ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/1906/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021 (колегія суддів: Іванов О. Г., Антонік С. Г., Березкіна О. В.) у справі
за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" про стягнення 29 339 856,40 грн,
за участю представників:
позивача - Боберський І. М.,
відповідача - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
1. Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" (далі - ТОВ "Ферст Груп") про стягнення з відповідача 29 339 856,40 грн штрафних санкцій
2. На обґрунтування своїх вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору від 02.07.2019 № 286/1/19/23 щодо своєчасної поставки продукції, а також її поставки неналежної якості.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 02.07.2019 Міністерство оборони України як замовник уклало з ТОВ "Ферст Груп" як постачальником договір № 286/1/19/23 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин) для техніки спеціалізованого призначення за кошти Державного бюджету України.
4. Відповідно до специфікації постачальник зобов`язався поставити замовнику продукцію - бензин автомобільний довготривалого зберігання А-80-ДЗ (61-013-2968), ДСТУ 8704:2017 у такі строки:
- до 30.08.2019 (включно) загальною кількістю 3 305 тон вартістю без ПДВ з витратами на завантаження та транспортними витратами у сумі 90 226 500 грн.;
- до 30.09.2019 (включно) загальною кількістю 2 649 тон вартістю без ПДВ з витратами на завантаження та транспортними витратами у сумі 72 317 700 грн.;
- до 30.10.2019 (включно) загальною кількістю 3 673 тон вартістю без ПДВ з витратами на завантаження та транспортними витратами у сумі 100 272 900 грн. Загальна вартість продукції з ПДВ становить 315 380 520 грн.
5. 25.02.2020 Господарський суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 910/15320/19 про внесення змін до вищевказаного договору стосовно строків поставки продукції, а саме:
- до 30.10.2019 (включно) загальною кількістю 3 305 тон вартістю без ПДВ з витратами на завантаження та транспортними витратами у сумі 90 226 500 грн;
- до 15.12.2019 (включно) загальною кількістю 2 649 тон вартістю без ПДВ з витратами на завантаження та транспортними витратами у сумі 72 317 700 грн.;
- до 31.12.2019 (включно) загальною кількістю 3 673 тон вартістю без ПДВ з витратами на завантаження та транспортними витратами у сумі 100 727 900 грн. Загальна вартість продукції з ПДВ становить 315 380 520 грн.
6. За порушення умов договору щодо якості продукції постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % вартості продукції, що визнана неякісною. Витрати по заміні неякісної продукції відносяться на рахунок постачальника. Постачальник зобов`язаний замінити таку продукцію, або відновити її своїми силами та за свій рахунок у термін, визначений договором, а також сплатити замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості продукції, яка визнана неякісною (пункт 7.3.1 договору).
7. Пунктом 7.3.2 договору передбачено, що за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару визначеного актом приймання-передачі у випадках, а саме:
- при постачанні залізничним транспортом (залізнична станція призначення) документом, що підтверджує поставку товару, є належним чином оформлена залізнична накладна з відміткою про надходження товару;
- при постачанні автомобільним транспортом (бази, склади замовника, одержувача) датою постачання товару є дата, що зазначена у акті приймання-передачі товару (графа надходження).
8. Відповідно до пункту 6.3 договору постачальник зобов`язався забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором, згідно зі специфікацією та у належній якості.
9. 19.12.2019 відповідач поставив позивачу 49 792 кг бензину довготривалого зберігання А-80-ДЗ (товарно-транспортні накладні від 18.12.2019 №№ 848374, 848284) і останній відібрав пробу поставленого товару, про що склав акт від 19.12.2019.
10. 20.12.2019 Десятий Хіммотологічний центр Міністерства оборони України видав паспорт якості № 2033 про невідповідність продукту вимогам ДСТУ 8704:2017У, зв`язку з чим повторно відібрано проби (акт відбирання проб пального від 21.12.2019) та проведено дослідження. Однак за паспортом якості № 2054 від 28.12.2019 цей продукт також не відповідав вимогам ДСТУ 8704:2017.
11. У зв`язку з простроченням поставки відповідачем продукції 13.01.2020 позивач направив відповідачу претензію про сплату пені у сумі 29 012 439,92 грн, нарахованої за прострочення кінцевого терміну постачання 5 138,389 тон, яка залишена без задоволення.
12. У претензії від 17.02.2020 позивач повідомив відповідача про те, що 49,972 тон продукції, яка надійшла до військової частини А2791, не відповідають вимогам ДСТУ 8704:2017. Тому, посилаючись на пункт 7.3.1 договору, нарахував відповідачу штраф у розмірі 20 % від вартості неякісної продукції, що становить 327 416,54 грн.
13. Посилаючись на прострочення термінів поставки продукції за період з вересня по грудень 2019 року, непоставку її у визначений договором строк (до 30.09.2019 не поставлено 144,811 тон; до 31.10.2019 не поставлено 3 182,252 тони), а також поставку у кількості 49 972 тон вартістю 16 370 825,72 грн продукції неналежної якості, Міністерство оборони України звернулося до суду з цим позовом.
