УХВАЛА
12 травня 2022 року
м. Київ
Справа № 922/2960/17
Провадження № 12-9гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 (головуючий суддя Ільїн О. В., судді Гетьман Р. А., Россолов В. В.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.02.2021 (суддя Яризько В. О.)
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків"
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИЛА:
У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" (далі - ТОВ "Омега Плюс Харків", боржник) до ТОВ "Омега Плюс Харків" про банкрутство, порушена 14.09.2017 відповідно до статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Постановою Господарського суду Харківської області від 08.07.2020 у цій справі, зокрема ТОВ "Омега Плюс Харків" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Семенова Д. С.
У межах цієї справи про банкрутство арбітражний керуючий Семенов Д. С. звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки № 34/2016-1 від 27.09.2016 (далі - Договір іпотеки), укладений між ТОВ "Омега Плюс Харків" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк"); скасувати записи про державну реєстрацію іпотеки № 16597720 від 27.09.2016, який вчинено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А., про державну реєстрацію іпотеки № 33281106 від 18.09.2019 (спеціальний розділ), який вчинено державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Гаспаряном Г. А., про державну реєстрацію обтяження № 33282303 від 18.09.2019 (спеціальний розділ), який вчинено державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Гаспаряном Г. А.
Суди, розглядаючи цю заяву, встановили, що 27.09.2016 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПФК Магнум" (далі - ТОВ "ПФК Магнум") укладено кредитний договір про надання кредиту у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії (траншевої) № 9/2016-К (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого ТОВ "ПФК Магнум" було відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 15 000 000,00 грн, зі строком до 26.09.2017 (включно) зі сплатою за користування кредитними коштами 24 % річних.
Для забезпечення виконання умов Кредитного договору 27.09.2016 між ПАТ АБ "Укргазбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Омега Плюс Харків" (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки без оформлення заставної, відповідно до умов якого предметом іпотеки є: нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху № 29, 29б, 29в, 29г, 29д, 31, 31б, 31в, 31г, 32, 32а площею 124,3 кв.м, 2-го поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-5, 5-1а площею 216,5 кв.м загальною площею 340,8 кв.м літ. "А-6", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 3, та належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі протоколу, серія та номер: 11, виданого 17.05.2016, видавник ТОВ "Омега Плюс Харків", акта приймання-передачі нерухомого майна від 17.05.2016, видавник ТОВ "Омега Плюс Харків"; право власності зареєстровано в електронному реєстрі прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29772038 від 26.05.2016, Ємець І. О. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.05.2016, номер запису про право власності 14680624, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 633670863101.
Відповідно до умов пункту 1.1 Договору іпотеки цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з Кредитного договору, укладеного між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ПФК Магнум".
Вказане майно - предмет іпотеки, єдиний актив, який мав боржник на час укладення спірного договору, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 11.08.2020, а також копією фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 30.12.2016.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021, заяву ліквідатора боржника арбітражного керуючого Семенова Д. С. про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про державну реєстрацію іпотеки задоволено; визнано недійсним з моменту укладення Договір іпотеки, укладений між ТОВ "Омега Плюс Харків" та ПАТ АБ "Укргазбанк"; скасовано записи про державну реєстрацію іпотеки № 16591120 від 27.09.2016, який вчинено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А., про державну реєстрацію іпотеки № 33281106 від 18.09.2019 (спеціальний розділ), який вчинено державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Гаспаряном Г. А., про державну реєстрацію обтяження № 33282303 від 18.09.2019 (спеціальний розділ), який вчинено державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Гаспаряном Г. А.
Судові рішення мотивовані тим, що Договір іпотеки укладено сторонами без мети здійснення господарської діяльності та отримання прибутку ані у короткостроковій, ані у довгостроковій перспективі, він є таким, за яким боржник прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій ТОВ "ПФК "Магнум" як особи, в інтересах якої укладено цей договір, що є підставою для визнання Договору іпотеки недійсним відповідно до статті 20 Закону про банкрутство, оскільки цей договір укладений 27.09.2016, тобто за рік до відкриття 14.09.2017 провадження у цій справі про банкрутство ТОВ "Омега Плюс Харків".
Також суди дійшли висновку про те, що арбітражний керуючий не пропустив встановлений загальний строк позовної давності за заявленими вимогами, оскільки цей строк щодо визнання недійсними договорів відповідно до законодавства, що регулює провадження у справах про банкрутство, розпочинається з дня відкриття провадження у справі про банкрутство, враховуючи, що саме з цього часу в арбітражного керуючого виникає право на подання заяви про визнання договорів боржника недійсними.
У квітні 2021 року ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.02.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у цій справі, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені заяви ліквідатора ТОВ "Омега Плюс Харків" арбітражного керуючого Семенова Д. С.
Скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи як підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та відсутність висновків Верховного Суду:
- щодо застосування абзацу другого частини першої статті 20 Закону про банкрутство в системному зв`язку із нормами, які регулюють інститут майнової поруки;
- щодо меж позовних вимог (заяви ліквідатора) при застосуванні статті 20 Закону про банкрутство;
- щодо застосування статті 20 Закону про банкрутство, яка втратила чинність на час заявлення вимог ліквідатора;
- щодо застосування наслідків спливу позовної давності при зверненні ліквідатора із заявою в порядку статті 20 Закону про банкрутство.
Скаржник зазначає, що положення абзацу другого частини першої статті 20 Закону про банкрутство, які кореспондуються із положеннями абзацу другого частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), не можуть бути застосовані як підстави для визнання недійсними правочинів майнової поруки, вчинених боржником. А щодо визначення початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника / арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого, оскільки ні Закон про банкрутство, ні КУзПБ не встановлюють спеціальних норм позовної давності (у тому числі, щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже до цих правовідносин застосовуються загальні норми щодо позовної давності.
Ухвалою від 10.06.2021 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) відкрила касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.02.2021, а ухвалою від 03.02.2022 передала цю справу разом із касаційною скаргою на вказані судові рішення на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Мотивуючи ухвалу, колегія суддів зазначила, що у цій справі наявна проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо (І) застосування абзацу другого частини другої статті 42 КУзПБ (абзацу другого частини першої статті 20 Закону про банкрутство) в системному зв`язку з нормами, які регулюють інститут майнової поруки; (ІІ) застосування норм права щодо визначення моменту початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника / арбітражного керуючого про визнання недійсними правочинів, укладених боржником.
Частиною першою статті 20 Закону про банкрутство передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Відповідно до частини другої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (постанова КГС ВС від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Колегія суддів КГС ВС зазначила, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
В цій справі визнано недійсним Договір іпотеки з тих підстав, що цей договір укладений без мети здійснення підприємницької діяльності, боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій особи, в інтересах якої такий договір укладено.
Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.