УХВАЛА
6 червня 2022 року
м. Київ
справа № 1-36/2001
провадження № 13-24зво22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19
розглянула заяву засудженого ОСОБА_20 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) вироку Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2001 року та ухвали Верховного Суду України від 29 січня 2002 року і
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, вироком Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2001 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 29 січня 2002 року, ОСОБА_20 було засуджено за пунктами «г», «ж» ст. 93, ст. 17 та пунктами «г», «ж» ст. 93, ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) у рішенні від 24 лютого 2022 року в справі «Байло проти України» (заява № 21848/20) констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) через ненадання заявнику належної медичної допомоги під час тримання під вартою, а також у зв`язку з довічним ув`язненням без перспективи звільнення. ЄСПЛ постановив, що держава-відповідач повинна виплатити ОСОБА_20 7 500 євро у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_20 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі – Велика Палата) із заявою про перегляд згаданих вироку й ухвали за виключними обставинами. У цьому аспекті суть аргументів заявника зводяться до того, що допущені порушення Конвенції у поєднанні з висновками Конституційного Суду України у рішенні його Другого сенату від 16 вересня 2021 року № 6-р(II)2021 про невідповідність Основному Закону України окремих положень статей 81, 82 Кримінального кодексу України (далі – КК), слугують підставою для скасування оспорюваних рішень національних судів із направленням справи на новий судовий розгляд, а також для звільнення засудженого від подальшого відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. За твердженням ОСОБА_20 , наразі його тримання в місцях ув`язнення є невиправданим, зважаючи на позитивні зміни у поведінці та потреби в проведенні лікування в умовах без ізоляції від суспільства.
Крім того, ОСОБА_20 просить поновити строк подання зазначеної заяви, пропущення якого мотивує запровадженням в Україні воєнного стану й ознайомленням лише 13 квітня 2022 року зі стислим змістом рішення міжнародної судової установи від 24 лютого 2022 року, постановленого на його користь.
Оскільки у поданому клопотанні наведено об`єктивні причини пропуску строку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 461 КПК, Велика Палата, керуючись ст. 117 цього Кодексу, вважає за необхідне визнати їх поважними й поновити вказаний процесуальний строк, що автоматично не тягне за собою задоволення вимог заявника про здійснення кримінального провадження за виключними обставинами.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.
У зверненні до Верховного Суду з доповненнями до нього засуджений ОСОБА_20 заперечує правомірність відбування ним призначеного за вироком покарання, висловлюючи незгоду з постановленими щодо нього рішеннями національних судів поза зв`язком із позицією ЄСПЛ, яка насамперед стосується механізмів загального характеру. Зокрема, йдеться про необхідність забезпечення ув`язнених належною медичною допомогою та запровадження в Україні процедур, котрі би передбачали перспективу звільнення або дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Натомість справедливості засудження ОСОБА_20 та застосування до нього згаданого заходу примусу ЄСПЛ під сумнів не ставив. Наголошуючи на обов`язку державних органів надавати ефективне лікування, Суд зауважив, що це не означає гарантування кожному ув`язненому лікування на рівні, який є у найкращих медичних закладах поза межами установ виконання покарань. Разом із цим, установивши недоліки в лікуванні ОСОБА_20 , звідси, і факт порушення ст. 3 Конвенції, ЄСПЛ визначив сатисфакцію – виплату коштів потерпілій стороні.
Лікування захво