Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 451/237/18
провадження № 61-213св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Благодійна організація «Благодійний фонд «Хало траст Україна»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Благодійної організації «Благодійний фонд «Хало траст Україна» (далі - БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна») про поновлення на роботі, стягнення недоплачених коштів, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 02 червня 2017 року він подав заяву про прийняття на роботу у БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна» на посаду сапера (розмінувальника) із 05 червня до 31 грудня 2017 року, з випробувальним терміном три місяці, та стверджував, що він був змушений подати заяву з такими умовами праці, оскільки інакше з ним не було б укладено трудового договору.
Позивач вважав, що з ним безпідставно укладено строковий трудовий договір, а тому його слід вважати безстроковим.
Крім того, зазначав, що до нього незаконно застосовано випробувальний термін, і вважав, що сам факт його випробування при прийнятті на роботу свідчить про недійсність пункту про строковість трудового договору.
Вказував, що відповідач неправильно нарахував йому заробітну плату за роботу вахтовим методом, оплативши її як за відрядження, проте повинен був керуватись Порядком використання вахтового методу роботи, затвердженим постановою
від 31 грудня 1987 року № 749/33-82 «Про затвердження основних положень про вахтовий метод організації робіт», а саме: за кожен день перебування на вахті виплачується надбавка за вахтовий метод роботи в розмірі, що не перевищує розмір добових, які виплачуються працівникам при службових відрядженнях у межах України.
Неправильним позивач вважав й розрахунок заробітної плати за відпрацьований період роботи, оскільки йому не нараховано у подвійному розмірі за понаднормові години роботи: у серпні - 9 год, у вересні - 16 год, у жовтні - 17 год.
Також зазначав, що мав право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за особливий характер праці, а тому відповідач повинен виплатити йому грошову компенсацію за 2 дні ненаданої додаткової оплачуваної відпустки у розмірі
1 023,42 грн, а також доплатити 511,71 грн за 1 день чергової відпустки (як інваліду війни) та 5 316,18 грн за використані чергову відпустку та додаткову відпустку як ветерану війни.
Своє звільнення позивач вважав незаконним, а тому він підлягає поновленню на займаній посаді з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Вказував, що його звільнено з роботи під час перебування на лікарняному, без будь-яких попереджень, трудову книжку йому видали лише 02 лютого 2018 року, про що він написав розписку, а наказ про звільнення з роботи - вже після звернення до суду із цим позовом, долучивши його до відзиву на позовну заяву, який він отримав
08 квітня 2018 року.
Зазначав, що такими діями відповідача йому завдано моральної шкоди, оскільки, ризикуючи на роботі своїм життям, він сподівався на гарантії свого захисту, яких відповідач не дотримався. Крім того, він є інвалідом війни, тому додаткові страждання призвели до значного погіршення його здоров`я та втрати нормальних соціальних зв`язків.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати недійсними пункти 2.1, 2.2 трудового договору від 05 червня 2017 року № 174/203; визнати незаконним звільнення з роботи та поновити його на роботі; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути 5 417,19 грн за понаднормову роботу, 22 165,00 грн невиплачених добових при вахтовій роботі, 6 851,21 грн за ненадану додаткову відпустку та недоплачені кошти за відпустки; стягнути середньомісячний заробіток за затримку видачі трудової книжки та наказу про звільнення у розмірі 38 685,60 грн, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними пункти 2.1 та 2.2 трудового договору від 05 червня 2017 року № 174/203. Скасовано наказ
від 22 грудня 2017 року № 218-к про звільнення ОСОБА_1 з посади сапера (розмінування) підрозділу розмінування у м. Краматорську БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна». Поновлено ОСОБА_1 на посаді сапера (розмінування) підрозділу розмінування у м. Краматорську БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна» із 29 грудня 2017 року. Стягнуто з БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 340 953,10 грн з наступним утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів; 5 417,19 грн за понаднормову роботу, 22 165,00 грн невиплачені добові при вахтовій роботі; 6 851,21 грн за ненадану додаткову відпустку та недоплачених коштів за відпустки, всього 375 386,50 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що при укладенні строкового трудового договору порушені норми трудового законодавства, зокрема, пункт 2.2 договору суперечить частині третій статті 26 КЗпП України. Крім того, роботодавець звільнив позивача до закінчення строку дії договору, що суперечить вимогам законодавства та умовам укладеного договору, тому наявні підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоплачених коштів. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та оплати правової допомоги не підлягають задоволення, оскільки позивачем не надано доказів на їх підтвердження.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна» задоволено. Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що з позивачем укладений строковий трудовий договір на підставі його заяви, який в повній мірі відповідає положенням статті 23 КЗпП України, а тому відсутні підстави визнавати укладений між сторонами трудовий договір безстроковим та визнавати у зв`язку з цим недійсним пункт 2.1 трудового договору. Крім того, відсутні підстави для визнання пункту 2.2 трудового договору недійсним, оскільки у наказі про прийняття позивача на роботу умова про випробування застережена не була і до позивача не застосовувалась. Отже, у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору позивача звільнено із займаної посади із 29 грудня 2017 року, який є останнім робочим днем місяця та року закінчення строку дії трудового договору, на який укладався трудовий договір, і розрахунок з позивачем по заробітній платі проведено за повний календарний місяць - грудень 2017 року. До того ж, не може бути підставою для визнання незаконним звільнення позивача у зв`язку із закінченням строку трудового договору у період тимчасової непрацездатності, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України. Вимоги щодо стягнення недоплачених коштів є безпідставними.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішення не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17,
від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016-17, від 10 квітня 2019 року у справі
№ 522/9763/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 686/20491/18. Також, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У квітні 2022 року БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна»подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції у повному обсязі встановлені обставини справи, досліджено усі докази та ухвалено обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та виходячи за її межі, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
HALO Trust - це британська благодійна та некомерційна організація, що займається очищенням наземних мін та таких, що не розірвалися, боєприпасів.
