ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 925/632/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случа О.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросанс»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2021 року (головуючий - Руденко М.А., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року (суддя Довгань К.І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросанс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»
про стягнення коштів і визнання договорів недійсними.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Вступ
1. Учасниками цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гросанс» (далі «Позивач», ТОВ «Гросанс») і Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі «Відповідач», ТОВ «Прогрес»).
2. У 2018 році між Позивачем, як позикодавцем і Відповідачем, як позичальником були укладені три договори про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентна позика).
3. Вказані договори з боку Позивача були підписані ОСОБА_1 , який обіймав посаду директора товариства, а з боку Відповідача ці договори підписала ОСОБА_2 , яка діяла на підставі одноденних довіреностей. Водночас, згадані довіреності на ім`я ОСОБА_2 були видані засновником та одночасно директором Відповідача, яким у той час також являвся ОСОБА_3 .
4. Позивач вважає, що вказані обставини очевидно свідчать про те, що укладені договори були вчинені у результаті зловмисної домовленості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в інтересах Відповідача, позаяк саме останній отримав користь від цих правочинів, тоді як Позивач, по суті, просто відмовився від користування власними грошима на тривалий час.
5. Саме з цих підстав ТОВ «Гросанс» звернулося до місцевого господарського суду з позовом у даній справі в якому просило визнати недійсними укладені з ТОВ «Прогрес» договори, а також стягнути з Відповідача не повернуту частину позики, упущену вигоду та компенсацію з прибутку.
6. Враховуючи, що в процесі вирішення спору Відповідач добровільно сплатив на користь Позивача основний борг (позичені кошти з компенсаційними нарахуваннями) господарський суд першої інстанції провадження у цій частині вимог закрив, а в решті позову відмовив, позаяк вважав, що Позивач обставин укладення оспорюваних правочинів з перевищенням повноважень директора товариства, за зловмисною домовленістю представників чи на шкоду своїм інтересам не довів, як не довів він і того, що ці правочини мають інші дефекти.
7. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду було залишено без змін. Апеляційний суд погодився з наведеним висновками господарського суду першої інстанції і окремо відмітив також необґрунтованість доводів Позивача про те, що визнання оспорюваних правочинів недійсними призведе до поновлення його прав, оскільки позичені Відповідачем кошти вже повернуті у повному обсязі.
8. Позивач із рішеннями судів не погодився і звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. В матеріальному аспекті суть спору наразі звелася до питань правильності застосовування судами приписів частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України.
Ці питання узагальнено можна сформулювати таким чином:
«Чи є обставина укладення правочину представником від імені довірителя з афілійованою з таким представником юридичною особою безумовною підставою для визнання правочину недійсним?»
«На якій із сторін у такому випадку лежить тягар доказування того, що укладений правочин вчинено на шкоду / не на шкоду довірителю»?
9. Вирішуючи вказані питання, Верховний Суд дійшов висновку про те, що обставина укладення правочину представником від імені довірителя з афілійованою з таким представником юридичною особою не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним, однак тягар доказування обставин того, що такий правочин не порушує прав та інтересів довірителя, покладається саме на контрагента.
10. Оскільки у даній справі суди не встановили, чи було відомо засновнику (власнику) Позивача про наявність конфлікту інтересів щодо спірних правочинів, їх висновки про відмову у задоволенні позовних вимог через недоведеність Позивачем обставин вчинення оспорюваних правочинів не в його інтересах є передчасними. Тому, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення у цій частині - скасуванню з направлення даної справи на новий розгляд.
Фактичні обставини спору
11. 22.03.2018, 06.08.2018, 06.09.2018 ТОВ "Гросанс" (позикодавець) та ТОВ "Прогрес" (позичальник) уклали договори про надання поворотної фінансової допомоги за № 22/03-18 від 22.03.2018, № 06/08-18 від 06.08.2018 та № 06/09-18 від 06.09.2018 (далі Договори).
1) Вказані договори зі сторони позикодавця підписані директором ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту, а зі сторони позичальника - ОСОБА_2 , що діяла на підставі довіреностей, виданих директором Відповідача, яким також був ОСОБА_3 .
2) Відповідно до пункту 1.1. Договорів позикодавець зобов`язався надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договорами.
