ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 556/1597/19
провадження № 51-4260 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Сеник В. Г.,
захисника Невідомського О. А. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019180000000176 від 18 червня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,
за касаційною скаргою захисника Невідомського О. А. на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 грудня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 01 червня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 грудня 2020 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 135 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено цивільний позов потерпілої та питання щодо речових доказів, стягнуто з засудженого на користь держави процесуальні витрати.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з вироку рішення суду щодо конфіскації транспортного засобу марки "AUDI A4", повернуто автомобіль власнику. Зменшено стягнуту із засудженого суму моральної шкоди на користь потерпілої до 300 000 грн. В решті вирок суду залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_1, визнано винуватим у тому, що він 17 червня 2019 року, приблизно о 22:00, керуючи автомобілем марки "AUDI A4", реєстраційний номер НОМЕР_1, без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, рухаючись правою смугою автодороги сполученням Городок-Рудка в напрямку с. Рудка Володимирецького району Рівненської області, на 16 км, за межами населеного пункту поблизу с. Рудка, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3 та пункту 12.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, при виникненні перешкоди руху, а саме, пішохода ОСОБА_2, який рухався правою смугою проїзної частини у попутному напрямку, не вжив заходів до зменшення швидкості, здійснив наїзд на останнього. Внаслідок дій засудженого, потерпілий отримав відкриту черепно-мозкову травму, закриті переломи кісток гомілки та ліктьового суглобу - тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння. Усвідомлюючи, що здійснив наїзд на людину, ОСОБА_1 свідомо не надав першу медичну допомогу пішоходу ОСОБА_2, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадності. Засуджений залишив місце події. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 загинув на місці ДТП.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на суворість призначеного покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286, ст. 70 КК України, яке засудженому належить відбувати реально, просить змінити вирок та ухвалу суду та застосувати положення ст. 75 КК України. На думку захисника, з урахуванням даних про особу винного, встановлених обставин кримінального провадження та принципу індивідуалізації покарання для ОСОБА_1, можливе виправлення засудженого зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність призвело до невідповідності призначеного судом покарання внаслідок його суворості.
У запереченні на касаційну скаргу захисника, представник потерпілої Кругліцька В. М. наводить аргументи про необґрунтованість касаційної скарги та правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів захисника, просилакасаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність обвинувачення та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі захисником не оспорюються, тому Верховним Судом не перевіряються.
Доводи захисника про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через його суворість, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону суди першої та апеляційної інстанцій дотримались.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі
на строк 4 роки, врахував характер і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують покарання та позицію потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні.
Суд взяв до уваги обставину, що пом`якшує покарання - часткове відшкодування заподіяної шкоди, а також те, що ОСОБА_1 не вжив заходів до примирення з потерпілою, не відшкодував завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду.
Зважив суд першої інстанції і на те, що ОСОБА_1 після наїзду на потерпілого, залишив місце ДТП, а також на негативні наслідки, які наступили - смерть молодої людини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
При цьому з урахуванням наведеного, а також усіх обставин справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про виправлення ОСОБА_1 в умовах ізоляції
від суспільства, строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Це покарання, яке призначено судом за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, є мінімальним в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Призначення такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності
для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів "рівних можливостей" та "справедливого судового розгляду", встановлених
ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, з чим погоджується і колегія суддів.
Апеляційний суд, переглядаючи провадження в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника, в тому числі, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою суворість призначеного засудженому покарання, та обґрунтовано залишив подану скаргу в цій частині без задоволення, навівши належні й достатні мотиви спростування.
При цьому суд апеляційної інстанції, покращив становище засудженого, зменшив стягнуту з нього суму моральної шкоди на користь потерпілої з 500 000 грн до 300 000 грн.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки місцевого й апеляційного судів у частині необхідності застосування положень ст. 75 КК України, захисник у касаційній скарзі не навів.
Покарання призначено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286, ст. 70 КК України із урахуванням положень статей 50, 65 КК України, підстав вважати таке покарання несправедливим через його невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного, внаслідок його суворості, колегія суддів не вбачає.
Доводи захисника, викладені у його касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а тому скаргу слід залишити без задоволення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд