09 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 910/6939/20
Провадження № 12-45гс21
ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Катеринчук Л. Й., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Крет Г. Р., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткача І. В. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року, прийняту за наслідком розгляду касаційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Національного банку України та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року у справі № 910/6939/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебтекс Україна", Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання договору укладеним, визнання протиправними та скасування рішень.
Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, про наявність якої повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
На розгляді в господарських судах перебували позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" (далі - ТОВ "ФК "Скай", позивач) до відповідачів у справі про спонукання до укладення у судовому порядку договору відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк") № debtX_8878, у викладеній у позові редакції, скасування рішення Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 08 липня 2019 року № 465-рш; визнання протиправним та скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 09 липня 2019 року про скасування результатів аукціону з продажу активів АТ "Дельта Банк" № debtX_8878.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційні скарги Фонду, АТ "Дельта Банк", НБУ та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк") задоволено частково; скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року у справі № 910/6939/20 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Правління НБУ від 08 липня 2019 року № 465-рш; у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Скай" про визнання протиправним та скасування рішення Правління НБУ від 08 липня 2019 року № 465-рш відмовлено; у частині щодо укладення у судовому порядку договору відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк" № debtX_8878, у редакції, наданій позивачем, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Узагальнений виклад обставин справи та прийнятих судами рішень
Позивач як учасник публічних торгів звернувся з вимогами про укладення у судовому порядку договору купівлі-продажу майнових прав АТ "Дельта Банк" за результатами проведеного голландського аукціону з продажу активів цього неплатоспроможного банку в ліквідаційній процедурі, що були обтяжені заставою інших банків (НБУ та АТ "Укрексімбанк"). Результати проведення такого аукціону були скасовані за рішенням виконавчої дирекції Фонду, а отримані від переможця торгів кошти йому повернуто за наслідком скасування результатів аукціону як такого, що проведений з порушенням вимог чинного законодавства. Переможець торгів через одинадцять місяців після скасування результатів аукціону та повернення йому коштів, сплачених за скасованим аукціоном, звернувся 20 травня 2020 року до суду з позовом про визнання укладеним договору з відступлення прав вимоги за цим аукціоном, який проводився 07 червня 2019 року, а також про визнання недійсними рішення Правління НБУ про скасування згоди на продаж його заставного майна (майнових прав) та рішення Фонду про скасування результатів аукціону. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Велика Палата Верховного Суду погодилася із правильністю висновків судів про можливість визнання укладеним у судовому порядку договору про відступлення прав вимоги за наслідками проведеного аукціону 07 червня 2019 року з мотивів, зазначених у постанові касаційного суду. Також Велика Палата Верховного Суду дійшла правових висновків про відсутність в органу управління банку-заставодавця, який діяв в особі Фонду, обов`язку погоджувати з банком-заставодержателем продаж у ліквідаційній процедурі майнових прав як предметів застави. Із цими та деякими іншими висновками про можливість укладення договору за рішенням суду у цій справі ми не погоджуємося з таких підстав.
Суть окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду Катеринчук Л. Й., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Крет Г. Р., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткача І. В.
1. Аналізуючи правову проблему, чи діє застава як спосіб забезпечення цивільних зобов`язань у ліквідаційній процедурі банку-боржника та чи є необхідною згода заставодержателя на продаж предмета застави з публічних торгів у ліквідаційній процедурі банку, звертаємо увагу на таке.
1.1. Виходячи з положень статей 572, 586, 590 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, тут і далі в редакції на час проведення оспорюваних торгів), у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом. У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.
1.2. Отже, винятки щодо можливості реалізації кредитором його переважного права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави можуть визначатися тільки законом. Також ні ЦК України, ні Законом України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII "Про заставу" (далі - Закон № 2654-XII) не передбачено можливості припинення права застави за наслідком уведення ліквідаційної процедури банку чи ліквідаційної процедури у справі про банкрутство юридичної (фізичної) особи (статті 586, 590, 593 ЦК України, статті 17, 20, 28 Закону № 2654-XII). Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2654-XII заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.
1.3. Закон України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" визначає, що ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який регулює відносини, що виникають у зв`язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідацією банків.
1.4. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VІ, тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.
1.5. Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 4452-VІ з дня початку процедури ліквідації банку, поряд з іншим, вважається таким, що настав, строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін, за винятками, передбаченими пунктом 8 частини другої цієї статті Закону.
