Постанова
Іменем України
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 750/11447/18
провадження № 61-6572св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернігівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, орган опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у складі колегії суддів: Мамонтової О. Є., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , просив визнати його батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , яка народилася у м. Чернігові ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтований тим, що у березні-квітні 2012 року, перебуваючи у м. Галларате (Італія) познайомився з громадянкою України ОСОБА_2 , з якою у них виник короткочасний зв`язок як між чоловіком і жінкою, після чого кожен з них повернувся до своєї країни. 20 березня 2013 року через соціальні мережі ОСОБА_2 повідомила позивачу, що в Україні народила від нього дочку, яку назвала ОСОБА_3 . З цього часу сторони почали спілкуватись через соціальні мережі, обмінюватись фотографіями.
Він та його сім`я поштою надсилали для дочки подарунки та грошові перекази. У травні 2015 року позивач приїздив до м. Києва, де мав зустріч з відповідачем та дочкою ОСОБА_3 , всі разом гарно провели час. Однак з листопада 2017 року відповідач припинила спілкування з позивачем та його сім`єю з невідомих причин, тому позивач не має контакту зі своєю дитиною. Пізніше він дізнався, що під час реєстрації народження дитини його не було записано батьком дитини. Реєстрацію народження дівчинки відповідач провела відповідно до частини першої статті 135 СК України: у графі «відомості про батька дитини» вказане його ім`я - ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2019 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження свого батьківства стосовно малолітньої дитини, які у своїй сукупності можуть засвідчити факт походження дитини від нього.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 березня 2020 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Іспанії, батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Чернігова, актовий запис про народження якої вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції 26 січня 2013 року за № 223.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідач не надала суду належних та переконливих доказів на спростування тверджень позивача щодо його батьківства стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час реєстрації народження дитини ім`я батька дитини записано « ОСОБА_5 » за вказівкою ОСОБА_2 , вона особисто через соціальні мережі повідомила позивача про те, що він є батьком її дочки ОСОБА_3 , та протягом тривалого часу не заперечувала його батьківства, зокрема, враховуючи приїзд позивача до м. Києва у травні 2015 року, наявні в матеріалах справи спільні фотографії позивача з дитиною, документ про перерахування братом позивача на ім`я відповідача коштів у 2016 році, а також визнання відповідачем інтимного зв`язку з позивачем перед вагітністю та повідомлення йому про народження дочки, батьком якої є він.
Заперечуючи встановлені судом обставини, відповідач належних і допустимих доказів на їх спростування не надала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, ухвалив постанову без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 758/3340/17 (провадження № 61-16418св19).
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 і відповідач ніколи не проживали разом, не вели спільного господарства до народження дитини, а також було відсутнім їх спільне виховання та утримання дитини, що є визначальним в питанні визнання батьківства.
Відповідач не оспорює короткочасного зв`язку між ними як чоловіком та жінкою під час перебування в Італії, але заперечує народження дитини ОСОБА_3 від ОСОБА_1 .
Пояснення позивача, що він не знав про факт народження дитини, а тому не зміг з`явитися на реєстрацію її народження, спростовуються тим, що після народження дитини позивач заперечував походження ОСОБА_3 від нього.
Відповідач самостійно провела реєстрацію дитини у відділі реєстрації актів громадського стану.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що відповідач не з`явилася на судово-біологічну (судово-генетичну) експертизу у зв`язку із хворобою дитини і неодержанням поштового відправлення, причини неявки не оцінені. Залишено поза увагою те, що на сьогодні тест ДНК - це єдиний метод точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини.
Cуд не врахував інтересів дитини, оскільки вона вважає своїм батьком чоловіка відповідача, який її любить і піклується про неї.
Вважає, що є недостатніми докази батьківства позивача, відсутній висновків генетичної експертизи про батьківство позивача, який має вирішальне значення для вирішення спору у цій справі.
У порушення частини третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання позивача про дослідження нових доказів, а саме скріншотів переписки із соціальної мережі Fecebook та Messenger, які на його думку не подано до суду першої інстанції з поважних причин.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача Супрун Л. В. просила залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскаржувана постанова є обґрунтованою. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та немає порушення норм процесуального права.
Відповідач умисно чинила перешкоди для відібрання зразків крові. У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Позивач не з`явився на реєстрацію народження дитини не через своє небажання бути записаним батьком дівчинки, а через те, що нічого не знав про її існування.
Інтереси дитини переважають над інтересами її батьків. Необхідно розрізняти інтереси відповідача мати сім`ю та право її дочки ОСОБА_3 знати, хто є її батьком, отримувати піклування від нього та спілкуватися з ним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
03 червня 2020року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
16 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду зупинено дію постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 березня 2020 року до закінчення касаційного розгляду справи.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданий адвокатом Супрун Л. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони познайомились у 2012 році під час перебування в Італії у м. Галларате, мали інтимний зв`язок.
Зокрема, у своєму відзиві на позовну заяву, а також у відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 підтверджує, що була знайома з позивачем в Італії менше двох місяців, повернувшись до України, дізналася, що вагітна, однак на той час не була впевнена в тому, хто саме є біологічним батьком дитини, тому вирішила про це написати позивачу (т. 1, а. с. 32-36, т. 2, а. с. 240-245).
ОСОБА_1 є громадянином Королівства Іспанія, проживає у м. Мадриді (т. 1, а. с. 4-5, 80-81).
Згідно з актовим записом про народження № 223, складеним Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чернігові. Матір`ю дитини зазначено ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_7 . Відомості про батька дитини записані за вказівкою матері відповідно до статті 135 СК України (т. 1, а. с. 102, т. 2, а. с. 238-239, 258, 265).
Позивач надав матеріали переписки сторін через соціальні мережі, відповідно до яких 20 березня 2013 року відповідач повідомила позивачу, що він є батьком її малолітньої дочки ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 6-11, 83-90).
Позивач також надав матеріали переписки та роздруківки світлин його разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , що були зроблені під час його приїзду до України (т. 1, а. с. 206-222).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 758/3340/17, а також порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтею 125 СК України.
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.
Рішення суду щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, суд оцінює відповідно до статті 89 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.