Постанова
Іменем України
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 369/1913/17
провадження № 61-12004св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А.І., Литвиненко І.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року в складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича про визнання заповіту недійсним і зобов`язання проведення державної реєстрації скасування заповіту,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який було згодом уточнено, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І. С., в якому просила:
- визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , згідно якого на користь відповідачів заповідано все майно заповідача, де б таке не було та з чого б воно не складалось, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С., зареєстрований в реєстрі за № 191 від 12 листопада 2014 року;
- зобов`язати приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І. С. провести державну реєстрацію скасування заповіту шляхом внесення до Спадкового реєстру відповідних відомостей.
На обґрунтування своїх вимог зазначала, що після смерті матері позивачу стало відомо, що існує заповіт від 12 листопада 2014 року, згідно якого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заповіла все майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, що був посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С., зареєстрований в реєстрі за № 191.
Позивач ОСОБА_1 вважала, що заповіт не відповідає чинному законодавству та має бути визнаний недійсним, на підставі того, що оскаржуваний заповіт не підписаний ОСОБА_5 та не відповідає волі спадкодавця, що є достатньою підставою для визнання його недійсним.
При ознайомленні із заповітом нею було зауважено, що напис і підпис на заповіті не є підписом спадкодавця, що свідчить про підробку підпису на заповіті. Напис та підпис ОСОБА_5 на заповіті значно відрізняється від дійсного підпису та почерку спадкодавця, що підтверджується іншими документами, які додаються до позовної заяви, а саме копії листів ОСОБА_5 , копії листа начальнику райвідділу Києво-Святошинського району Київської області.
Позивач ОСОБА_1 вважала, що складення оспорюваного заповіту не відповідало внутрішній волі ОСОБА_5 , оскільки підпис на заповіті значно відрізняється від дійсного підпису спадкодавця, що свідчить про підробку підпису на заповіті.
Крім того, спадкодавець зверталась до райвідділу міліції Києво-Святошинського району приблизно в той час, коли було здійснено оспорюваний заповіт у зв`язку із тим, що її дочкою ОСОБА_2 , було вчинено неправомірні дії, а саме 07 грудня 2014 року спадкодавець, перебуваючи за місцем проживання, виявила відсутність своїх документів: паспорту, ідентифікаційного номеру, свідоцтва про смерть чоловіка спадкодавця - ОСОБА_6 , актів приватизації на будинок та присадибну ділянку. Дана інформація підтверджується висновком перевірки за матеріалами заяви спадкодавця від 26 грудня 2014 року.
Позивач ОСОБА_1 вважала, що даний факт свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 навмисне викрала документи для вчинення підробного заповіту від імені спадкодавця. Тож складання оскаржуваного заповіту не відповідало дійсній волі спадкодавця, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною 3 статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, та відповідно до вимог частини 1 статті 215 ЦК України, є підставою недійсності правочину.
Невиконання підпису та напису на заповіті саме ОСОБА_5 є порушенням вимог статей 1234, 1247, 1248 ЦК України, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України та відповідно до вимог частини 1 статті 25 ЦК України є підставою недійсності правочину.
Також, позивач ОСОБА_1 зазначала, що приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьов І. С. є реєстратором, який здійснював державну реєстрацію та внесення оспорюваного заповіту у Спадковому реєстрі, і в зв`язку з цим саме він має внести зміни щодо скасування даного заповіту в Спадковому реєстрі.
Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 з посиланням на вимоги статті 16, частину 3 статті 203, статті 215, 225 ЦК України, просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І. С. про визнання заповіту недійсним і зобов`язання проведення державної реєстрації скасування заповіту відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не доведено та не надано суду достатніх належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог про визнання заповіту недійсним. З тих підстав, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд не вбачав підстав для визнання заповіту недійсним, а тому відмовив у задоволенні вказаних вимог. Враховуючи відсутність підстав для визнання заповіту ОСОБА_5 від 12 листопада 2014 року недійсним, підстави для зобов`язання приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І. С. провести державну реєстрацію скасування заповіту шляхом внесення до Спадкового реєстру відповідних відомостей також відсутні, оскільки вказані вимоги мають похідний характер та їх задоволення залежить від задоволення основної вимоги про визнання заповіту недійсним, в задоволенні якої судом відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 у лютому 2020 року звернулась до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати та постановити по справі нове рішення про задоволення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновком експертів від 27 листопада 2017 року, і обґрунтованості судового рішення не спростовують. Апеляційним судом з метою усунення сумнівів у правильності даного висновку, за клопотанням позивача ухвалою від 16 вересня 2020 року по справі було призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, висновки якої підтвердили правильність та обґрунтованість висновків першої експертизи. Інші доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин, законності та обґрунтованості рішення суду ці доводи не спростовують.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
19 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у даній справі.
