Постанова
Іменем України
10 червня 2022 року
м. Київ
справа № 760/11464/17
провадження № 61-1088св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києві від 27 травня 2021 року у складі суді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 03 червня 2006 року, в якому у них народились діти: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 червня 2010 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу він не має змоги бачитися з дітьми та брати участь в їх вихованні через створені відповідачами перешкоди. Зазначає, що звертався до Солом`янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Солом`янський РУ ГУ МВС України в м. Києві) із заявами про вчинення відповідачами злочинів, разом з тим, Солом`янське РУ ГУ МВС України в м. Києві у відповідь на його заяви роз`яснило право на звернення до суду в порядку Сімейного кодексу України (далі - СК України). Крім того, він звертався до Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації із заявами про виконання розпорядження та проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_2 щодо невиконання регламенту побачень з дітьми, проте отримав відповіді, згідно з якими він не надав доказів вчинення йому перешкод у спілкуванні з дітьми. Також зазначалося про відсутність у дітей бажання зустрічатися з батьком.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд усунути йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей шляхом їх відібрання та передачі йому.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києві від 27 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позовні вимоги позивача про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей шляхом їх відібрання та передачі батьку не знайшли свого підтвердження та не відповідають інтересам дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано її з Солом`янського районного суду м. Києві.
27 січня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І., (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 484/920/18.
Також, заявник зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц.
Крім того, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 152, 155, 170, 171 СК України у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 03 червня 2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
У шлюбі у сторін народилися дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 63, т. 2), та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 64, т. 2).
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 червня 2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а. с. 93, т. 2).
Сторони проживають окремо, їх діти на час розгляду справи у суді проживають з ОСОБА_2 .
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 березня 2011 року у справі № 2-2135/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 500,00 грн щомісяця (а. с. 238, т. 3).
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року у справі № 760/16403/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 березня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, відібрання дітей (а. с. 241-245, т. 3).
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2015 року у справі № 760/9560/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей (а. с. 247-249, т. 3).
Станом на 01 березня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 по виплаті аліментів становить 35 580,60 грн, що підтверджується розрахунком, проведеним головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 17 січня 2019 року (а. с. 240, т. 3).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.