Постанова
Іменем України
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 727/10913/20
провадження № 61-12108св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, ОСОБА_8 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців у складі судді Одовічен Я. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, ОСОБА_8 , про виселення та вселення.
На обґрунтування позову посилалася на таке. 03 червня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачка передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
29 грудня 2005 року нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки на зазначену квартиру. 17 липня 2007 року проведені прилюдні торги, переможцем яких став ОСОБА_9 .
На момент проведення прилюдних торгів у спірній квартирі проживали та продовжують на цей час проживати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3
08 липня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу вказану квартиру придбав ОСОБА_10 .
До зазначеної квартири без згоди власника незаконно вселився чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, у зв`язку з чим ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом набула право власності на квартиру.
Будь-яких договорів на користування спірною квартирою позивач із відповідачами не укладала.
15 серпня 2016 року вона надіслала на адресу відповідачів письмову вимогу про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_1 , на яку останні не відреагували та продовжують проти її волі користуватись належною їй на праві власності квартирою (а. с. 24).
07 липня 2020 року позивачка надіслала на адресу кожного з відповідачів повідомлення про надання їм постійного жилого приміщення та вимогу про виселення.
Для забезпечення ОСОБА_2 та членів її сім`ї житлом позивачка повідомила, що надає їм для проживання житловий будинок, який знаходиться на АДРЕСА_2 .
З урахуванням наведеного просила виселити ОСОБА_2 та членів її сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення, а саме: житлового будинку на АДРЕСА_2 . Зобов`язати ОСОБА_2 та членів її сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , усунути перешкоди їй ( ОСОБА_1 ) у користуванні квартирою шляхом звільнення квартири від особистих речей, належних сім`ї ОСОБА_11 ; вселити її у квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідачі не можуть бути виселені зі спірної квартири без надання іншого постійного жилого приміщення, оскільки частина друга статті 109 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, якщо вказане житло є предметом іпотеки та було набуте у власність іпотекодавця до моменту укладення договору іпотеки. Позивачка не надала відповідачам постійного житла, в яке відповідачі могли б вселитися, та не надала доказів на підтвердження факту вчинення відповідачами їй перешкод у користуванні спірною квартирою.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 109 ЖК України та помилково відхилили її доводи про надання відповідачам для проживання іншого житла, посилаючись на те, що орендоване позивачкою житло не може бути визнане як таке, що є іншим постійним жилим приміщенням. Суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15, оскільки позивачка зазначила житло, в яке можуть бути виселені відповідачі. Суди не врахували, що у відповідачів є інше місце для проживання, що підтверджується постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 727/11533/17 (провадження № 61-41516св18). Суди попередніх інстанцій не розглянули позовну вимогу про вселення її у спірну квартиру.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 109 ЖК України, зокрема за умов, що відповідачам надається інше постійне житлове приміщення.
У вересні 2021 року надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзивів посилалися на те, що вони не мають іншого житла для проживання, окрім спірної квартири. Житло, в яке пропонує їм переїхати позивачка, нею орендоване, а тому договір оренди може бути розірваний в будь-який час, і вони залишаться без житла.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ОСОБА_2 разом із сім`єю у складі трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , одержав ордер на жиле приміщення від 17 березня 1992 року № 110 серії РВК на право зайняття жилого приміщення, площею 39,7 кв. м, а саме квартири АДРЕСА_1 .
09 вересня 1992 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу купила у Виконавчого комітету ЧМР квартиру АДРЕСА_1 .
03 червня 2004 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
29 грудня 2005 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Лірниченко Н. М. вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
17 липня 2007 року відбулись прилюдні торги з реалізації спірної квартири, що були оформлені протоколом №507/4. Переможцем зазначених торгів став ОСОБА_9
08 серпня 2007 року спірну квартиру в ОСОБА_9 придбав ОСОБА_10 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири (т. 1, а. с.11).
ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.