Для провадження робіт в Україні, Товариство з обмеженою відповідальністю HALO Trust (Великобританія, м. Лондон) заснувало БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна» (т. 1, а. с. 104-108).
Фінансування робіт БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна» з гуманітарного розмінування здійснюється його засновником HALO Trust, шляхом залучення гарантів від іноземних донорів, якими є уряди та урядові органи і організації іноземних держав.
Діяльність відповідача пов`язана з виконанням робіт з гуманітарного розмінування на територіях Донецької та Луганської областей під координацією Міністерства оборони України.
Відповідно до листа Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності Міністерства оборони України від 07 грудня 2016 року № 187/1139, планування заходів з організації робіт гуманітарного розмінування здійснювалось на 2017 рік (один календарний рік) (т. 1, а. с. 128).
Наказом (розпорядженням) від 02 червня 2017 року № 174к БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна» ОСОБА_1 прийнято на роботу в підрозділ розмінування
у м. Краматорськ на посаду сапер (розмінування) із 05 червня 2017 року до 31 грудня 2017 року (т. 1, а. с. 70, 111).
05 червня 2017 року між БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна» та ОСОБА_1 укладений трудовий договір № 174/203 строком дії до 31 грудня 2017 року (т. 1,
а. с. 20-34, 113-127).
Згідно з пунктом 1.1 трудового договору, позивач прийнятий на роботу за його заявою на посаду сапер (розмінування) з посадовим окладом 10 746,00 грн.
У пункті 2.1 трудового договору зазначено, що цей договір є строковим трудовим договором у зв`язку з характером діяльності роботодавця. Трудові відносини за цим договором починаються з дати укладення цього договору та закінчуються 31 грудня 2017 року.
Пунктом 2.2 трудового договору встановлено, що сторони домовились встановити випробувальний термін, який становить 3 місяці з дати укладення цього договору.
У наказі про прийняття позивача на роботу умова про випробування не застережена і до позивача не застосовувалась.
Вказаний вище наказ та строковий трудовий договір видано відповідачем на підставі заяви позивача від 02 червня 2017 року, в якій позивач просить прийняти його на роботу в БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна» на посаду сапер (розмінування) із 05 червня по 31 грудня 2017 року (т. 1, а. с. 11, 195).
Наказом (розпорядженням) БО «Благодійний фонд «Хало траст Україна» від 22 грудня 2017 року № 218 к/у ОСОБА_1 звільненоіз займаної посади з 29 грудня 2017 року, що є останнім робочим днем місяця та року закінчення строку дії трудового договору, на який укладався трудовий договір, на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (т. 1, а. с. 112).
Розрахунок з позивачем по заробітній платі проведено за повний календарний місяць грудень 2017 року, чого не заперечується позивачем.
Пунктом 5.2 трудового договору визначено, що при вахтовому методі організації роботи відповідно до статті 61 КЗпП України запроваджується підсумований облік робочого часу за рік. Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі від місця розташування підприємства або від пункту збору до місця роботи й назад і час відпочинку, що припадає на цей календарний проміжок часу. При цьому тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин, встановлених законодавством.
У пункті 5.4 трудового договору зазначено, що робочий час і час відпочинку в межах облікового періоду регламентується графіком роботи на вахті, який затверджується адміністрацією підприємства за узгодженням з відповідним трудовим комітетом, як правило, на рік. Цей графік доводиться до відома працівників не пізніше ніж за один місяць до введення його в дію. У графіках також передбачаються дні, необхідні для проїзду працівників на вахту і назад. Дні перебування в дорозі до місця роботи і назад у норму робочого часу не включаються і можуть припадати на дні міжвахтового відпочинку.
Тривалість вахти не може перевищувати одного місяця (пункт 5.5 договору).
Згідно з пунктом 5.6 договору, тривалість щоденної роботи (зміни) не повинна перевищувати 12 год. Робота понад тривалість зміни, визначеної графіком, допускається у випадках, передбачених частиною третьою статті 62 КЗпП України, у тому числі й в разі неприбуття чергової зміни вахтового персоналу протягом трьох днів. Така робота вважається надурочною й оплачується згідно з статтею 106
КЗпП України.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що працівнику виплачуватиметься заробітна плата за фактично відпрацьований час (в днях) з розрахунку встановлених місячних посадових окладів, затверджених штатними розписами.
У пункті 7.1 договору зазначено, що працівникам, які виконують роботи вахтовим методом за кожний календарний день перебування в місцях виконання робіт в період вахти, а також за фактичні дні знаходження в дорозі від місця знаходження підприємства (пункту збору) до місця роботи і назад, виплачуються добові згідно з Положенням про відрядження.
Згідно з пунктом 8.1 договору працівнику надається оплачувана відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення договору.
Додаткові, соціальні та неоплачувані відпустки надаються роботодавцем за заявою працівника у порядку та строки, визначені чинним законодавством України.
Також судами встановлено, що згідно з пунктом 5.2 трудового договору, відповідно до статті 61 КЗпП України, на підприємстві встановлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом рік, яким у позивача був період із 05 червня 2017 року по 29 грудня 2017 року, а в годинах 685 годин, робочий час за вказаний період 688 годин. Робота у святковий день 24 серпня (8 годин) оплачена у подвійному розмірі. Неоплачених понаднормових годин у позивача немає, а навпаки, відповідач здійснив переплату робочого часу позивача в 2017 році у розмірі 5 годин (т. 1, а. с. 165-187).