Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 750/958/20
провадження № 61-12600св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Офіс Генерального прокурора, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 , які подані представником -адвокатом Подосіновим Андрієм Олександровичем, та касаційні скарги Офісу Генерального прокурора на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року у складі судді Карапута Л. В., постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Губар В. С., Онищенко О. І. та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями і рішеннями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
В обґрунтування позову зазначав, що з 2000 року він працював на різних посадах в органах прокуратури України, остання посада - військовий прокурор Чернігівського гарнізону Центрального регіону України.
З вересня 2014 року по липень 2019 року щодо нього відбувалось незаконне кримінальне переслідування за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
22 вересня 2014 року Генеральною прокуратурою України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014000000000947 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, за фактом вимагання та одержання військовим прокурором Чернігівського гарнізону ОСОБА_1 за посередництва ОСОБА_2 неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за повернення вилученого транспортного засобу та не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
В подальшому, 23 липня 2019 року, ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова кримінальне провадження № 42014000000000947 в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, було закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Позивач вказує, що внаслідок незаконних рішень та дій органів досудового слідства, прокуратури і суду його 58 місяців було обмежено у правах і свободах, гарантованих статтями 29, 31, 32, 33, 41, 43 Конституції України, а саме у праві на свободу та особисту недоторканість, таємницю листування та телефонних розмов, невтручання у особисте і сімейне життя, недопущення збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, свободу пересування, вільного вибору місця проживання, у праві вільно залишати територію України, володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, у праві на працю та захист від незаконного звільнення.
Позивач зазначає, що незаконними рішеннями та діями йому була спричинена значна майнова та моральна шкода внаслідок незаконного затримання, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, покладення обов`язків підозрюваного, незаконного проведення обшуку, вилучення грошових коштів та іншого належного позивачу майна, незаконного накладення арешту на вказане майно, незаконного відсторонення від посади та вчинення інших дій.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив: стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його користь в рахунок відшкодування шкоди у вигляді втраченого заробітку 1 310 093,90 грн; компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 224 150,02 грн; відшкодування витрат в сумі 1 688,49 грн, оплати за надану юридичну допомогу в сумі 675 230 грн; моральної шкоди в сумі 750 000 грн, а всього - 2 961 162,41 грн.
Короткий зміст рішень судів першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку в сумі 1 310 093,90 грн, компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 224 150,02 грн та моральної шкоди у сумі 348 000 грн, а всього на загальну суму 1 882 243,92 грн шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку в сумі 1 310 093,90 грн та компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 224 150,02 грн, зазначивши, що такі вимоги підтверджуються розрахунком, проведеним відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21лютого 2001 року № 159, який не був спростований представниками відповідача в судовому засіданні.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що загальний строк перебування позивача під судом та слідством становив 58 місяців, мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2021 року становила 6 000 грн. При цьому, суд першої інстанції вважав доведеним заподіяння позивачу моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 348 000 грн суд розраховував, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи за кожен місяць перебування під слідством з урахуванням характеру та обсягу страждань, з дотриманням вимог розумності та співмірності.
Відмовляючи у вимог в частині відшкодування судових витрат за проведення експертизи відеофайлів у сумі 1 688,49 грн, суд першої інстанції виходив з відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення оплати за її проведення.
Також місцевий суд не вбачав підстав для стягнення судових витрат за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 5 076,00 грн з огляду на відсутність в матеріалах цивільної справи належних та допустимих доказів на підтвердження їх сплати.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог щодо відшкодування суми, сплаченої у зв`язку з наданням при розгляді кримінальної справи юридичної допомоги, в розмірі 675 230 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що його адвокат має касу і веде касову книгу, відсутній Статут Адвокатського об`єднання «Артіль Адвокатів». Суд першої інстанції також вказав, що адвокат позивача не може самостійно виписувати квитанцію чи касовий прибутковий ордер про отримання коштів. При цьому зазначив, що з наданих позивачем документів неможливо встановити точної вартості отриманих позивачем послуг саме у кримінальній справі, а також факт оплати вказаних послуг. Вважав заявлені позивачем витрати на юридичну допомогу, надану в кримінальній справі, документально не підтвердженими.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Подосінова А. О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Офісу генерального прокурора на користь ОСОБА_1 30 984,84 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з доведеності факту надання позивачеві адвокатом Подосіновим А. О. правової допомоги, та, з урахуванням того, що позов задоволено частково, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 28 620 грн витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Крім цього, стягуючи компенсацію витрат адвоката на суму 2 364,84 грн, місцевий суд виходив з того, що такі витрати підтверджені наданими представником позивача доказами.
