Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 442/7204/20
провадження № 61-11285св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Ступак О. В., суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович,
заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2021 року у складі судді Герасимків Л. І., постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О. та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., та касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича, від імені якого діє адвокат Репак Віталій Валерійович, на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області (далі - приватний виконавець) Пиця А. А., заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 , оцінювач).
На обґрунтування скарги зазначала, що постановою приватного виконавця від 19 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62860023 з примусового виконання виконавчого листа № 2-573/10, виданого 04 квітня 2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з неї на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у розмірі 1 859 367,48 грн.
26 серпня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника, якою наклав арешт на належне їй нерухоме майно: нежитлове приміщення магазину загальною площею 113,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 114,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
29 серпня 2020 року вона надіслала приватному виконавцю декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, в якій зазначила, що належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_4 , яка (як предмет іпотеки) є засобом забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданого в іноземній валюті за договором від 11 червня 2008 року № СМ-8МЕ603/016/2008 є її місцем постійного проживання, іншого нерухомого житлового майна у власності вона не має, площа квартири не перевищує 140 кв. м, а тому зазначене нерухоме майно підпадає під дію мораторію на примусове звернення стягнення.
Незважаючи на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VІІ від 03 червня 2014 року (далі - Закон № 1304-VІІ),22 вересня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_2 для участі у виконавчому провадженні, а саме: визначення вартості майна боржника - квартири АДРЕСА_5 .
22 вересня 2020 року приватний виконавець направив їй вимогу за вих. № 8863, у якій повідомив про те, що він разом з ФОП ОСОБА_2 буде здійснювати виїзд для огляду майна боржника на яке можна звернути стягнення, та вимагав надати 25 вересня 2020 року доступ для огляду арештованого майна -- приміщення магазину та квартири.
Зважаючи на те, що квартира підпадає під дію мораторію на примусове звернення стягнення, вона не надала доступу приватному виконавцю та ФОП ОСОБА_2 для її огляду, про що приватний виконавець склав акт від 25 вересня 2020 року.
28 вересня 2020 року приватний виконавець повторно направив вимогу вих. № 9009 про надання йому та ФОП ОСОБА_2 02 жовтня 2020 року доступу для огляду квартири.
Зазначену вимогу приватного виконавця вона оскаржила до суду. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 жовтня 2020 року у справі № 442/6245/20 визнано неправомірною та скасовано вимогу приватного виконавця Пиця А. А. про надання доступу до належного їй нерухомого майна.
30 жовтня 2020 року приватний виконавець звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з поданням № 3923 про примусове проникнення до житла боржника - квартири АДРЕСА_6 , посилаючись на те, що боржник перешкоджає йому у проникненні до житла. 02 жовтня 2020 року приватним виконавцем та ФОП ОСОБА_2 здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_7 , однак доступу для огляду внутрішніх приміщень об'єкта оцінки вона не надала.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2020 року у справі № 442/6897/20 подання приватного виконавця Пиця А. А. про примусове проникнення до житла та іншого володіння боржника задоволено. Надано приватному виконавцю Пицю А. А. дозвіл на примусове проникнення до житла та іншого володіння боржника, зокрема до квартири АДРЕСА_6 , з метою огляду майна боржника, виявлення майна, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Незважаючи на те, що вона не надала приватному виконавцю та ФОП ОСОБА_2 доступу до квартири, 21 жовтня 2020 року ФОП ОСОБА_2 склав звіт про незалежну оцінку майна станом на 20 жовтня 2020 року, відповідно до якого ринкова вартість майна боржника складає 11 148,73 грн за 1 кв. м, що становить 392,89 дол. США, загальна ринкова вартість квартири, яка розрахована з використанням порівняльного методу, складає - 1 279 900,00 грн, що становить 45 104,70 дол. США.
Вважала, що дії приватного виконавця щодо проведення оцінки квартири АДРЕСА_6 є неправомірними, оскільки на вказане нерухоме майно поширюється дія Закону № 1304-VІІ, і воно не може бути відчужене без згоди боржника. Визначеною оцінювачем вартість майна є значно заниженою, оскільки її оцінка проведена без огляду об`єкта оцінки та без урахування положень Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Вказувала на те, що складений ФОП ОСОБА_2 звіт про незалежну оцінку майна від 21 жовтня 2020 року не зареєстрований, і йому не присвоєно унікальний номер. Зі звіту про оцінку майна вбачається, що вихідними даними для оцінки квартири серед іншого слугували результати візуального огляду. У додатках до звіту додані лише фото зовнішнього вигляду багатоквартирного житлового будинку в якому розташована квартира, а також фото сходів та закритих вхідних дверей квартири, огляд об`єкта оцінки з середини ФОП ОСОБА_2 не проводив, що вплинуло на визначення ринкової вартості цього майна.
