Постанова
Іменем України
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 759/2952/20
провадження № 61-16694св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Київська місцева прокуратура № 8, Державна казначейська служба України,
третя особа - Прокуратура міста Києва,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гайдай Олена Валеріївна, на постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Соколової В. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської місцевої прокуратури № 8, Державної казначейської служби України, третя особа - Прокуратура міста Києва, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 вересня 2014 року слідчий слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Мушкін П. Ю. повідомив йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю. Цього ж дня за місцем його реєстрації проведений обшук.
24 вересня 2014 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 307 та частиною другою статті 309 КК України, а 29 жовтня 2014 року через представника - направлено повідомлення про завершення досудового слідства та відкриття матеріалів досудового слідства.
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року, його визнано невинуватиму вчиненні вищевказаних злочинів. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, прокурором Прокуратури міста Києва Льовочкіним А. О. подано касаційну скаргу, яку ухвалою суду від 11 червня 2019 року повернуто особі, що її подала.
ОСОБА_1 зазначав, що перебував під слідством та судом 57 місяців 8 днів, з яких два місяці знаходився під домашнім арештом з використанням електронних засобів контролю.
Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: стягнути з Київської місцевої прокуратури № 8 та Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь 355 600,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, (виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення суду), та на відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні 225 000,00 грн; вказані суми перерахувати шляхом списання у безспірному порядку на його особистий рахунок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 124 153,88 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 112 500,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до спірних правовідносин підлягають застосування положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а тому ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, що здійснюється за рахунок держави.
Суд відмовив у відшкодуванні моральної шкоди у зв`язку із застосуванням до позивача запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження застосування до позивача зазначеного запобіжного заходу.
Суд задовольнив частково вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, а саме у розмірі 112 500,00 грн, оскільки зазначена сума витрат підтверджуються допустимими доказами - виписками банку, не взяв до уваги надані позивачем акти надання послуг від 31 січня 2016 року, від 18 січня 2017 року, від 30 вересня 2018 року, від 30 вересня 2019 року за відсутності відомостей про оплату позивачем зазначених у них сум.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Гайдай О. В., задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 317 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі, а отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), а тому кошти на відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Ураховуючи наявність у матеріалах справи клопотання позивача про задоволення позовних вимог з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої на день ухвалення рішення, яке було прийнято судом першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди у розмірі 317 000,00 грн, та погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу частково, а саме у розмірі 112 500,00 грн, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гайдай О. В., на постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, в якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення у частині вирішення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме стягнути з Київської місцевої прокуратури № 8 та Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 225 000,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду кримінальної справи, та 25 000,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду зазначеної цивільної справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначав:
1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 31 січня 2019 року у справі № 19/64/2012/5003, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
2) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) - суди не дослідили зібрані у справі докази.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище постановах, та не надав належної правової оцінки доказам на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, розмір яких відповідачами не заперечувався а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 18 листопада 2021 року.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Святошинської окружної прокуратури міста Києва, в якому вона просила касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гайдай О. В., залишити без задоволення. Зазначила, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 225 000,00 грн з урахуванням обставин справи, її складності та тривалості не є співмірною та не підтверджена належними доказами.
Установлені судами фактичні обставини справи