1.6. Отже, Закон № 4452-VІ не передбачає положень про втрату чинності (припинення дії) застави як способу забезпечення прав кредитора з моменту введення ліквідаційної процедури банку. Втрата чинності публічних обтяжень чи приватних обмежень щодо розпорядження предметами застави у ліквідаційній процедурі банку відповідно до статті 51 цього Закону не означає припинення застави як способу забезпечення виконання цивільно-правових зобов`язань відповідно до статей 572, 593 ЦК України.
1.7. Застава, яка виникла до моменту введення ліквідаційної процедури банку на підставі відповідного договору чи закону, продовжує існувати, запроваджуються тільки нові механізми реалізації прав заставодержателя відповідно до Закону № 4452-VІ, який є спеціальним та регулює правовідносини із задоволення вимог багатьох кредиторів неплатоспроможного банку у конкурсній процедурі.
1.8. Статтею 48 Закону № 4452-VІ визначено повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Так, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку та приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку. При цьому Фонд, як орган управління неплатоспроможним банком, не звільняється від обов`язків, які попередньо прийняв на себе неплатоспроможний банк щодо розпорядження предметами застави за погодженням із заставодержателем.
1.9. Частинами першою, другою статті 50 Закону № 4452-VІ передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.
1.10. Відповідно до частин другої, третьої статті 51 Закону № 4452-VІ після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
1.11. Згідно з положеннями частин шостої, сьомої статті 51 Закону № 4452-VІ майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване, зокрема, на відкритих торгах (аукціоні), який може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.
1.12. Частина третя статті 52 Закону № 4452-VІ визначає особливості продажу заставного майна банку-боржника. Так, майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов`язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.
1.13. Отже, законодавством передбачено механізм, згідно з яким під час передпродажної підготовки до початку формування лотів ліквідатор банку (Фонд) повинен повідомити кредитора-заставодержателя про його право звернути стягнення на заставлене майно в порядку, встановленому законодавством або договором застави, і тільки після цього приймати рішення про можливість та способи його продажу в ліквідаційній процедурі банку. Зрозумілим є те, що після формування лота та виставлення предмета застави на торги з аукціону кредитор-заставодержатель вже не зможе скористатися наданим йому правом звернення стягнення на це майно за частиною третьою статті 52 Закону № 4452-VІ.
1.14. Включення заставного майна банку до загального складу лота, який виставляється на продаж, за відсутності попереднього повідомлення кредитора-заставодержателя про його право звернути стягнення на заставлене майно в порядку частини третьої статті 52 Закону № 4452-VІ відповідно до умов договору застави (або закону) є порушенням Фондом передпродажної процедури підготовки з продажу майна банку, порушенням права кредитора-заставодержателя на переважне задоволення його заставних вимог у процедурі реалізації активів неплатоспроможного банку.
1.15. Також відповідно до пункту 5 частини першої статті 52 Закону № 4452-VІ у п`яту чергу задовольняються вимоги НБУ, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом, включаються та задовольняються у восьму чергу. Частиною п`ятнадцятою статті 51 цього Закону передбачено, що у разі продажу пулів активів кількох банків доходи і витрати, пов`язані з продажем, розподіляються між банками пропорційно до вартості майна (активів) відповідних банків у пулі.
1.16. З огляду на таке вважаємо обґрунтованими доводи скаржників 3, 4 (АТ "Укрексімбанк", НБУ) про те, що включення заставного майна до складу певного лота (пулу) без попереднього погодження з банком-заставодержателем і за відсутності встановлення волевиявлення заставодержателя (зокрема, АТ "Укрексімбанк") щодо звернення стягнення на предмет застави за ціною, визначеною в порядку частини третьої статті 52 Закону № 4452-VІ, продаж такого заставного активу з публічних торгів є незаконним та не відповідає правилам продажу заставного майна у ліквідаційні процедурі банку-боржника.
1.17. Оскільки за законом заставне майно має реалізуватися виключно для задоволення вимог кредитора-заставодержателя, найбільш оптимальним способом його реалізації є продаж окремими лотами активів банку, які є предметом застави кожного із кредиторів. Законодавцем не передбачено варіантів поділу коштів від реалізації предметів застави одного банку щодо різних банків-заставодержателів, зокрема НБУ, незадоволені вимоги якого включаються до п`ятої черги як такі, що пов`язані з рефінансуванням. Змішування у складі одного лота заставного майна різних банків-кредиторів матиме наслідком виникнення спорів між ними щодо розміру належних їм грошових коштів від загальної суми отриманих коштів, оскільки ринкова вартість окремих заставних активів може відрізнятися від їх оціночної вартості, визначеної при формуванні лота, що виключає пропорційність задоволення вимог різних заставодержателів, виходячи з оцінки майнових прав до моменту продажу.
1.18. Відтак поєднання в одному лоті предметів застави за різними зобов`язаннями банку, який ліквідується, унеможливлює як позачергове правильне задоволення вимог конкретного кредитора-заставодержателя, так подальше визначення і включення у ліквідаційній процедурі до п`ятої чи восьмої черг відповідно до частини першої статті 52 Закону № 4452-VІ вимог окремих кредиторів-заставодержателів, якщо вони перевищують вартість предмета застави (НБУ та АТ "Укрексімбанк" у цьому випадку).
1.19. З огляду на це формування Фондом лотів шляхом поєднання в одному лоті предметів застави одного боржника перед двома банками-кредиторами необхідно визнати необґрунтованим і таким, що не відповідає загальним приписам статті 51 Закону № 4452-VІ, за винятком установлення Фондом потреби в організації консолідованого продажу майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації та які не продалися за наслідком попередніх торгів (частина п`ятнадцята статті 51 цього Закону).
1.20. Зважаючи на зазначене, замовником аукціону та організатором торгів, які здійснили реалізацію заставного майна двох різних заставодержателів в єдиному лоті, порушено приписи частини третьої статті 52 Закону № 4452-VІ, статей 572, 586 ЦК України та вимоги частини другої статті 17 Закону № 2654-XII, що має наслідком порушення процедури продажу майна банку з публічних торгів під час його ліквідації та виключає можливість укладення у судовому порядку договору купівлі-продажу за наслідком цих торгів як такого, що не відповідає вимогам закону.
2. Надаючи відповідь на питання щодо правової природи відкритих торгів з реалізації майна банку в його ліквідаційній процедурі, які проводяться з використанням електронних майданчиків, поставлене касаційним судом перед Великою Палатою Верховного Суду, можна дійти таких правових висновків.
2.1. У розумінні пункту 2-1 частини першої статті 2 Закону № 4452-VІвідкриті торги - спосіб продажу майна (активів), за якого переможцем (покупцем) стає учасник, що відповідає конкурсним умовам, запропонував за майно (активи) найвищу ціну та взяв на себе виконання конкурсних зобов`язань, а для об`єктів цивільних прав, обмежених в обороті, - також може мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права та має відповідні ліцензії і дозволи.
2.2. Частиною четвертою статті 656 ЦК України передбачено, що до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
2.3. Відповідно до статті 650 ЦК України укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах встановлюється відповідними актами законодавства. Отже, досягнення згоди щодо усіх істотних умов укладення таких договорів та процедура переходу прав між сторонами договору може мати певні особливості, виходячи із правового регулювання за такими актами.
2.4. Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону № 4452-VІ порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду, які він приймає з питань, віднесених до його повноважень, і які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами; такі нормативно-правові акти Фонд видає у формі, зокрема, положень, які підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством (стаття 6 цього Закону).
2.5. На виконання зазначених нормативних приписів виконавчою дирекцією Фонду рішенням від 24 березня 2016 року № 388 затверджено Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються (далі - Положення № 388 у редакції на час проведення спірних торгів), яке визначає особливості процедури продажу активів неплатоспроможного банку, та прийнято рішення від 20 липня 2017 року № 3117 "Про реалізацію активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції", зареєстроване Міністерством юстиції України 14 серпня 2017 року за № 999/30867 (далі - рішення виконавчої дирекції Фонду № 3117).
2.6. Також умови конкретних відкритих торгів затверджуються виконавчою дирекцією Фонду відповідно до частини сьомої статті 51 Закону № 4452-VІ (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів; строки та заходи передпродажної підготовки майна; обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів; проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків. Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному вебсайті Фонду та вебсайті банку, майно якого продається. Умови реалізації заставного майна банку повинні відповідати вимогам частини третьої статті 52 Закону № 4452-VІ.
2.7. Отже, відкриті торги з реалізації майна банку в його ліквідаційній процедурі є різновидом правочину купівлі-продажу майна з публічних торгів, який має спеціальне регулювання відповідно до Закону № 4452-VІ та Положення № 388.