Крім того, оцінювач неправильно визначив місце розташування об`єкта оцінки, зокрема зазначив, що він знаходиться в серединній частині міста, який характеризується середньою престижністю житлової забудови, тоді як насправді об`єкт оцінки розташований у центральній частині міста, який характеризується доволі високою престижністю житла, що також впливає на його вартість.
Зауважила, що основними елементами для визначення початкової вартості об'єкта оцінки мають бути порівняльні характеристики подібного майна за місцем його розташування, функціональними умовами та умовами продажу тощо. Натомість, у звіті ФОП ОСОБА_2 квартири?аналоги суттєво відрізняються за сучасністю забудови, віддаленістю до центральної частини міста, а тому не є релевантними. Крім того, оцінювач скоригував вартість об`єкта оцінки на умови вимушеного продажу з обмеженим строком експозиції (продажу), з використанням знижувальних коефіцієнтів, що застосовуються переважно для визначення ліквідаційної, а не ринкової вартості нерухомості, а отже занизив ринкову вартість квартири.
Посилаючись на наведене, просила:
- визнати неправомірними та такими, що не відповідають засадам співмірності заходів примусового виконання рішення виконавчі дії приватного виконавця Пиця A. A. у виконавчому провадженні № 62860033 щодо визначення вартості нерухомого майна, яке підпадає під дію Закону № 1304-VІІ, а саме: квартири АДРЕСА_5 ;
- визнати недійсною оцінку вартості нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5 , станом на 20 жовтня 2020 року в межах процедури виконавчого провадження № 62860033;
- зобов`язати приватного виконавця Пиця A. A. повторно визначити вартість вказаного майна іншим суб`єктом оціночної діяльності, з урахуванням положень пункту 172.3 статті 172 ПК України та не раніше втрати чинності Законом
№ 1304-VII.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Пиця А. А. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована недоведеністю ОСОБА_1 того, що приватним виконавцем та оцінювачем порушено вимоги Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 та Національного стандарту № 2 під час проведення оцінки майна. Вчинення приватним виконавцем дій з визначення вартості квартири під час дії Закону № 1304-VІІ не порушує прав боржника, оскільки цей закон не забороняє виконавцеві описувати, арештовувати майно боржника та залучати до участі у виконавчому провадженні суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання з метою визначення вартості арештованого майна, а містить лише заборону на відчуження без згоди власника належного йому нерухомого майна.
Приватний виконавець Пиць А. А. двічі направляв на адресу боржника повідомлення про те, що він разом з ФОП ОСОБА_2 буде здійснювати виїзд для огляду майна боржника на яке можна звернути стягнення, та вимагав надати доступ для огляду до квартири за адресою: АДРЕСА_7 . Однак, ОСОБА_1 у порушення виконання вимог частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», не надала доступу до арештованої квартири, що свідчить про перешкоджання нею виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Суд відхилив як безпідставні посилання заявника на відсутність реєстрації звіту про оцінку майна, виконаного ФОП ОСОБА_2 , зазначивши, що порядок ведення єдиної бази звітів про оцінку майна, на який посилається ОСОБА_1 , не поширює свою дію на звіти про оцінку майна, що виготовлені з метою визначення вартості майна в порядку виконання положень статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд дійшов висновку, що у звіті про оцінку майна, виконаного ФОП ОСОБА_2 , визначення вартості об`єкта оцінки відповідало меті з якою вона проводилася та вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а тому твердження заявника про явно занижену вартість об`єкта нерухомого майна є необґрунтованими.
Зауважив, що Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що однією з форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у його критичному розгляді та наданні висновків щодо його повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Тобто рецензування звіту про оцінку майна є законодавчо визначеним способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника. Зазначені висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14-ц та від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18. Разом з тим, ОСОБА_1 не вчиняла визначенихзаконом дій на спростування оцінки майна в оспорюваному звіті, зокрема не зверталася з вимогою про його рецензування.
