Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 369/14370/20
провадження № 61-600св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради»,
третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» Лява Роман Борисович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року в складі судді Усатова Д. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» (далі - КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради»), у якому просив суд поновити його на посаді медичної сестри приймального відділення КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» з 29 жовтня 2020 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із 29 жовтня 2020 року до дня поновлення на роботі.
В обґрунтування позову зазначав, що він працював на посаді медичної сестри приймального відділення КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» з 12 березня 2008 року по 29 жовтня 2020 року, наказом директора КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» Ляви Р. Б. № 431к від 29 жовтня 2020 року був звільнений за прогул (в тому числі за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 17 жовтня 2020 року) без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Звільнення є незаконним, оскільки 13 жовтня 2020 року він звернувся до відповідача з усною, а потім 15 жовтня 2020 року з письмовою заявою про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на один день 17 жовтня 2020 року, про що були ознайомлені завідуюча приймального відділення КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» ОСОБА_2 і старша медична сестра приймального відділення КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» ОСОБА_3 та вказана заява була погоджена з в.о. медичного директора КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» ОСОБА_4
На підставі даних заяв відповідачем було видано наказ №405к від 13 жовтня 2020 року, яким йому надано відпустку без збереження заробітної плати на один календарний день 17 жовтня 2020 року.
З огляду на наведене, він був відсутній на роботі 17 жовтня 2020 року з поважних причин, тому підлягає поновленню на посаді медичної сестри приймального відділення КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» з дня звільнення, тобто з 29 жовтня 2020 року.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді медичної сестри приймального відділення КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» з 29 жовтня 2020 року.
Стягнуто з КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2020 року по 19 липня 2021 року в розмірі 50 688, 00 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.
Суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав на ім`я директора КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» Ляви Р. Б. заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на один календарний день 17 жовтня 2020 року, з якою були ознайомлені завідувач відділення ОСОБА_2 та старша медична сестра ОСОБА_3 , та яка була погоджена в. о. директора ОСОБА_4 .
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази згоди роботодавця на надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати. Відповідач заперечує факт видання наказу про відпустку.
Показання свідків про те, що ОСОБА_1 мав намір взяти відпустку без збереження заробітної плати 17 жовтня 2020 року, не є належними доказами надання роботодавцем згоди на отримання позивачем такої відпустки.
Суд першої інстанції не врахував, що позивача було звільнено за прогули, які мали місце 17 і 18 жовтня 2020 року, однак ОСОБА_1 не надав докази поважності причин відсутності на роботі 18 жовтня 2020 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказував, що він отримав згоду роботодавця на надання йому відпустки без збереження заробітної плати 17 жовтня 2020 року, що підтвердили допитані в судовому засіданні безпосередні його керівники - свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Крім того, свідок ОСОБА_2 підтвердила, що станом на 17 жовтня 2020 року в табелі обліку робочого часу стояла відмітка про його перебування у відпустці, яку вона зробила особисто, а після 17 жовтня 2020 року на вимогу третьої особи особисту виправила цю відмітку на прогул.
Твердження апеляційного суду про його відсутність на роботі протягом двох днів - 17 та 18 жовтня 2020 року не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки його робочий день складається з добового чергування з 08:30 год 17 жовтня 2020 року по 08:30 год 18 жовтня 2020 року.
Сама по собі відсутність наказу про відпустку не завжди вказує на відсутність працівника на роботі без поважних причин, а сам наказ є лише кадровим оформленням рішення роботодавця.
Судом першої інстанції встановлено факт надання відповідачем згоди на отримання відпустки без збереження заробітної плати, що не було враховано апеляційним судом. Відсутність мотивованої відмови відповідача у наданні відпустки вказує на відсутність самого факту відмови.
Суд першої інстанції безпідставно не дослідив показання усіх допитаних в судовому засіданні свідків, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_5 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
13 травня 2022 року справа № 369/14370/20 надійшла до Верховного Суду.
Оскільки рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року скасоване постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, воно в касаційному порядку не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 12 березня 2008 року ОСОБА_1 призначено на посаду сестри медичної стаціонару приймального відділення КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради».
15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до директора КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» із заявою про надання йому відпустки без збереження заробітної плати строком один календарний день 17 жовтня 2020 року, з якою були ознайомлені завідуюча приймального відділення КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» ОСОБА_2 та старша медична сестра приймального відділення КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» ОСОБА_3 Вказана заява була погоджена з в.о. медичного директора КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» ОСОБА_4