В касаційній скарзі заявник посилається на підстави оскарження визначені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, з урахуванням уточненої касаційної скарги, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилається на те, що судами не було враховано та не надано належної оцінки показанням свідків, які зазначали, що протягом багатьох років заповідач не мала добрих стосунків із ОСОБА_2 . Крім того, коли заповідач склала первісний заповіт на користь позивача, після цього ОСОБА_2 заборонила користуватись ОСОБА_1 житловим будинком, незважаючи, що остання була єдиною особою, яка доглядала заповідача та забезпечувала її матеріально.
Також скаржник зазначає, що суди не звернули увагу на факт звернення заповідачки до правоохоронних органів щодо неправомірних дій доньки - ОСОБА_2 . Згідно даної заяви ОСОБА_5 виявила відсутність своїх документів, а саме: паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податку, свідоцтва про смерть її чоловіка, акти приватизації будинку та присадибної ділянки, та звинуватила у їх крадіжці саме свою доньку - ОСОБА_2 . У зв`язку з викладеним, заповіт вчинений проти справжньої волі спадкодавиці та був складений під психологічним впливом з боку відповідача.
Звертає увагу, що заповіт від 12 листопада 2014 року посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С. Робоче місце якого знаходиться за адресою: вулиця Лесі Українки, 74 а, приміщення 188, м. Вишневе, Київська область . У зв`язку з похилим віком заповідача приватний нотаріус здійснив виїзд за місцем проживання заповідача, що зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи відсутність приватних та державних нотаріальних контор у селі Горенка у 2014 році, посвідчення заповіту повинно було бути здійснено уповноваженими на це посадовими особами органу місцевого самоврядування, а не приватним нотаріусом Леденьовим І. С.
Крім того, в порушення статті 41 Закону України «Про нотаріат» в заповіті зазначена недостовірна інформація про місце його складання - за місцем проживання заповідача, в той час як заповіт був складний за місцем роботи нотаріуса, про що свідчить факт виготовлення заповіту за допомогою технічних засобів (комп`ютерної техніки), оскільки за місцем проживання заповідача ніколи не було принтера.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С. подано до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, в яких вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Справа надійшла до Верховного Суду 16 вересня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Горенка, Київська область, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09 вересня 2016 року Серія НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 8).
ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою виконкому Горенської сільської ради від 05 січня 2017 року № 8/7 (т. 1 а. с. 9).
За життя ОСОБА_5 склала заповіт від 12 листопада 2014 року, в АДРЕСА_2 у 19 год 00 хв., відповідно до якого, все майно, яке буде належати на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати за законом на день смерті, без будь-яких винятків заповіла в рівних частинах кожному: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С. та зареєстровано в реєстрі за № 191 (т. 1 а. с. 15).
В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_7 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Свідок надала свідчення суду, що за батьком та за своїми рідними доглядала саме ОСОБА_1 ОСОБА_2 не доглядала батьків та не надавала матеріальної підтримки. Документи ОСОБА_5 пропали в 2014-2015 р.р. до складання заповіту.
Свідок ОСОБА_8 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , надала свідчення суду, що ОСОБА_5 не могла скласти заповіт на користь своє доньки ОСОБА_2 , бо остання до своєї матері погано відносилась та не доглядала її. ОСОБА_5 зверталась до свідка з проханням, щоб вона знайшла ОСОБА_1 , з метою складення заповіту на користь останньої. Свідок звернулась до ОСОБА_1 , що у свою чергу призвело до складання заповіту на користь останньої. В 2010 році ОСОБА_2 перешкоджала ОСОБА_1 користуватись будинком. Заповідач скаржилась, що ОСОБА_2 погрожувала їй та знущалась з неї в 2014 році. Свідку відомо, щоу вересні-жовтні 2014 року ОСОБА_5 склала заповіт на користь ОСОБА_1 .Відносини матері ОСОБА_5 і дочки ОСОБА_2 були жахливими. Остання не доглядала свою матір. ОСОБА_2 приїздила до матері дуже рідко. Ночувати в матері ОСОБА_2 не залишалась. Свідок знає, що пропали документи у ОСОБА_5 , та що заповіт був лише складений один на ОСОБА_1 .