У Х В А Л А
28 квітня 2022 року
м. Київ
Справа № 522/179/16-ц
Провадження № 14-17цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Сімоненко В. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григорєвої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Національного банку України до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану адвокатом Новіковою Тетяною Олегівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, та касаційну скаргу Національного банку України на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У січні 2016 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 28 листопада 2014 року між НБУ та Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (далі - АТ "Імексбанк") укладений договір про надання стабілізаційного кредиту № 60 (далі - кредитний договір), за умовами якого АТ "Імексбанк" отримав кредит у розмірі 300 000 000,00 грн на строк до 28 листопада 2016 року зі сплатою 21,0 процентів річних (з розрахунку півтори облікової ставки НБУ у розмірі 14 процентів на дату укладення договору).
3. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 28 листопада 2014 року між НБУ та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 61, за умовами якого ОСОБА_1 поручався перед кредитором за виконання АТ "Імексбанк" зобов`язань, що випливають з кредитного договору від 28 листопада 2014 року № 60.
4. У зв`язку з неналежним виконанням АТ "Імексбанк" зобов`язань за кредитним договором, 04 вересня 2015 року НБУ в особі Управління Національного банку України в Одеській області направило ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язання щодо погашення заборгованості за укладеним між НБУ та АТ "Імексбанк" кредитним договором від 28 листопада 2014 року № 60, шляхом перерахування суми заборгованості на рахунок простроченої заборгованості.
5. Станом на 28 грудня 2015 року заборгованість за кредитним договором становила 309 850 670,07 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 300 000 000,00 грн, заборгованість зі сплати процентів - 9 838 356,16 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 12 313,91 грн.
6. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за договором поруки, позивач просив стягнути з нього заборгованість у розмірі 309 850 670,07 грн, яка виникла унаслідок невиконання позичальником АТ "Імексбанк" грошового зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені.
7. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року позов НБУ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НБУ заборгованість за кредитним договором у розмірі 309 850 670,07 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 300 000 000,00 грн, заборгованості зі сплати процентів - 9 838 356,16 грн, пені за прострочення сплати процентів - 12 313,91 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
8. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову НБУ. Постановлено окрему ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2016 року щодо дій працівників НБУ.
9. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційну скаргу НБУ задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року, рішення Апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2016 року та окрему ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Ухвала мотивована тим, що постановою Правління НБУ від 21 травня 2015 року № 330 з 27 травня 2015 року відкликано банківську ліцензію АТ "Імексбанк". 27 травня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Відповідно до статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Суд першої інстанції усупереч вимогам статей 212-214 ЦПК України 2004 року не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та належним чином не визначив суб`єктний склад сторін спору, а тому дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову НБУ.
11. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2018 року, внесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено АТ "Імексбанк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд).
12. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2018 року, внесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання НБУ про зміну предмета позову та залучення до участі у справі співвідповідача АТ "Імексбанк".
13. З урахування зміни предмета позову, НБУ просив суд стягнути з ОСОБА_1 та АТ "Імексбанк" у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 309 850 670,07 грн.
14. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2018 року в задоволенні позову НБУ відмовлено. Скасовано застосовані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1 .
15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень частини четвертої статті 559 ЦК України, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за кредитним договором, повинна бути пред`явлена в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем). НБУ набув право пред`явити до поручителя ОСОБА_1 вимогу про виконання основного зобов`язання на підставі договору поруки від 28 листопада 2014 року № 61, з 28 травня 2015 року, тобто на наступний день за днем настання строку виконання основного зобов`язання, яким у спірних правовідносинах є день початку процедури ліквідації АТ "Імексбанк" (27 травня 2015 року). Оскільки НБУ звернувся до суду з позовом до поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором 06 січня 2016 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
16. Відмовляючи у позові НБУ до АТ "Імексбанк" суд зазначив, що на момент прийняття рішення у справі, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повністю затверджено акцептовані вимоги НБУ до АТ "Імексбанк" за кредитним договором № 29 про рефінансування від 26 листопада 2009 року та за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28 листопада 2014 року, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги.
17. Постановою Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу НБУ задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1, АТ "Імексбанк" на користь НБУ заборгованість за кредитним договором у розмірі 309 850 670,07 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 300 000 000,00 грн, заборгованість зі сплати процентів - 9 838 356,16 грн, пеня за несплату процентів - 12 313,91 грн.
18. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що строк пред`явлення вимоги до поручителя, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, не можна вважати пропущеним, оскільки пунктом 14 договору поруки сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником та/або поручителем зобов`язань, що складають основне зобов`язання, тобто сторони, керуючись приписами частини четвертої статті 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником та/або поручителем основного зобов`язання. Оскільки зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором не виконано, що на час вирішення спору, АТ "Імексбанк" не припинено, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, апеляційний суд установив наявність підстав для солідарної відповідальності позичальника та поручителя, а тому вважав обґрунтованим вимоги НБУ про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 309 850 670,07 грн.
19. Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1, АТ "Імексбанк" на користь Національного банку України судові витрати у розмірі 2 686 294,03 грн з кожного. Стягнуто з ОСОБА_1, АТ "Імексбанк" у дохід держави судові витрати у розмірі 3 124 095,04 грн з кожного.
20. У січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, яка подана адвокатом Новіковою Т. О.
21. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме:
1) щодо застосування частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та визначення моменту виникнення зобов`язань банків щодо яких прийнято рішення про їх ліквідацію, а саме з дня початку процедури ліквідації банку, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 804/3813/16 та Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 910/14672/16, від 16 травня 2018 року у справі № 757/34878/15-ц;
2) щодо застосування частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), викладених у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 209/3779/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 2-1283/11, від 03 травня 2018 року у справі № 520/14672/16-ц, від 14 травня 2018 року у справі № 509/1080/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 756/10926/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільно процесуального кодексу України (далі- ЦПК України)).
22. У зазначених вище постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду висловлено позицію щодо застосування частини четвертої статті 559 ЦК України, а саме, що характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.
23. Касаційна скарга у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, мотивована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції невірно застосував до спірних правовідносин частину другу статті 45, частину першу статті 48, статтю 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" замість частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", унаслідок чого для цілей застосування частини четвертої статті 559 ЦК України, неправильно визначив момент виникнення основного зобов`язання АТ "Імексбанк".
24. Зокрема заявник вказував на те, що частина друга статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов`язує момент настання строку виконання зобов`язань банку перед кредиторами з днем початку процедури ліквідації банку, а не з днем затвердження дирекцією Фонду реєстру акцептованих вимог кредиторів, що є відправною межею для запуску взаємовідносин з майновими та фінансовими поручителями. Ураховуючи, що 27 травня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", відповідно частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", строк виконання зобов`язань боржника АТ "Імексбанк" перед НБУ настав 27 травня 2015 року.
25. У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга НБУ на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, у якій позивач просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1, АТ "Імексбанк" на користь НБУ судові витрати у розмірі 5 474 950,06 грн з кожного.
26. Як на підставу касаційного оскарження, НБУ посилався на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права без урахування висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НБУ на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - Новікової Т. О. на постанову Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2020 рокуна підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.