Постанова
Іменем України
10 червня 2022 року
м. Київ
справа № 679/1439/18
провадження № 61-6057св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09 листопада 2020 року у складі судді Гавриленко О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2021 рокуу складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Талалай О. І.,
Історія справи:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Первісний позов мотивований тим, що 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 кошти у сумі 330 000 грн, які остання зобов`язалась йому повернути до 17 вересня 2018 року, про що надала відповідну письмову розписку. В строк, зазначений у розписці, ОСОБА_2 кошти йому не повернула, ухиляється від повернення суми боргу, чим порушує взяті на себе зобов`язання.
ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 :
основну суму боргу в розмірі 330 000 грн;
3% річних за період прострочення основного боргу з 18 вересня 2018 року по 08 жовтня 2018 року у розмір 542 грн.
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про визнання боргової розписки недійсною.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 не позичала кошти у ОСОБА_1 , а розписка нею була написана під диктовку, під впливом погроз на її адресу та адресу її родини, із застосуванням психологічного тиску зі сторони сина позивача. Причиною, які спонукали ОСОБА_1 та його сина вимагати від неї написання спірної розписки, слугував начебто виявлений факт нестачі товарно-матеріальних цінностей по місцю її роботи в ТОВ «Ласунка плюс» на посаді начальника торгового відділу, що є неправдою.
ОСОБА_1 використав тяжку для неї обставину та змусив написати розписку про отримання грошових коштів у борг, які вона від нього фактично не одержувала. Оскільки розписка написана нею всупереч її волі та внаслідок застосування психологічного тиску з боку сина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , тому вона має бути визнана судом недійсною на підставі частини першої статті 231 ЦК України.
ОСОБА_2 просила:
визнати боргову розписку від 12 вересня 2018 року надану нею для ОСОБА_1 про отримання в борг грошових коштів в сумі 330 000 грн недійсною.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року, первісний позов задоволено. Стягнуто
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за борговою розпискою від 12 вересня 2018 року в розмірі 330 000 грн та 542 грн нарахованих трьох процентів річних від простроченої суми боргу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фактично вона не отримувала коштів від ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 330 000 грн є обґрунтованими. Перевіривши наданий
ОСОБА_1 розрахунок 3 % річних за період з 18 вересня 2018 року по
08 жовтня 2018 року (двадцять днів), що складає 542 гривні, суд вважав його належним чином проведеним та обґрунтованим.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання боргової розписки недійсною суд першої інстанції вказав, що доводи та заперечення ОСОБА_2 щодо тієї обставини, що вона не отримувала від ОСОБА_1 грошових коштів, а під час написання розписки перебувала у тяжкій для неї обставині, яка пов`язана із здійсненням психологічного тиску, погрозами застосування сили щодо неї та її родини, не оплати виконаної роботи та звернення до поліції щодо розтрати коштів, так і не було доведено, адже належних та допустимих доказів, які суд повинен врахувати, нею протягом всього часу розгляду справи не було надано.
При цьому висновок експерта №1.1-0151:19 від 11 листопада 2019 року та покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які лише вказали на факт трудових відносин ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , слід визнати неналежними доказами, оскільки такі не містять інформації щодо предмета доказування. Зокрема, у висновку експерта №1.1-0151:19 від 11 листопада
2019 року зазначено, що дати відповідь на питання: «Чи здійснювався на ОСОБА_2 психологічний тиск зі сторони сина відповідача ОСОБА_3 під час написання боргової розписки 12 вересня 2018 року» не представляється можливим. Інші призначені у справі за клопотанням представника
ОСОБА_7 судові-почеркознавчі експертизи залишились без виконання, оскільки поставлене питання для експертів виходило за межі їх компетенції, як судових експертів.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дослідивши боргову розписку, оцінивши її зміст, установивши, що оригінал розписки знаходиться в позивача, доказів неправомірного володіння ним розпискою відповідач за первісним позовом суду не надала й не спростувала, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що між сторонами існують правовідносини, що виникли з договору позики.
