ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 903/312/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Умірова О.О.(адвокат),
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "СТВ-Луцьк"
на рішення господарського суду Волинської області від 20.08.2021 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТА"
до приватного підприємства "СТВ-Луцьк"
про стягнення 1 148 794,00 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТА" (далі - ТОВ "АТА", позивач) звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до приватного підприємства "СТВ-Луцьк" (далі - ПП "СТВ-Луцьк", відповідач) про стягнення 1 148 794,00 грн заборгованості за договором поставки від 21.10.2015 №211015 (далі - договір), з яких: 269 500,00 грн - заборгованість за договором, 715 968,00 грн - збитки, 91 767,57 грн - пеня, 20 360,43 грн - відсотки за користування грошовими коштами, 51 198,00 грн - інфляційні втрати.
1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "АТА" посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині передачі оплаченого товару.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Волинської області від 20.08.2021 (суддя Дем`як В.М.), яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 (колегія суддів: Тимошенко О.М., Юрчук М.І., Крейбух О.Г.) позов задоволено частково. Суд стягнув з ПП "СТВ-Луцьк" на користь ТОВ "АТА": 269 500,00 грн - основного боргу, 2 525,18 грн - пені, 4 581,50 грн - інфляційних втрат, 598,07 грн - 3% річних, 4 158,07 грн судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.
2.2. Рішення та постанову мотивовано тим, що факт порушення відповідачем умов договору в частині непоставки товару та неповернення грошових коштів позивачу належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 269 500,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі. Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суди попередніх інстанцій врахували положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо строку (терміну) виконання боржником обов`язку, також враховано обставини щодо здійснення часткової оплати заборгованості відповідачем, у зв`язку з чим судами здійснено власний арифметичний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних і, відповідно, вказані вимоги задоволено частково. У частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків рішення судів попередніх інстанцій мотивовані недоведеністю всього складу господарського правопорушення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПП "СТВ-Луцьк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.08.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі №903/312/21; справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1 Судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц та постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, від 08.09.2021 у справі №761/33621/18 стосовно застосування положень статей 601, 602 ЦК України.
4.1.2 Судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази.
4.2. Позиція інших учасників справи
4.2.1. 02.05.2022 від ТОВ "АТА" надійшов відзив на касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на його подання. У відзиві ТОВ "АТА" просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строку на подання відзиву позивач посилався на те, що у зв`язку з військовою агресіє Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (з наступними змінами від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2020 №259/2022 та від 17.05.2020 №341/2022) у країні введено воєнний стан. Наказом від 24.02.2022 №4-А підприємство призупинило роботу, оголосивши простій товариства до стабілізації ситуації в країні. Лише 3 25.04.2022 відповідно до наказу від 22.04.2022 №6-А ТОВ "АТА" відновило свою роботу. Вказані обставини унеможливили подання вчасно відзиву на касаційну скаргу.
4.2.2. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, суд касаційної інстанції керуючись частиною другою статті Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вважає за необхідне продовжити строк на подання відзиву на касаційну скаргу та приймає його до розгляду.
5. Касаційний розгляд справи
5.1. У зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.06.2022, який наявний у матеріалах справи.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що між ПП "СТВ-Луцьк" (постачальник) та ТОВ "АТА" (покупець) 21.10.2015 укладено договір поставки №211015 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого сторони домовились, що постачальник зобов`язується поставити і передати покупцю товар, а покупець прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.
6.2. Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що кількість товару визначається кожного разу на підставі узгоджених з постачальником замовлень покупця, а також у товарно-транспортних накладних на відпуск товару. Узгодження відбувається шляхом передачі підписаного покупцем замовлення довільної змістовної форми по факсу, електронною поштою постачальнику та повернення підписаного постачальником замовлення з внесеними змінами згідно з наявністю товару на складі постачальника.
6.3. Відповідно до пункту 1.4 договору підпис уповноваженої особи покупця в накладній на отримання товару є одночасно підтвердженням покупця його згоди на отримання від постачальника товарів в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в накладній.
