Постанова
Іменем України
14 червня 2022 року
м. Київ
справа № 753/18667/20
провадження № 61-20584св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Моісеєва Галина Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Моісеєва Г. В., про розірвання договору довічного утримання.
Позивач свої вимоги мотивував тим, що 01 вересня 2020 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду). Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Моісеєвою Г. В., зареєстрований в реєстрі за № 668. На виконання договору він передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зобов`язався забезпечувати його утриманням і доглядом довічно на умовах цього договору.
ОСОБА_1 посилався на те, що починаючи з дати укладення договору довічного утримання ОСОБА_2 систематично, навмисно та свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, які передбачені у пунктах 2, 3 договору довічного утримання, внаслідок чого він позбавлений будь-якої допомоги та догляду, перебуває у скрутному матеріальному становищі, в силу свого віку та стану здоров`я не має змоги забезпечувати собі повноцінне харчування, медичне забезпечення та сплачувати щомісячно за житлово-комунальні послуги.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 01 вересня 2020 року між ним та
ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Моісеєвою Г. В., зареєстрований у реєстрі за № 668 та у реєстрі заборон відчуження за № 669.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач ОСОБА_2 зі свого боку повністю виконував всі умови договору довічного утримання від 01 вересня 2020 року щодо позивача ОСОБА_1 , то підстави для розірвання вказаного договору відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що звертаючись до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання, позивач
ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем не виконуються зобов`язання за договором, визначені у розділі 2 договору. З наданих відповідачем доказів, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що відповідач сплачував за отримані позивачем комунальні послуги, купував продукти харчування для позивача, переказував позивачу щомісяця кошти у розмірі 1 000,00 грн.
Відсутні в матеріалах справи і докази на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача щодо необхідності у певному забезпеченні (догляду), а відповідач не виконав або уникнув виконання умов договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 645/3284/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що укладаючи договір довічного утримання відповідач бачив в якому стані знаходився позивач, знав, що він потребує постійного стороннього догляду як літня людина, потребує допомоги у веденні домашнього господарства, у побуті, у самообслуговуванні, допомоги у придбанні і доставці продуктів харчування, щоденного приготування їжі, придбанні необхідних промислових товарів, потребує супроводження у поліклініку, забезпечення медикаментами, потребує психологічної підтримки. Саме цього, як вказує позивач, він очікував від відповідача при укладенні договору довічного утримання як людина похилого віку та одинока людина. Вказував на те, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження виконання всіх умов договору довічного утримання, а надані квитанції про оплату комунальних послуг та оплату продуктів харчування не можуть свідчити, що такі витрати поніс саме відповідач та, що саме він належним чином доглядав та опікувався позивачем.
Отже, суди дійшли неправильного висновку, оскільки неправильно застосували норму матеріального права, а саме статтю 744 ЦК України, не розмежувавши поняття як з утримання, так і з догляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , поданий представником - ОСОБА_3 , у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду) згідно із пунктом 1.1 якого відчужувач ОСОБА_1 передає, а набувач ОСОБА_2 отримує у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого зобов`язується забезпечити відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах цього договору.
Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке має надаватись набувачем відчужувачу, буде визначатись за усною домовленістю сторін, виходячи із поточних потреб відчужувача.
Згідно із пунктом 2.2 договору довічного утримання, утримання (догляд) визначається сторонами у вигляді:
- забезпечення відчужувача житлом у квартирі, що є предметом цього договору, шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у квартирі, яка є предметом цього договору;
- забезпечення ліками, а в разі захворювання - забезпечення надання медичної допомоги медичними працівниками шляхом доставки відчужувача до медичних закладів та/або забезпечення виїзду медичних працівників додому до відчужувача у разі необхідності;
- здійснення, у разі необхідності, поточного ремонту квартири, ремонту та заміни санітарно-технічних приладів та пристроїв, що вийшли з ладу;
- забезпечення відчужувача, у разі необхідності, харчуванням, необхідним одягом, медикаментами та лікарськими засобами;
- оплата за власний рахунок комунальних послуг, інших платежів, пов`язаних з проживанням в зазначеній квартирі відчужувача, якщо у відчужувача буде така необхідність;
- вчинення всіх необхідних дій щодо забезпечення відчужувача всіма засобами, предметами домашнього вжитку, речами, літературою тощо, якщо у відчужувача буде така необхідність;
- спілкування набувача з відчужувачем за допомогою мобільного зв`язку та/або при особистій зустрічі не рідше трьох разів на тиждень протягом дії договору.
До обов`язків набувача також входить виконання додаткових доручень відчужувача, необхідних для забезпечення останнього належним доглядом.
Пунктом 4.5. договору визначено, що цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадках невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - у судовому порядку на вимогу набувача або відчужувача.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.