Постанова
Іменем України
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 570/2918/20
провадження № 61-9091 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - державна установа «Городищенська виправна колонія (№ 96)»;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 29 жовтня 2020 року у складі судді Гладишева Х. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» (далі - ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 13 березня 2012 року він відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі у ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)», адміністрацією колонії за весь період відбування покарання порушувалися житлово-побутові та санітарні вимоги щодо умов його тримання, приміщення камери є надто вузьким, він позбавлений особистого простору, у камері відсутні вікна та недостатнє штучне освітлення.
Стверджував, що вказані обмеження негативно впливають на його моральний стан, зазначений дискомфорт супроводжується глибокими моральними стражданнями та переживаннями внаслідок нелюдського поводження, що завдало йому моральної шкоди.
Умови тримання в установі не відповідали нормам національного законодавства та статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №1740/2432/18. Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 20 тис. євро на відшкодування завданої йому моральної шкоди, що згідно з офіційного курсу Національного банку України становило 644 492 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 29 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» на користь
ОСОБА_1 101 010 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що бездіяльність ДУ «Городищенська ВК (№ 96)» щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов тримання засудженого ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі, визнана протиправною рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 1740/2432/18. Відтак, протиправність дій відповідача відносно позивача є доведеною та не підлягає доказуванню у цій справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ДУ «Городищенська ВК (№ 96)» задоволено частково. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 29 жовтня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що права позивача, які були порушені бездіяльністю відповідача - ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)», може бути відновлено шляхом компенсації моральної шкоди, розмір якої визначається судом за критеріями, що мають істотне значення та належать до характеру порушень, обставин справи з урахуванням критерію справедливості відшкодування.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 , з урахуванням розумності і справедливості, підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 5 тис. грн.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції не врахував, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Також заявлено клопотання про розгляд справи за участі ОСОБА_1 у режимі відеоконференції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 204/5876/17, від 22 квітня 2020 року у справі № 204/4295/18, від 11 червня
2020 року у справі № 204/5899/18, оскільки у скарзі порушується питання, яке стосується моральної шкоди, беручи до уваги критерій продовжуваності утримання особи в умовах, що принижує гідність, що відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 570/2918/20 з Рівненського районного суду Рівненської області.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений апеляційним судом, не відповідає, на думку заявника, принципам розумності, справедливості та співмірності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У період з 13 березня 2012 року по 10 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відбував покарання в секторі максимального рівня безпеки для чоловіків до довічного позбавлення волі ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 1740/2432/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов тримання засудженого ОСОБА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі. Зобов`язано ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» у п`ятимісячний строк привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання засудженого ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови утримання та відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» задоволено частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 1740/2432/18 змінено, виключивши із їх мотивувальних частин посилання на положення Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5, положення Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5, а також Типових правил щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28 липня 2005 року № 124. В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 1740/2432/18 залишені без змін.
У справі № 1740/2432/18 судом встановлено, що житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, які утримуються в секторі максимального рівня безпеки ДУ «Городищенська виправна установа (№ 96)», не відповідають встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.