня 2015 року позивач розірвав відповідні договори оренди, тому з цього часу відсутні підстави для нарахування йому орендної плати.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 лютого 2017 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року скасував та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд врахував те, що за зверненням ОСОБА_1 06 травня 2015 року було порушено кримінальне провадження №12015080260000571 за частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України щодо самовільного зайняття земельних ділянок третьою особою. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14 липня 2015 року №18 також встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок іншою особою. З огляду на ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач був позбавлений можливості користуватися наданими в оренду земельними ділянками, тому підстави для нарахування плати за договорами оренди відсутні.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону; при цьому питання оподаткування врегульовано виключно нормами ПК України, а оскільки укладені позивачем договори оренди земельних ділянок були належним чином зареєстровані у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, то ОСОБА_1 правомірно нараховано податкове зобов`язання з орендної плати за землю у 2015 році.
Позивач та третя особа правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористались.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Суди встановили, що 21 березня 2014 року між позивачем та Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області підписано 18 договорів оренди на строкове платне користування земельними ділянками загальною площею 2069,1 га для ведення фермерського господарства, які знаходяться на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, терміном на 40 років.
28 березня 2014 року Реєстраційною службою Кам`янсько-Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області прийняті відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
При цьому, суди з`ясували, що попереднім орендарем вищезазначених земельних ділянок був ОСОБА_2
06 травня 2015 року Кам`янсько-Дніпровським РВ ГУМВС України в Запорізькій області за зверненням ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження №12015080260000571 за частиною першою статті 197-1 КК України щодо самовільного зайняття земельних ділянок третьою особою.
На підставі постанови про проведення перевірки слідчого СВ Кам`янсько-Дніпровського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 18 травня 2015 року державним інспектором державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Верещагіним Я.В., за участю ст. оперуповноваженого УПЗСЕ ГУМВС України в Запорізькій області Козарь К.П. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №18 від 14 липня 2015 року, відповідно до якого встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок іншою особою шляхом засівання сільськогосподарськими культурами на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району земельних ділянок, на які укладені договори оренди між Головним управлінням Держземагенства України у Запорізькій області та ОСОБА_1
31 липня 2015 року до Кам`янсько-Дніпровського відділення Енергодарської ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області надійшла інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №41562921, в якій містились відомості про державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, отриманих ОСОБА_1 в оренду загальною площею 2069,1 га для ведення фермерського господарства.
03 серпня 2015 року відповідач сформував та направив позивачу податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №10533-1 від 03 серпня 2015 року, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 1 815 991,45 грн.
Відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 23 грудня 2015 року припинено договори оренди землі із ОСОБА_1 шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін. Відповідно до вищевказаних наказів укладено угоди про розірвання договорів оренди землі, здійснено реєстрацію припинення права оренди у Державному реєстрі речових прав.
Не погодившись із прийнятим Інспекцією податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.