Частково не погодившись з рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року ОСОБА_1 було оскаржено в частині відмови у відшкодуванні витрат на проведення експертизи відеофайлів в сумі 1 688,49 грн; витрат, сплачених позивачем у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги при розгляді кримінальної справи, в сумі 675 230 грн; судових витрат на проведення психологічної експертизи в сумі 5 076,00 грн та в частині часткового задоволення відшкодування моральної шкоди в сумі 348 000 грн.
В частині відшкодування матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку в сумі 1 310 093,90 грн, компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 224 150,02 грн рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку, змінено шляхом збільшення розміру відшкодування моральної шкоди з 348 000 грн до 750 000 грн.
Змінено розмір зазначеної у абзаці 2 резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року загальної суми відшкодування, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку, збільшено розмір загальної суми відшкодування, зазначеної у абзаці 2 резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року, з 1 882 243,92 грн до 2 284 243,92 грн.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування сплаченої суми у зв`язку з наданням юридичної допомоги, частково задоволено позовні вимоги у вказаній частині.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування сплаченої суми у зв`язку з наданням юридичної допомоги - 50 000 грн шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку.
В іншій оскаржуваній частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції при визначенні розміру завданої позивачу моральної шкоди у мінімально можливому розмірі, не взяв до уваги ступінь та глибину моральних, фізичних та психологічних страждань, які були заподіяні позивачу незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, а також наслідків таких дій, які зазнав позивач та його родина. Судом належним чином не враховано тяжкість та тривалість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, витрачання ним часу на юридичну боротьбу із незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, через які він втратив роботу, перспективу кар`єри керівника правоохоронного органу, довіру серед близьких та знайомих людей, престиж та ділову репутацію, і понесені позивачем, таким чином, моральні переживання. У зв`язку із цим апеляційний суд вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди підлягає збільшенню з 348 000 грн до 750 000 грн.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування судових витрат за проведення експертизи відеофайлів у сумі 1 688,49 грн, зазначивши, що позивачем не надано достаніх належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення ним оплати за проведення Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України експертизи у вказаній сумі.
З аналогічних підстав апеляційний суд також погодився з висновками місцевого суду щодо відмови у стягненні на користь позивача судових витрат за проведення психологічної експертизи в сумі 5 076 грн.
Апеляційний суд також вважав за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування сплаченої суми за надану юридичну допомогу 50 000 грн шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру.
Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку 15 000 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, 254,40 грн в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою поштових послуг.
Відмовлено у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 в частині збільшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції на 6 853,50 грн (з 30 984,84 грн до 37 838,34 грн), визначених додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року.
Стягуючи на користь позивача 15 000 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції та 254,40 грн в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою поштових послуг, апеляційний суд виходив з того, що такі вимоги підтверджені належними та допустими доказами.
Відмовляючи у задоволенні вимог в частині збільшення суми відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на 6 853,50 грн (з 30 984,84 грн до 37 838,34 грн), визначених додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року, апеляційний суд виходив з того, що вказане додаткове рішення суду не було предметом перегляду в апеляційному порядку.
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
1) 27 липня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Подосінова А. О. подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у відшкодуванні суми, сплаченої у зв`язку з наданням юридичної допомоги в межах кримінального провадження, судових витрат на проведення експертизи відеофайлів, судових витрат на проведення психологічної експертизи та прийняти постанову про задоволення указаних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що завдана ОСОБА_1 матеріальна шкода у вигляді суми, сплаченої у зв`язку з наданням при розгляді кримінальної справи юридичної допомоги, не є судовими витратами у цивільній справі, що розглядається, має іншу правову природу та не регулюється нормами цивільного процесуального законодавства щодо порядку визначення і відшкодування судових витрат. Сума, сплачена ним у зв`язку з наданням при розгляді кримінальної справи юридичної допомоги, на думку заявнику, підлягає відшкодуванню у повному обсязі, без огляду на критерії реальності таких витрат та розумності їх розміру.
Також зазначає, що в матеріалах справи наявні достатні докази, що підтверджують понесені ним витрати на проведення експертизи відеофайлів та психологічної експертизи.
2) 05 серпня 2021 року Офіс Генерального прокурора звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині вимог про стягнення втраченого заробітку за час звільнення з посади у розмірі 1 310 093,90 грн та компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 224 150,02 грн та ухвалити нове рішення у цій частині, яким відмовити у задоволенні позову. Крім цього, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині збільшення розміру суми відшкодування моральної шкоди у розмірі 750 000 грн та в частині відшкодування витрат у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 50 000 грн та залишити в силі в цій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що апеляційним судом не наведено належного обгрунтування та підстав для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди.