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Пиця А. А. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 28 постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару адвоката визначається за погодженням з клієнтом, а тому суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Пиця А. А. 2 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що витрати на правничу допомогу, понесені приватним виконавцем Пицем А. А. в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 500,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, часом, затраченим адвокатом, та обсягом наданих ним послуг. Урахувавши наведене та заяву ОСОБА_1 про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Пиця А. А. 2 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2021 року, постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, в якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її скарги, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована посиланням на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про правомірність вчинення приватним виконавцем виконавчих дій щодо проведення оцінки нерухомого майна, яке підпадає під дію Закону № 1304-VІІ, а саме: квартири АДРЕСА_5 . Суди не врахували, що положення Закону № 1304-VІІ встановлюють тимчасові обмеження не лише щодо процедури відчуження без згоди власника іпотечного майна, а також щодо проведення інших виконавчих дій щодо боржника, зважаючи на відсутність правових підстав для реалізації зазначеного майна. На момент проведення оцінки квартири у приватного виконавця були відсутні підстави для висновку, що вона перешкоджає виконанню рішення суду. Так, 29 серпня 2020 року вона направила приватному виконавцю декларацію про доходи та майно боржника, у якій вказала, що крім квартири АДРЕСА_6 , яка підпадає під дію мораторію на примусове звернення стягнення, їй на праві власності належить інше нерухоме майно, на яке можна звернути стягнення та яке не підпадає під дію мораторію, а саме: нежитлове приміщення магазину загальною площею 113,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Суди не звернули увагу, що розмір заборгованості за виконавчим документом становив 1 859 367,48 грн, а тому в приватного виконавця були відсутні об'єктивні підстави для огляду квартири разом з ФОП ОСОБА_2 для визначення її вартості, оскільки у першу чергу звернення стягнення повинно було відбуватися на приміщення магазину, а отже виконавчі дії приватного виконавця щодо оцінки квартири, порушують її право на мирне володіння своїм майном (стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції).
Суди належно не перевірили її доводи, що проведена ФОП ОСОБА_2 оцінка майна не відповідає вимогам пункту 50 Національного стандарту № 1, згідно з яким проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Суд першої оцінки не надав належної оцінки звіту про оцінку майна, зокрема розділу ІІІ «Припущення та обмежуючі умови», в якому оцінювач чітко вказав, що йому не вдалося оглянути внутрішній стан оздоблення, технічний стан інженерних комунікацій та окремих конструктивних елементів квартири та не звернув увагу, що звіт про незалежну оцінку майна, був складений 21 жовтня 2020 року, тобто до звернення приватного виконавця до суду з поданням про примусове проникнення до житла (30 жовтня 2020 року). Зазначене, на її думку, дає підстави для висновку, що приватний виконавець як замовник оцінки, в порушення вимог статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не забезпечив доступ оцінювача до майна, а оцінювач здійснив оцінку майна без належного ознайомлення з об`єктом оцінки, що вплинуло на визначення ринкової вартості майна.
Оскільки положення статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, не містить іншої альтернативи, окрім як проведення нової оцінки майна, якщо з моменту попередньої його оцінки пройшло більше 6 місяців, що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 16 листопада 2020 року у справі № 204/1349/15-ц, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що боржник у випадку незгоди з проведеною оцінкою повинна була звернутися до виконавця або оцінювача із заявою про необхідність проведення доопрацювання (актуалізації) оцінки майна. Крім того, суд дійшов помилкового висновку, що способом спростування результатів проведеної на замовлення приватного виконавця оцінки майна боржника, повинно бути рецензування звіту та не врахував висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 28 травня 2020 року у справі № 450/1858/15-ц, у якій суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повторного визначення вартості спірного майна у зв`язку із суттєвим заниженням оцінювачем ФОП ОСОБА_2 вартості майна у звіті про вартість об`єктів нерухомості, хоча у цій справі рецензування спірного звіту про оцінку майна у справі
№ 450/1858/15-ц не проводилося.
У справі, що переглядається, ФОП ОСОБА_2 при проведенні оцінки квартири фактично застосував не порівняльний, а ліквідаційний метод оцінки майцна, що є порушенням вимог пунктів 3,15, 16 Національного стандарту № 1. Зокрема у постанові від 15 лютого 2019 року у справі № 914/85/18, Верховний Суд вказав про недопустимість під час оцінки майна у виконавчому провадженні застосовувати ліквідаційну оцінку майна, яка не є тотожною ринковій.
