Постанова
Іменем України
14 червня 2022 року
місто Київ
справа № 175/4970/19
провадження № 61-11544св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Горьківська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка сільського талановитого юнацтва імені Т. Г. Шевченко», Державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України»,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2020 року про відкриття апеляційного провадження, постановлену суддею Варенко О. П., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Пищиди М. М., Куценко Т. Р., Демченко Е. Л.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернулася до суду із позовом про визнання права власності на земельну ділянку, площею 14 953 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить нежитлова будівля літ. А, площею 1 602, 9 кв. м, сторожка літ. Б, площею 8, 8 кв. м, колодязь літ. К, зливна яма з/я 15, огорожа № 1-3. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, площею 14 953 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначала, що Горьківська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - Горьківська сільська рада) відмовила їй в розгляді питання щодо передачі у власність спірної земельної ділянки з посиланням на те, що попереднім власником нежитлової будівлі не було оформлено право власності на земельну ділянку, на якій розташоване це нерухоме майно.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 31 березня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області позов задовольнив.
Суд визнав за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, загальною площею 14 953 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є власником нежитлової будівлі, загальною площею 1 602, 9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тому є підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, площею 14 953 кв. м, надану для обслуговування цього нежитлового приміщення.
Ухвалою від 17 липня 2020 року Дніпровський апеляційний суд поновив прокурору Прокуратури Дніпропетровської області строк на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року, відкрив апеляційне провадження у справі, ухвалою від 27 липня 2020 року призначив справу до розгляду.
Ухвалою від 07 жовтня 2020 року Дніпровський апеляційний суд залучив Державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» (далі - ДП «НВДА «Наукова» НААН України») до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Постановою від 09 червня 2021 року Дніпровський апеляційний суд скасував рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив, здійснив розподіл судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що будь-яке право на спірну земельну ділянку попереднім власником нерухомого майна (право власності, користування тощо) не було зареєстровано. Суд зробив висновок, що з набуттям позивачем права власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, до неї як нового власника цього нерухомого майна в силу положень статей 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та 377 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) не перейшло право власності на спірну земельну ділянку, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка сільського талановитого юнацтва імені Т. Г. Шевченко» (далі - ТОВ «Спілка талановитого сільського юнацтва імені Т. Г. Шевченка») на момент підписання акта приймання-передачі нерухомого майна від 08 серпня 2019 року не мало права власності на цю земельну ділянку.
Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, який не залучив до участі у справі орган, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, та постійного користувача земельної ділянки - ДП «НВДА «Наукова» НААН України». Крім того, апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана особою, яка має право її підписувати та відповідно до вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» має право на представництво прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 08 липня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Також у касаційній скарзі наведено заперечення щодо ухвали Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року про залучення до участі у справі третьої особи -ДП «НВДА «Наукова» НААН України».
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначила, що:
- суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 169/174/16-ц (провадження
№ 61-17768св18), від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, щодо наявності підстав для здійснення представництва прокурором інтересів органів місцевого самоврядування;
- суд апеляційної інстанції всупереч статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) залучив до участі у справі як третю особу ДП «НВДА «Наукова» НААН України».
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури у листопаді2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду пояснення, у яких зазначив про законність, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та брак підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 25 жовтня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Спілка талановитого сільського юнацтва імені Т. Г. Шевченка» від 17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали кожна по 50 % часток в статутному капіталі ТОВ «Спілка талановитого сільського юнацтва імені Т. Г. Шевченка».
Статутний капітал ТОВ «Спілка талановитого сільського юнацтва імені Т. Г. Шевченка» складався з грошових коштів та майна у вигляді нежитлової будівлі, загальною площею 1 602, 9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Спілка талановитого сільського юнацтва імені Т. Г. Шевченка», оформленим протоколом від 07 серпня 2019 року № 1/8, погоджено вихід учасника ОСОБА_1 зі складу учасників товариства з подальшим отриманням частки, розмір якої складає 50 % статутного капіталу товариства, у вигляді нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, загальною площею 1 602, 9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 14 953 кв. м.
Передача нежитлової будівлі здійснена на підставі акта прийому-передачі майна від 08 серпня 2019 року. За позивачем 12 серпня 2019 року зареєстровано право власності на це нерухоме майно (запис про право власності № 32854682).
В технічному паспорті нежитлової будівлі відображено план земельної ділянки та такі об`єкти нерухомості: нежитлова будівля літ. А, площею 1 602, 9 кв. м, сторожка літ. Б, площею 8, 8 кв. м, колодязь літ. К, зливна яма з/я з/я 15, огорожа № 1-3, які розташовані за периметром земельної ділянки, площею 14 953 кв. м.
ОСОБА_1 у жовтні 2019 року звернулася до Горьківської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у власність, проте отримала відмову у передачі у власність земельної ділянки. Відмова мотивована тим, що попереднім власником нерухомого майна - будівлі, яку придбала позивач, не було належно оформлено право власності на земельну ділянку, на якій це майно розташоване, що підтверджується листом Горьківської сільської ради від 08 листопада 2019 року № 464.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Отже прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У кожному випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, у чому полягає бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту або ж здійснення захисту неналежно) та потреба у здійсненні такого захисту прокурором.