6.4. Пунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору визначено, що товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається замовленням, в якому зазначається: найменування товару, одиниця виміру, кількість товару. У випадку відсутності замовлення у письмовій формі в момент здійснення покупцем оплати товару згідно з наданим постачальником рахунком-фактурою кількість, асортимент та ціна товару, зазначені в даному рахунку, вважаються погодженими обома сторонами.
6.5. Пунктом 4.4 договору передбачено, що оплата відбувається шляхом 100 % оплати партії товару по факту його прибуття до покупця.
6.6. Пунктом 6.1 договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством, за винятком настання випадку, обумовленого Розділом 7 цього Договору. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
6.7. Даний договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами і діє до 21.10.2016 (пункт 10.1 договору).
6.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі, зокрема здійснив оплату товару на суму 14 117 004,00 грн. Поряд з тим відповідачем оплачений покупцем товар поставлено частково, лише на суму 13 437 072,00 грн. Заборгованість відповідача за умовами договору поставки станом на 26.02.2021 складала 679 932,00 грн.
6.9. Як встановили суди попередніх інстанцій, 11.06.2020 ТОВ "АТА" звернулося до відповідача з вимогою поставити оплачений товар - цукор-пісок на суму 269 500 грн. Сторонами договору також 21.07.2020 підписано та погоджено графік поставки товару, згідно з яким ПП "СТВ-Луцьк" (постачальник) зобов`язалось поставити цукор з 23.07.2020 по 16.08.2020. Однак ПП "СТВ-Луцьк" не виконало умови, погоджені сторонами в графіку поставки товару.
6.10. Суди встановили, що позивач з вересня по листопад 2020 року направляв відповідачу заявки-доручення, в яких просив відвантажити цукор у кількості 66 тонн згідно з договором поставки, проте ПП "СТВ-Луцьк" на порушення умов договору вказані заявки не виконало.
6.11. Позивачем 10.11.2020 та 15.12.2020 повторно надіслано вимоги до відповідача (постачальник), зокрема поставити цукор. У вказаних листа-вимогах позивач також наголошував на тому, що відповідач користується коштами покупця та порушує умови договору, не здійснюючи поставку цукру. Вказані вимоги також залишені відповідачем без належного реагування.
6.12. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до листа ПП "СТВ-Луцьк" від 26.02.2021 за №59 останнє не заперечує, що протягом періоду з 20.11.2019 по 23.04.2020 отримало від ТОВ "АТА" грошові кошти в сумі 14 117 004,00 згідно з договором. У період з 20.11.2019 по 23.04.2020 ТОВ "АТА" (покупець) відповідно до умов договору отримало від ПП "СТВ-Луцьк" (постачальник) товар на загальну суму 13 437 072,00 грн. Згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ "АТА" та ПП "СТВ-Луцьк" існує заборгованість на суму 679 932,09 грн. ПП "СТВ-Луцьк" у зазначеному листі зобов`язувалось, що вказана заборгованість буде погашена у повній мірі до 05.03.2021.
6.13. Як встановили суди попередніх інстанцій, ПП "СТВ-Луцьк" на виконання листа від 26.02.2021 за №59 у строк до 05.03.2021 платіжним дорученням від 04.03.2021 №3686 повернуло на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 410 432,00 грн.
6.14. За твердженням відповідача, грошові кошти в сумі 269 500,00 грн, які за даними бухгалтерського обліку позиціонуються як заборгованість перед позивачем, є відшкодуванням витрат ПП "СТВ-Луцьк" за надані транспортні послуги за договором. Зокрема, відповідач зазначає про те, що згідно з пунктом 3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця, а тому, відповідно, транспортні послуги оплачуються саме покупцем товару, який здійснює його самовивіз. Поряд з тим, за усною домовленістю між сторонами доставка товару транспортними засобами здійснювалась саме відповідачем (постачальником), внаслідок чого у позивача (покупця) виник обов`язок відшкодувати такі витрати. Зокрема, протягом листопада 2019 - червня 2020 ПП "СТВ Луцьк" здійснило 49 поставок товару для ТОВ "АТА" згідно з договором поставки.