2.8. Визначений Положенням № 388 спеціальний порядок реалізації майна (активів) банку у процедурі його ліквідації становить узгоджену чітку послідовність етапів із передпродажної підготовки майна, обрання способів реалізації активів, затвердження умов проведення торгів; передбачає способи та повноту публікації інформації про активи банку та умови їх продажу; регламентує конкурсну процедуру проведення відкритих торгів, порядок оплати та документальне оформлення участі в торгах, визначення результатів такої процедури, оформлення договору купівлі-продажу та умови переходу права власності на актив до набувача майна.
2.9. Кожен із цих етапів має своє документальне оформлення і за правовою природою вся процедура наближається до класичного поняття договору як домовленості двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
2.10. Так, оголошення про проведення торгів за своєю правовою природою є запрошенням організатора аукціону прийняти участь у конкурсній процедурі із придбання майна, у відповідь на яке учасники подають організатору аукціону свої заявки - оферти (пропозиції щодо придбання за певною ціною).
2.11. Виходячи із принципу свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України, цивільне законодавство не може обмежувати продавця щодо публічного визначення ним конкретних умов, за яких буде відбуватися акцепт пропозиції покупця. Залежно від умов проведення публічних торгів, які визначені продавцем у правилах про їх проведення, протокол про проведення торгів, у якому відображена оферта учасника (переможця) торгів, може бути різновидом акцепту (погодження із пропозицією щодо купівлі майна) і тоді вважається, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов купівлі-продажу об`єкта з публічних торгів. У такому випадку положенням не вимагається оформлення сторонами договору купівлі-продажу, а переможцю нотаріусом видається свідоцтво про придбання майна з публічних торгів.
2.12. Також нормативним актом про проведення публічних торгів може передбачатися складніша процедура акцепту пропозиції переможця конкурсу, яка вимагає вчинення декількох дій. Зокрема, може передбачатися необхідність перевірки продавцем відсутності певних факторів (обставин), які виключають можливість укладення договору купівлі-продажу та мають наслідком анулювання результату публічних торгів. Акцепт пропозиції покупця може пов`язуватися із фактом учинення сторонами договору певних дій (складенням сторонами акта приймання-передачі прав за договором чи укладенням сторонами договору купівлі-продажу в певній, визначеній нормативним актом, формі, зокрема у письмовій формі).
2.13. У такому випадку складення протоколу про проведення публічних торгів є однією із дій сторін, направлених на вчинення складного правочину. Тоді протокол є актом, який визначає потенційного переможця конкурсної процедури з його ціновою пропозицією щодо придбання предмета продажу, однак не підтверджує акцепту такої пропозиції продавцем. У цьому випадку в переможця конкурсної процедури за наслідком складення протоколу про проведення торгів виникає не право на майно за договором купівлі-продажу, який укладено, а легітимний інтерес у належному завершенні процедури публічного продажу, доведенні відсутності факторів, які дозволяють анулювання результату визначення переможця конкурсної процедури, доведенні обставин виконання переможцем конкурсу публічно взятих на себе зобов`язань з оплати ціни договору у певний строк. За наслідком настання (дотримання) всіх умов, що пов`язані з акцептом його пропозиції, переможець конкурсу має право на укладення договору купівлі-продажу майна з публічних торгів у порядку та строки, які визначені нормативним актом, що регулює цю процедуру, а у випадку відмови - право на звернення до суду в межах цих строків про укладення договору у судовому порядку.
2.14. Положення № 388 розрізняє такі етапи проведення публічних торгів із реалізації активів неплатоспроможного банку: передпродажна підготовка активів (інвентаризація, оцінка активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробка плану продажу активів (формування лотів з їх продажу); публічне оприлюднення паспортів активів (майна) та паспортів відкритих торгів (аукціонів); проведення відкритих торгів організатором аукціону чи представником (відображення процедури торгів у протоколі про проведенням аукціону, затвердження протоколу про проведення аукціону організатором торгів та замовником, проведення повторних торгів); акцепт пропозиції продавця з оформленням результатів із визначення переможця торгів (установлення обставин, які виключають можливість прийняття пропозиції переможця торгів, укладення договору купівлі-продажу або прийняття рішення про повернення гарантійних внесків, оплата переможцем аукціону за придбаний актив із дотриманням визначеної цим Положенням процедури).