3) Згідно з пунктом 2.1. Договорів поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми:
- 5 955 000, 00 грн без ПДВ за договором № 22/03-18 від 22.03.2018;
- 185 000, 00 грн без ПДВ за договором № 06/08-18 від 06.08.2018;
- 520 000, 00 грн без ПДВ за договором № 06/09-18 від 06.09.2018.
4) Положеннями пункту 2.3. Договорів встановлено, що поворотна фінансова допомога надається строком до 21 березня 2019 року (щодо Договору № 22/03-18 від 22.03.2018); строком до 05 серпня 2019 року (щодо Договору № 06/08-18 від 06.08.2018); строком до 05 вересня 2019 року (щодо Договору № 06/09-18 від 06.09.2018).
12. На підставі наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунку Позивача та відповідних платіжних доручень суди установили, що на виконання умов Договорів Позивачем на користь Відповідача було перераховано 6 660 000, 00 грн.
13. Частина одержаних за Договорами коштів була повернута Відповідачем, у зв`язку з чим станом на момент подачі позову у даній справі за ним рахувалась заборгованість у розмірі 3 299 000, 00 грн.
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
14. У травні 2020 року ТОВ «Гросанс» звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до ТОВ «Прогрес» в якому просило визнати недійсними, укладені між сторонами Договори та стягнути з Відповідача (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) 26 947 158 грн, з яких 3 713 491, 99 грн - безпідставно перераховані кошти з компенсаційними нарахуваннями, передбаченими статтею 625 Цивільного кодексу України, 12 079 600 грн - неодержаний дохід (упущена вигода), 11 154 066 грн - компенсація з прибутку, який Відповідач міг отримати (або отримав), використовуючи безпідставно перераховані Позивачем кошти для вирощування кукурудзи в порядку статті 1214 Цивільного кодексу України.
15. Позовні вимоги були обґрунтовані невідповідністю оспорюваних Договорів приписам Цивільного кодексу України з мотивів їх укладення за попередньо спланованою зловмисною домовленістю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Відповідача.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
16. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021, провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення 3 299 000 грн основного боргу, 185 504 грн інфляційних втрат та 219 019, 97 грн 3 % річних закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. В решті позовних вимог відмовлено.
17. Мотивуючи вказані рішення, суди вказали про недоведеність Позивачем наявності зловмисної домовленості між його виконавчим органом - директором ОСОБА_3 та уповноваженою особою Відповідача - ОСОБА_2 , яка була б направлена на отримання вигоди вказаними особами чи самим Відповідачем.
18. Суди, зокрема, зазначили, що Позивачем належними та допустимими доказами не доведено умислу ОСОБА_3 , який би усвідомлював факт вчинення правочинів всупереч інтересам довірителя, передбачав настання невигідних для останнього наслідків та бажав чи свідомо допускав їх настання, а також і наявності самої домовленості. Крім цього, Позивачем не було обґрунтовано, які саме несприятливі наслідки настали для ТОВ "Гросанс" внаслідок укладення спірних правочинів (з урахуванням того, що кошти за Договорами були повернуті Відповідачем у повному обсязі) та чи настали вони взагалі.
Касаційна скарга
19. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій в частині позовних вимог про визнання недійсними Договорів просить їх скасувати та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
20. Скаржник стверджує, що переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції (в порушення приписів статті 270 Господарського процесуального кодексу України) вийшов за межі апеляційного перегляду справи, адже аналізував підстави для визнання правочинів недійсними, що визначенні статтями 229, 230, 232, 234 Цивільного кодексу України, хоча Позивач у скарзі про це не просив.
21. Скаржник також вказує, що висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що визнання недійсними оспорюваних Договорів не поновить прав Позивача через те, що позичені кошти наразі Відповідачем повернуті, прямо суперечить приписам статей 4, 5, 162 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов`язок суду визначати обставини наявності чи відсутності порушеного права на момент звернення до суду, а не в ході судового провадження.
22. Окремо скаржник відмічає, що постанова апеляційного господарського суду (і рішення місцевого господарського суду) прийнята з неправильним застосуванням частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України, яка прямо забороняє представникам вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. У цій частині Позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, що був викладений у постанові від 31.07.2019 у справі № 925/638/19 та стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції правовій позиції касаційного суду суперечать.
Відзив на касаційну скаргу
23. Відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги і вважає, що наведені у ній доводи є необґрунтованими та безпідставними. З рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується, а тому просить залишити їх без змін.