УХВАЛА
6 червня 2022 року
м. Київ
справа № 1-36/2001
провадження № 13-24зво22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20
розглянула заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_4 у провадженні за заявою засудженого ОСОБА_21 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) вироку Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2001 року та ухвали Верховного Суду України від 29 січня 2002 року і
ВСТАНОВИЛА:
За вироком Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2001 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 29 січня 2002 року, ОСОБА_21 було засуджено за пунктами «г», «ж» ст. 93, ст. 17 та пунктами «г», «ж» ст. 93, ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Справа розглядалася за процедурою Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі – КПК 1960 року).
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) у рішенні від 24 лютого 2022 року в справі «Байло проти України» (заява № 21848/20) констатував порушення щодо заявника ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) через ненадання належної медичної допомоги під час тримання під вартою, а також у зв`язку з довічним ув`язненням без перспективи звільнення. ЄСПЛ постановив, що держава-відповідач повинна виплатити ОСОБА_21 7 500 євро у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_21 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі – Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами згаданих вироку й ухвали, які просить скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, звільнивши його від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Суддя Великої Палати ОСОБА_4 заявив на підставі ч. 4 ст. 55 КПК 1960 року самовідвід від участі в розгляді заяви ОСОБА_21 , зважаючи на те, що він брав участь у справі останнього під час її розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши заяву судді ОСОБА_4 та наявні у Верховному Суді матеріали, Велика Палата дійшла висновку про необхідність задоволення заяви на наступних підставах.
За приписами ч. 4 ст. 55 КПК 1960 року суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участь у її перегляді судом найвищої інстанції, тобто Верховним Судом.
У силу ч. 1 ст. 56 КПК 1960 року за наявності підстав, передбачених статтями 54–55 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
Згідно з п. 4 ч. 1 Перейти до повного тексту