2.15. Відповідно до пункту 3 розділу ІV Положення № 388 при плануванні продажів активів (майна) Фонд та/або уповноважені особи Фонду також ураховують наявні ризики, внутрішні та зовнішні обмеження продажу, зокрема: мораторій (зупинення) або інші законодавчі обмеження щодо продажу, обмеження обігу активів (майна) згідно із законодавством України; необхідність отримання додаткового погодження (згоди), у тому числі від заставодержателя (іпотекодержателя).
2.16. Отже, нормативним актом, який регламентує продаж майна (активів) банку в його ліквідаційній процедурі, передбачено необхідність дотримання на етапі передпродажної підготовки погодження із заставодержателем як спеціальних умов, передбачених статтею 52 Закону № 4452-VІ, щодо права заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у ліквідаційній процедурі банку, так загальних приписів статті 586 ЦК України, статті 17 Закону № 2654-XII, а порушення таких вимог може бути підставою для визнання недійсним такого правочину у зв`язку із невідповідністю його змісту актам цивільного законодавства (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).
2.17. Підписання протоколу відкритих торгів (аукціону) відповідно до Положення № 388 є фіксацією одного з етапів учинення складного правочину купівлі-продажу активів неплатоспроможного банку з публічних торгів, виходячи із нормативного регулювання наслідків складення протоколу згідно з цим Положенням.
2.18. Так, пунктом 4 розділу VІІ Положення № 388 визначено, що у разі встановлення Фондом, що переможець відкритих торгів з продажу прав вимоги або за договором забезпечення зобов`язання є боржником та/або поручителем за такими договорами, Фонд скасовує результати цих торгів.
2.19. Відповідно до пункту 6 розділу VІІ цього Положення виконавча дирекція Фонду на підставі свого рішення має право (а в окремих випадках обов`язок) скасувати відкриті торги та зняти відповідний лот з продажу. Зокрема, на будь-якому етапі продажу до моменту підписання договору купівлі-продажу активу (майна) виконавча дирекція Фонду має обов`язок скасувати результати торгів у разі відсутності кроку відкритих торгів (аукціону) у розрізі лотів або якщо на участь у відкритих торгах (аукціоні) було зареєстровано лише одного потенційного покупця (учасника). Також виконавча дирекція Фонду має право скасувати торги на будь-якому етапі до укладення договору купівлі-продажу у випадку зміни суттєвих характеристик майна, яке є об`єктом купівлі-продажу, наявності судових рішень та інших факторів, які можуть вплинути на ціну продажу такого активу (майна) тощо. У випадку, якщо до моменту укладення договору-купівлі продажу характеристика пулу активів (майна) змінюється на 20 і більше відсотків від загальної балансової вартості усього пулу активів, затверджених Фондом на етапі підготовки до продажу, Фонд зобов`язаний розглянути питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів незалежно від того, в яку сторону відбулися такі зміни (збільшення чи зменшення). Винятком є зміни, викликані курсовими різницями та/або нарахуванням процентів за зобов`язаннями (абзаци четвертий, п`ятий пункту 6 розділу VІІ Положення № 388). Саме такі нормативні приписи визначають, що протокол про проведення відкритих торгів у цьому випадку є актом (документом), який фіксує один з етапів цих торгів та не породжує зобов`язань, властивих правочину купівлі-продажу.
2.20. Зазначаємо, що пунктом 3 розділу VІІ Положення № 388 передбачено, що після складення та підписання протоколу аукціону Фонд може відмовитися від укладення договору купівлі-продажу із переможцем відкритих торгів, якщо є особа, якій належить переважне право на придбання активу, і така особа подала заяву про згоду придбати його за ціною, що склалася на відкритих торгах (аукціоні), впродовж визначеного цим Положенням строку. У такому випадку Фонд визнає відкриті торги (аукціон) такими, що не відбулися. Вважаємо, що ці норми суперечать частині першій статті 362 ЦК України, відповідно до якої у разі продажу з публічних торгів частки у праві спільної часткової власності співвласник не наділений переважним правом на її купівлю перед іншими особами. Тому зазначені приписи пункту 3 розділу VІІ Положення № 388 не підлягають застосуванню як такі, що не відповідають положенням ЦК України.