Заявник також вказує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальній справі, оскільки з матеріалів справи не можливо встановити точної вартості отриманих позивачем послуг та факт їх оплати.
3) 27 жовтня 2021 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року.
В касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.
4) 02 листопада 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Подосінова А. О.засобами поштового зв`язку звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року.
В касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог про збільшення розміру суми, стягнутої на відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на 6 853,50 грн (з 30 984,84 грн до 37 838,34 грн), визначеної додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року.
Доводи інших учасників справи
27 серпня 2021 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку від представника Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, в якому представник просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення.
11 жовтня 2021 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Подосінова А. О.надійшов відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, в якому заявник просить суд касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції закрити, на постанову суду апеляційної інстанції - залишити без задоволення.
16 листопада 2021 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Подосінова А. О.надійшов відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року,в якому заявник просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Подосіновим А. О. , на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 рок касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку в сумі 1 310 093,90 грн, компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 224 150,02 грн закрито, оскільки в цій частині вимог рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного перегляду.
27 жовтня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Подосіновим А. О. , на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з 2000 року ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах прокуратури України.
З копії витягу з кримінального провадження № 42014000000000947 вбачається, що 22 вересня 2014 року Генеральною прокуратурою України до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. Фабула: військовий прокурор Чернігівського гарнізону ОСОБА_1 за посередництва ОСОБА_2 вимагав та одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_3 в розмірі 3 000 доларів США за повернення вилученого транспортного засобу та не притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.
26 вересня 2014 року слідчим Генеральної прокуратури України було проведено обшук в службовому кабінеті ОСОБА_1 , за результатами якого було вилучено грошові кошти, мобільні телефони, правовстановлюючі документи на нерухоме майно (домоволодіння та земельні ділянки), закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_1 .
26 вересня 2014 року ОСОБА_1 було затримано слідчим Генеральної прокуратури України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
27 вересня 2014 року ОСОБА_1 було оголошено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 48 720 грн, та покладено строком на 2 місяці обов`язки підозрюваного: не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року, ОСОБА_1 було відсторонено від посади військового прокурора Чернігівського гарнізону строком на 2 місяці. Строк відсторонення від посади обраховувати із дати повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а саме, 11 год 28 хв. 27 вересня 2014 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року було накладено арешт на належні позивачу грошові кошти в сумі 11 500 доларів США та 40 000 грн, вилучені під час обшуку службового кабінету.
Матеріали справи містять висновок службового розслідування з приводу причин та умов, які сприяли вчиненню військовим прокурором Чернігівського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України від 07 жовтня 2014 року.
Наказом Генерального прокурора України № 12дк від 07 листопада 2014 року, за неналежне виконання службових обов`язків, порушення Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, військового прокурора Чернігівського гарнізону Центрального регіону України радника юстиції ОСОБА_1 , було звільнено із займаної посади з позбавленням класного чину «радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 15 серпня 2012 року № 1011к.
08 жовтня 2014 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави 97 440 грн. На строк до 27 листопада 2014 року покладено обов`язки підозрюваного: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзду з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні.
З 08 жовтня 2014 року до 10 жовтня 2014 року позивач утримувався в слідчому ізоляторі м. Києва.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року було продовжено строк дії обов`язків, покладених ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року на ОСОБА_1 , а саме, прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні. Строк дії обов`язків, покладених судом, продовжити на два місяці, а саме, з 28 листопада 2014 року по 26 січня 2015 року включно.
З 25 вересня 2014 року по 07 листопада 2014 року, на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва та постанови прокурора Генеральної прокуратури України проводились негласні слідчі (розшукові) дії щодо позивача, зокрема, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (контроль за телефонними розмовами і зняття інформації з каналів зв`язку), установлення місця знаходження радіоелектронного засобу, аудіо-відео контроль особи (негласна фіксація та обробка із використанням технічних засобів розмов позивача або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з його діяльністю або місцем його перебування), та аудіо-відео контроль місця, візуальне спостереження з використанням спеціальних технічних засобів для спостереження за позивачем (відеозапису, фотографування), а також контроль за вчиненням злочину.
19 грудня 2014 року позивачу було оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
29 грудня 2014 року прокурором Генеральної прокуратури України було затверджено обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, який направлено до суду.