Короткий зміст судових рішень
14. 15.07.2021 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про часткове задоволення позову і присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 342 231,55 грн штрафних санкцій, а в решті позову відмовив.
15. 13.12.2021 Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував це судове рішення у частині задоволених позовних вимог про стягнення 342 231,55 грн та відмовив у цій частині позову. У частині відмовлених позовних вимог залишив його без змін.
16. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції послався на те, що у справі № 910/4625/20 Господарський суд м. Києва встановив факт поставки ТОВ "Ферст Груп" продукції Міністерству оборони України, обумовленої договором від 02.07.2019 № 286/1/19/23, у передбачений ним строк та з урахуванням змінених строків поставки судовим рішенням у справі № 910/15320/20.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
17. 29.12.2021 Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021.
18. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду у справі у подібних правовідносинах у питанні застосування статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.
19. Скаржник також послався на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
20. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Позиція Верховного Суду
21. У зв`язку із Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, введенням в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України розгляд справи з об`єктивних причин, які не залежали від Верховного Суду, здійснено у межах розумного строку.
22. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
23. Оскільки касаційна скарга Міністерства оборони України містить доводи стосовно оскарження постанови апеляційного господарського суду у відмовленій частині позовних вимог про стягнення 342 231,55 грн штрафних санкцій за двома актами приймання-передачі: № 132 та № 136, то перегляд оскаржуваної постанови здійснюється судом касаційної інстанції лише в межах цих доводів і вимог скаржника.
24. Додатково слід зазначити про те, що інші частини відмовлених позовних вимог не оскаржувалися Міністерством оборони України в апеляційному порядку і відповідно не були предметом перегляду Центрального апеляційного господарського суду під час перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021.
25. Як зазначено раніше, підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
26. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
27. Суд касаційної інстанції зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
28. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
29. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник послався на те, що судом апеляційної інстанції не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, яка передбачає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді одночасного стягнення і пені, і штрафу.
30. Так, у справі № 910/12876/19, на яку посилається Міністерство оборони України у касаційній скарзі, предметом позову було стягнення авансу, пені, штрафу у розмірі 10 % за порушення строків надання послуг на строк понад 10 днів та 20 % штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 30 днів унаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань у частині своєчасного надання послуг з налаштування та здійснення модифікацій до програмного продукту та відповідно до здійсненої передоплати.
31. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 910/12876/19, Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань, що передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
32. Разом з тим, у справі, яка розглядається, Міністерство оборони України вважає незаконним висновок апеляційного господарського суду про відмову у стягненні штрафу за поставлену з простроченням продукцію за актами приймання-передачі № 132 та № 136.
33. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Центральний апеляційний господарський суд зауважив на необґрунтованості висновків місцевого господарського суду щодо закінчення 30.10.2019 та 15.12.2019 строків поставок за актами приймання-передачі № 132 та № 136 на тій підставі, що рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2020 у справі №910/15320/19 внесено зміни до специфікації до договору від 02.07.2019 № 286/1/19/23 в цілому зі зміною строків поставки конкретних обсягів продукції взагалі, не поділяючи ці обсяги між окремими військовими частинами.
34. Тому суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Міністерства оборони України про стягнення з відповідача 342 231,55 грн штрафних санкцій, зазначив про те, що у випадку непоставки продукції, прийнятої за актами № 132 та 136 до 30.10.2019 та до 15.12.2019, відповідач не був позбавлений права здійснити її поставку до 30.12.2019, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2020 у справі №910/15320/19 строки поставки продовжені шляхом внесення змін до договору від 02.07.2019 № 286/1/19/23.
35. Додатково суд апеляційної інстанції послався на те, що під час розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/4625/20 також встановлено, що ТОВ "Ферст Груп" поставило Міністерству оборони України продукцію в обумовлений договором від 02.07.2019 № 286/1/19/23 строк та з урахуванням змінених строків поставки рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2020 у справі №910/15320/19. Тому зазначив, що обставина відсутності прострочення поставки відповідачем продукції за договором від 02.07.2019 № 286/1/19/23 не підлягає доказуванню у цій справі.
36. Таким чином, спір у справі, що розглядається, виник лише у зв`язку з незгодою Міністерства оборони України стосовно встановлених апеляційним господарським судом обставин про відсутність прострочки поставки продукції за договором від 02.07.2019 № 286/1/19/23 унаслідок зміни термінів поставок рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2020 у справі № 910/15320/19.
37. Натомість, як зазначалося раніше, як на підставу касаційного оскарження скаржник послався на неврахуванням апеляційним господарським судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, стосовно наявності права одночасного стягнення і пені, і штрафу з особи, що порушила господарське зобов`язання.
38. Утім, у справі, що розглядається, перед судом не ставилося питання стосовно наявності чи відсутності такого права у Міністерства оборони України як звернення з вимогами про стягнення і пені, і штрафу.
39. Отже, доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, наведених у вказаній вище постанові, є необґрунтованими.
40. Звідси зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.