Суд обґрунтовано вказав на відсутність у справі доказів щодо безгрошовості укладеного договору та вчинення психологічного тиску на ОСОБА_2 з метою написання нею розписки.
Надані відповідачем за первісним позовом заява про вчинення злочину (а. с. 112-114), ухвали слідчих суддів щодо зобов`язання внести відповідні відомості до ЄРДР (а. с. 115, 167, 169, 176) та відповідні витяги з ЄРДР (а. с. 182-183), довідка про те, що ОСОБА_2 була на прийомі у сімейного лікаря (а. с. 117), фотокопії медичної картки ОСОБА_2 (а. с. 151-155) не підтверджують застосування до ОСОБА_2 психологічного тиску та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Допитані в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 обставини вчинення щодо ОСОБА_2 психологічного тиску не підтвердили, натомість свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_3 вказали на те, що розписку ОСОБА_2 написала добровільно.
Висновком судової почеркознавчої експертизи беззаперечних відповідей щодо написання розписки під впливом збиваючих факторів у вигляді насильства не надано, що, за відсутності інших доказів в обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , вказує на недоведеність обставини існування будь-якого примусу зі сторони позивача за первісним позовом, спрямованого на спонукання її скласти спірну розписку.
Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 через недоведеність обставин, на які посилалася позивач за зустрічним позовом як на підставу для задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не задоволено її усне клопотання 09 листопада 2020 року під час судового засідання про витребування у Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України відповіді «чому станом на дату призначення експертизи судом такого роду експертизи цією установою проводилося, а на дату отримання матеріалів справи та ухвали суду при призначення експертизи - такого роду експертизи не проводили». Однак суд безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання, що позбавило її можливості після усунення усіх розбіжностей отримати висновок про написання розписки під психологічним тиском.
10 березня 2021 року вона заявляла в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення судової психологічно-почеркознавчої експертизи (додаткової), щоб усунути неповноту висновку № 1.1-0151:19 від 11 листопада 2019 року і дати повну комплексну відповідь про стан її перебування під час підписання боргової розписки 12 вересня 2018 року.
11 березня 2019 року апеляційний суд виніс ухвалу про відмову указаного клопотання, оскільки експертом було надано обґрунтовану відповідь щодо неможливості надати висновок, об`єктивних даних, що вказані висновки цієї експертизи є неповними чи неясними не вбачається, а тому відсутні підстави для проведення повторної експертизи. Однак ставилося тотожне питання, на яке експерт у першому висновку відповіді не надав.
Таким чином суди позбавили її можливості надати суду докази у справі.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року, відмовлено.
В ухвалі Верховного Суду від 19 травня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 12 вересня 2018 року ОСОБА_2 склала розписку, за якою зобов`язалася повернути ОСОБА_1 отримані в позику 330 000 грн у строк до 17 вересня 2018 року, уклавши таким чином договір позики.
Свої зобов`язання по поверненню позики ОСОБА_2 не виконала, про що свідчить наявність у ОСОБА_1 боргового документа від 12 вересня
2018 року.
ОСОБА_2 визнаючи, що боргова розписка про отримання від
ОСОБА_1 у позику грошових коштів у розмірі 330 000 грн написана нею, заперечує сам факт отримання коштів від ОСОБА_1 , вказуючи на те, що така розписка написана нею під психологічним тиском сина первісного позивача - ОСОБА_3 .
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_3 вказали на те, що були присутніми при написанні добровільно ОСОБА_2 12 вересня 2018 року боргової розписки та отримання коштів від ОСОБА_1 .
Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 обставини вчинення щодо ОСОБА_2 психологічного тиску не підтвердили
Позиція Верховного Суду
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним (стаття 231 ЦК України).
Конструкція правочину, вчиненого під впливом насильства, побудована за моделлю оспорюваного правочину, тобто в кожному конкретному випадку існує спір щодо формування волевиявлення учасника правочину внаслідок насильства і необхідно довести, що воно мало місце.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).