Постанова
Іменем України
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 759/18854/20
провадження № 61-11247св21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Київська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про припинення права власності внаслідок знищення майна,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року Київська міська рада через свого представника звернулася до суду із позовом, в якому просила припинити право власності ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на їх гаражні бокси у ГБК «Кооперативна-3» у м. Києві.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачі є власниками гаражних боксів в ГБК «Кооперативна-3», та в ніч з 28 травня 2017 року на 29 травня 2017 року ці гаражні бокси знищено, що підтверджується актом про знищення (руйнування) гаражних боксів від 30 травня 2017 року, та у подальшому судовими рішеннями було стягнено на користь відповідачів грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок цього незаконного знищення майна.
Вважає, що у даному випадку порушені права Київської міської ради як власника земельних ділянок, на яких розташовані гаражні бокси відповідачів, оскільки міська рада не в змозі розпоряджатись земельною ділянкою комунальної власності, натомість нерухоме майно на цих ділянках було знищене, однак відповідачами не вчиняються дії щодо виключення запису з Державного реєстру речових прав, що, на їх думку, є зловживанням зі сторони відповідачів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року позов задоволено.
Припинено право власності ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на відповідні належні їм гаражні бокси у ГБК «Кооперативна-3» у м. Києві, шляхом виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо цих об`єктів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт знищення майна, однак позивач самостійно не може зареєструвати припинення права власності на нерухоме майно, оскільки відповідачі не вчиняють дій щодо виключення запису з Державного реєстру речових прав, зловживаючи своїми правами, що призводить до порушення прав позивача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином обставин справи не дослідив та не перевірив їх доказами, а також не врахував, що матеріали справи не містять належних, достатніх і допустимих доказів того, що гаражні бокси відповідачів є повністю знищеними, поряд з цим письмовими доказами підтверджується фізичне існування об`єктів речового права у вигляді гаражних боксів, крім того позивачем не було належним чином доведено порушення його прав, оскільки спірні гаражні бокси було зведено на земельній ділянці комунальної власності, яка була передана в постійне користування обслуговуючого кооперативу, яка у передбаченому законом порядку не вилучалася, через що посилання позивача на порушення його прав через неможливість розпоряджатися землею, на якій розташовані спірні гаражні бокси, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Крім того, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності, вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав, і запис в реєстрі не являється документом, який встановлює факт знищення майна, а вноситься державним реєстратором на підставі поданих йому документів, які свідчать про знищення майна, за заявою власника майна, тому обраний позивачем спосіб захисту не ґрунтується на вимогах закону.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2021 року Київська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить вказане судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду посилається на те, що постанова апеляційного суду не відповідає умовам вмотивованості (обґрунтованості), тягне за собою ряд негативних наслідків для учасників справи.
Вказує, що відсутність факту офіційного припинення права власності з формальним моментом (виключенням з реєстру) загрожує виникненням «фантомного» об`єкта права власності. Може створитись ситуація, коли будуть провадитися правочини з нереальними об`єктами, право на які існує лише документально.
У разі знищення майна право власності на нього існувати не може. Воно має припинятися незалежно від того, як далі поводиться власник.
Саме тому Київська міська рада, яка зобов`язана виступати на захист прав і свобод територіальної громади, вважає своїм обов`язком недопущення виникнення об`єктів на які зареєстровано право власності, а в натурі відсутні, що може призвести до введення в оману інших осіб, шляхом продажу таких неіснуючих об`єктів.
Апеляційний суд у своїй постанові посилався на те, що доказами підтверджено фізичне існування об`єктів речового права у вигляді гаражних боксів, однак це не відповідає дійсності, оскільки відповідно до інформації, розміщеної на публічному геопорталі міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр Києва», вбачається, що станом на 2005, 2011, 2012, 2013 роки на місці розташування гаражних боксів № НОМЕР_8, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , у відповідності до план-схеми гаражного кооперативу, відсутнє будь-яке майно. На місці вказаних боксів розташовані зелені насадження (дерева), що підтверджується фотознімками.
Відсутність поштової адреси у гаражних боксів № НОМЕР_8, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 унеможливлює їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Крім того, скаржник зазначав, що відсутні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 349 ЦК України, а саме чи розповсюджується вказана стаття тільки на власників знищеного об`єкта та чи мають повноваження органи державної влади/місцевого самоврядування ініціювати припинення права власності на знищені об`єкти з метою уникнення створення об`єктів, які існують тільки де-юре, а фактично знищені та з метою недопущення введення в оману інших осіб шляхом укладення правочинів на предмет таких об`єктів.
Аргументи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Святошинського районного суду міста Києва.
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_3 площею 62,1 кв. м в ОК «Кооперативна-3» у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 березня 2017 року № 81982272, відповідно до довідки від 17 лютого 2017 року № 111 ОК «Коопертивна-3» (а. с. 9, 10).
ОСОБА_2 є власником гаражного боксу № НОМЕР_4 площею 31,9 кв. м в ОК «Кооперативна-3» у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 грудня 2016 року № 74723047, відповідно до довідки від 15 листопада 2016 року № 86 ОК «Коопертивна-3» (а. с. 11, 12).
ОСОБА_3 є власником гаражного боксу № НОМЕР_8 площею 64,0 кв. м в ОК «Кооперативна-3» у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 квітня 2017 року № 84879505, відповідно до довідки від 18 березня 2017 року № 118 ОК «Коопертивна-3» (а. с. 13, 14).
ОСОБА_4 є власником гаражного боксу № НОМЕР_2 площею 64,5 кв. м в ОК «Кооперативна-3» у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 грудня 2016 року № 74722976, відповідно до довідки від 15 листопада 2016 року № 84 ОК «Коопертивна-3» (а. с. 15, 16).
Гаражні бокси відповідачів розташовані на території ОК «Кооперативний-3» за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою Голови ОК «Кооперативна-3» від 20 травня 2017 року, в ніч з 28 травня 2017 року на 29 травня 2017 року працівниками КП «Київблагоустрій» проводились незаконні дії по фізичному знищенню та руйнуванню приватних гаражів, які знаходяться в ОК «Кооперативна-3», невідомими особами вивозились на автомобілях демонтовані гаражні ворота та інші конструкції, знищення приватних гаражних боксів проводилось на підставі листа-доручення Департаменту міського благоустрою від 23 листопада 2016 року (а. с. 17).
Рішеннями Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2019 року у справі № 759/13924/18, 30 жовтня 2019 року у справі № 759/17730/19, 19 січня 2019 року у справі № 759/17788/17 та 05 листопада 2018 року у справі № 759/17785/17 стягнено з КП «Київблагоустрій» Виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої знищенням майна (гаражних боксів), та моральної шкоди (а. с. 25-51).
Рішенням ВК Київської міської ради від 23 жовтня 1989 року № 584 відведено земельну ділянку для будівництва гаражів.
Гаражні бокси були відновлені за власний кошт членів ОК «Кооперативна 3» (а. с. 149-155).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.