6.15. З урахуванням наведеного вище ПП "СТВ-Луцьк" вважає, що у сторін спору виникли зустрічні взаємні грошові зобов`язання з договору поставки. При цьому відповідач цінним листом від 26.10.2020 №272 направив ТОВ "АТА" вимогу про припинення зобов`язань на суму 269 500,00 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим, за твердженням відповідача, заборгованість між сторонами відсутня.
6.16. Позивач, у свою чергу, не визнає зарахування зустрічних вимог та, відповідно, звернувся за захистом свого порушеного права до суду з даним позовом, у тому числі і про стягнення спірної суми 269 500, 00 грн, у примусовому порядку.
6.17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що умови договору поставки не містять положень щодо обов`язку ПП "СТВ Луцьк" (постачальника) з доставки товару та, відповідно, порядку узгодження розміру транспортних витрат постачальника. Судами також не встановлено обставин щодо внесення сторонами будь-яким змін до умов договору в цій частині.
6.18. Так, частково задовольняючи позовні вимоги, зокрема про: 269 500,00 грн - основного боргу, 2 525,18 грн - пені, 4 581,50 грн - інфляційних втрат, 598,07 грн - 3% річних, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині непоставки товару та неповернення грошових коштів позивачу належним чином доведений та документально підтверджений.
6.19. Відхиляючи доводи відповідача в частині того, що заборгованість ПП "СТВ-Луцьк" за договором у розмірі 269 500,00 грн відсутня у зв`язку з наявністю у позивача зустрічних взаємних зобов`язань на вказану суму та, відповідно, припинення зобов`язань шляхом направлення заяви від 26.10.2020 №272 про зарахування зустрічних однорідних вимог, суди виходили з того, що: сторонами не вносились зміни до договору поставки в частині покладення обов`язку з доставки товару на відповідача ПП "СТВ Луцьк" та порядку узгодження розміру транспортних витрат. Відповідачем на обґрунтування понесення витрат ПП "СТВ-Луцьк" за надані транспортні послуги за договором не подано будь-яких первинних бухгалтерських документів, які підтверджують виникнення у позивача господарського зобов`язання зі сплати 269 500,00 грн. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не доведено зарахування зустрічних вимог у розмірі 269 500, 00 грн зі сторони позивача, а відтак відсутні правові підстави зарахування зустрічних вимог на спірну суму.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.2. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц та постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, від 08.09.2021 у справі №761/33621/18 (положень статей 601, 602 ЦК України).
Відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.3. Спірні правовідносини у справі №903/312/21, яка розглядається, стосуються питання стягнення з ПП "СТВ-Луцьк" 1 148 794,00 грн заборгованості за договором поставки. Зокрема: 269 500,00 грн - вартості оплаченого та непоставленого товару за договором, 715 968,00 грн - збитків, 91 767,57 грн - пені, 20 360,43 грн - відсотків за користування коштами, 51 198,00 грн - інфляційних втрат. Суди, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині непоставки товару та неповернення грошових коштів у розмірі 269 500,00 грн позивачу належним чином доведений та документально підтверджений. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем на обґрунтування понесення витрат ПП "СТВ-Луцьк" за надані транспортні послуги за договором не подано будь-яких первинних бухгалтерських документів, які підтверджують виникнення у позивача господарського зобов`язання зі сплати 269 500,00 грн. Колегія суддів апеляційного суду, залишаючи без змін вказане рішення, погодилась з висновками суду першої інстанції, що в даній ситуації позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт надання відповідачем будь-яких послуг з доставки товару позивачу та доказів того, що договором передбачено узгодження сторонами розміру таких транспортних витрат - первинних бухгалтерських документів, які підтверджують виникнення у позивача господарського зобов`язання зі сплати 269 500,00 грн. Суд апеляційної інстанції, дослідивши обґрунтування позивачем подання до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, у оскаржуваній постанові зазначив, що скаржником не обґрунтовано неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, які б об`єктивно не залежали від нього. Тобто, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення суми заборгованості, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що відсутність прозорості вимоги та фактично недоведення відповідачем обставин щодо наявності у позивача господарського зобов`язання зі сплати 269 500,00 грн, які покладено в основу заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог на вказану суму, унеможливлює зарахування зустрічних однорідних вимог, на чому наполягав відповідач.