Зауважила, що у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю. Однак, суд наведеного висновку не врахував та не надав оцінки суттєвого заниження ціни нерухомого майна, зазначеної у звіті ФОП ОСОБА_2 в порівнянні зі звітом іншого оцінювача - ФОП ОСОБА_4 , виготовленого на її замовлення, ринкова вартість об`єкта оцінки складає 18 409,76 грн за 1 кв. м, що становить 656,55 дол. США, загальна ринкова вартість квартири, яка розрахована з використанням порівняльного методу, складає - 2 113 440,00 грн, що становить 75 370,79 дол. США, а тому вважала наявними підстави для повторного визначення вартості спірного майна у виконавчому провадженні № 62860023.
Зазначила, що суди попередніх інстанцій також не надали належної оцінки її доводам про наявність підстав для зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним виконавцем Пиць А. А. при розгляді справи у суді першої інстанції, до 1 000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, та витребувано матеріали справи.
У серпні 2021 року від приватного виконавця Пиця А. А., від імені якого діє адвокат Репак В. В., надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані нею судові рішення залишити без змін..
Відзив мотивований тим, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця. Боржник не довела належними та допустимими доказами незаконність оскаржуваної оцінки вартості нерухомого майна, а отже порушення її прав та свобод.
До відзиву додана заява приватного виконавця Пиця А. А., від імені якого діє адвокат Репак В. В., про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 7 000,00 грн.
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року, у якій вона просила скасувати оскаржуване судове рішення, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставою касаційного оскарження зазначала, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11?562ас18), постановах Верховного Суду від 23 листопада 2020 року № 638/7748/18 (провадження № 61-13573св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована посиланням на неврахуванням апеляційним судом того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише в разі, якщо такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, тоді як приватний виконавець Пиць А. А. не надав суду апеляційної інстанції розрахунку витрат або інших документів на підтвердження обсягу та вартості наданих адвокатом послуг, необхідних для надання правничої допомоги.
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга приватного виконавця Пиця А. А., від імені якого діє адвокат Репак В. В., на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10 500,00 грн, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставою касаційного оскарження зазначав, неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року № 922/445/19, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.
Касаційна скарга приватного виконавця Пиця А. А., від імені якого діє адвокат Репак В. В., мотивована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив розмір судових витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн, тоді як гонорар адвоката лише за участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції складав 2 500,00 грн. Крім участі в судовому засіданні адвокат здійснював підготовку відзиву на апеляційну скаргу, аналіз та вивчення судової практики Верховного Суду для підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу, вивчення документів та консультування клієнта. Загальний розмір гонорару адвоката за надану йому правову допомогу згідно з рахунком від 19 травня 2021 року № 17 складав 10 500,00 грн, яку заявник сплатив 20 травня 2021 року, а тому вважав помилковим висновок апеляційного суду про необхідність зменшення витрат на правову допомогу до 2 000,00 грн, оскільки він суперечить приписам процесуального та цивільного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та приватного виконавця Пиця А. А., від імені якого діє адвокат Репак В. В., на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції у вересні 2021 року.
У жовтні 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу приватного виконавця Пиця А. А., від імені якого діє адвокат Репак В. В., на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року, у якій вона просила залишити її без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами встановлено, що постановою приватного виконавця Пиця А. А. від 19 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62860023 з примусового виконання виконавчого листа № 2?578/2010, виданого 04 квітня 2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у розмірі 1 859 367,48 грн.
26 серпня 2020 року приватний виконавець Пиць А. А. виніс постанову про опис та арешт майна боржника, якою накладено арешт на належне на праві власності ОСОБА_1 : нежитлове приміщення (приміщення магазину) загальною площею 113,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 114,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
29 серпня 2020 року ОСОБА_1 направила на адресу приватного виконавця Пиця А. А. декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, в якій зазначила, що їй на праві власності належить:
- нежитлове приміщення, загальною площею 113,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 114,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка є засобом забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданого в іноземній валюті за кредитним договором від 11 червня 2008 року
№ СМ-8МЕ603/016/2008; яка є її місцем постійного проживання, іншого житлового приміщення у власності не має; площа квартири не перевищує 140 кв. м, а тому вона підпадає під дію мораторію на примусове звернення стягнення згідно із Законом № 1304-VІІ.
22 вересня 2020 року приватний виконавець Пиць А. А. виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності- суб`єкта господарювання ОСОБА_2 для визначення вартості майна боржника, зокрема квартири АДРЕСА_5 .