2.21. Отже, скасування результатів торгів відповідно до Положення № 388 є способом вираження відмови продавця від акцепту пропозиції переможця торгів. Згідно з Положенням № 388 такі дії допускаються включно до моменту підписання договору купівлі-продажу активу (майна), оформленням якого завершуються торги у разі визначення переможця, що не суперечить приписам статті 650 ЦК України про те, що укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах установлюється відповідними актами законодавства, та приписам статті 51 Закону № 4452-VІ, якою Фонду надано повноваження на визначення порядку реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури прийнятими ним нормативно-правовими актами.
2.22. Також Положенням № 388 встановлено строк, упродовж якого сторони можуть реалізувати свої права на укладення договору купівлі-продажу: "У разі якщо відкриті торги (аукціон) відбулися, Фонд отримує від організатора відкритих торгів (аукціону) протокол відкритих торгів (аукціону) із зазначенням ціни продажу лота. Банк укладає договір купівлі-продажу активу (майна) не раніше трьох робочих днів та не пізніше 20 робочих днів з дати завершення відкритих торгів (аукціону) з можливістю продовження такого строку за рішенням Фонду у разі отримання Фондом обґрунтованого подання від банку та здійснення переможцем таких відкритих торгів (аукціону) повної оплати коштів за лот (загальний строк не може перевищувати 132 робочих дні та не може закінчуватись пізніше завершення строку ліквідації банку), забезпечує проведення розрахунків відповідно до нього та протягом наступного робочого дня після дня проведення розрахунків інформує про завершення розрахунків уповноважений структурний підрозділ Фонду" (пункт 3 розділу VІІ Положення № 388). Перебіг цих строків припиняє права сторін на оформлення правочину (договору) за результатами аукціону. У випадку порушення прав учасників торгів під час проведення процедури публічних торгів сторони можуть заявляти вимоги про відшкодування завданих їм збитків та не можуть претендувати на укладення договору у судовому порядку.
2.23. Наявність у Фонду таких повноважень відповідно до Положення № 388 дозволяє дійти висновку, що акцепт продавцем пропозиції покупця (досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору) здійснюється не за результатами складення протоколу про проведення публічних торгів, а за наслідком установлення Фондом відсутності обставин, які зобов`язують Фонд скасувати результат проведеного публічного конкурсу (торгів), і сплати покупцем ціни договору, запропонованої переможцем конкурсної процедури, у передбачений пунктом 3 розділу VІІ Положення № 388 строк (тобто зобов`язують Фонд відмовитися від акцепту пропозиції покупця). Отже, для цього різновиду публічних торгів є характерним те, що укладення у письмовій формі договору купівлі-продажу майнових прав третіх осіб є фактичним акцептом пропозиції на завершальному етапі укладення цього складного правочину купівлі-продажу з публічних торгів активів банку, що ліквідується.
2.24. Також передбачена пунктом 3 розділу VІІ Положення № 388 умова щодо оплати вартості лота набувачем майна, з урахуванням наданого йому відстрочення до моменту укладення договору купівлі-продажу в межах 132 робочих днів, але не пізніше завершення строку ліквідаційної процедури банку, є істотною умовою цього виду договорів.
2.25. Пунктом 3 розділу VІІ Положення № 388 передбачена така послідовність дій із визначення переможця: 1) підписання протоколу відкритих торгів (аукціону), якщо це встановлено організатором торгів; 2) повний розрахунок за відповідні активи (майно); 3) можливість скасування результатів торгів у певних випадках; 4) укладення відповідного договору. За загальним правилом, обов`язок зі сплати покупної ціни виникає у разі укладення договору купівлі-продажу. Оскільки відповідно до Положення № 388 обов`язок покупця щодо такої сплати виникає до підписання договору, то це означає, що за умовами купівлі-продажу з публічних торгів вимагається передоплата за актив (майно), що не суперечить вимогам статті 693 ЦК України.
2.26. У випадку виникнення між сторонами спору щодо укладення в судовому порядку договору купівлі-продажу активу банку за наслідком проведеного електронного аукціону за обставин відмови банку, що ліквідується, від отримання грошей від покупця, умова щодо оплати набувачем визначеної за наслідком конкурсної процедури ціни лота упродовж 132 робочих днів має бути дотримана до моменту звернення набувача з позовом до суду про укладення договору як така, що є істотною умовою купівлі-продажу майна з аукціону відповідно до статті 693 ЦК України. Зокрема, набувач активу може використати положення частини першої статті 537 ЦК України, яка надає право боржнику виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса у разі ухилення кредитора від прийняття виконання або у випадку іншого прострочення з його боку.