Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 509/3866/15-ц
провадження № 61-15993св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 липня 2019 року під головуванням судді Кочко В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіної А. П., Таварткіладзе О. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності, стягнення грошових коштів, виділення в натурі та встановлення порядку користування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на майно,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у серпні 2015 року звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна в якому просила:
визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2
квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;
автомобіль марки «Toyota Camry 2.4», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ;
автомобіль марки «Peugeot 301», номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 ;
автомобіль «ВАЗ 21713», номерний знак НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ;
грошові кошти на депозитному рахунку в АТ «Ощадбанк» в сумі, що на час останнього укладання (переукладання) депозитного договору, склала 400 000 грн;
грошові кошти в сумі 31 000 доларів США, які 12 грудня 2013 року ОСОБА_2 позичив ОСОБА_3 ;
Розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, та виділити ОСОБА_1 та визнати за нею в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю право власності на:
1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею будинку 441,7 кв. м, житловою площею 175,6 кв. м, вартістю 1 348 000 грн;
1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 674 000 грн; автомобіль «ВАЗ 21713», номерний знак НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 вартістю 84 600 грн;
виділити ОСОБА_2 із спільного сумісного майна подружжя:
1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею будинку 441,7 кв. м, житловою площею 175,6 кв. м, вартістю 1 348 000 грн; 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 674 000 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : вартість 1/2 частки автомобіля марки «Toyota Camry 2.4», 2008 року виготовлення у розмірі 175 240 грн;
вартість 1/2 частки автомобіля марки «Peugeot 301», 2013 року виготовлення у розмірі 121 320 грн;
1/2 частку грошових коштів, які були розміщені на рахунках АТ «Ощадбанк» у розмірі 400 000 грн, а саме стягнути 200 000 грн;
1/2 частку грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 за борговою розпискою від ОСОБА_3 , а саме стягнути 417 880 грн;
всього стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 914 440 грн.
Виділити в натурі належну позивачу ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;
встановити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в користування кімнату № 2 площею 17,3 кв. м; ОСОБА_2 кімнату № 3 площею 11,8 кв. м; залишити кухню № 4 площею 6,7 кв. м, коридор № 1 площею 5,4 кв. м, коридор № 7 площею 2,1 кв. м, вбудовану шафу № 8 площею 0,4 кв. м, вбиральню № 5 площею 1 кв. м та ванну кімнату № 6 площею 2,5 кв. м в спільному користуванні.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що 04 серпня 1985 року між сторонами було укладено шлюб. В період шлюбу сторонами було придбане відповідне майно. Так, 12 грудня 1996 року позивачем та відповідачем була придбана у власність квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу. Право власності було зареєстровано належним чином. Стороною в договорі (покупцем) був зазначений ОСОБА_2 . Вартість вказаної квартири складає еквівалент 45 000 - 50 000 доларів США.
Також, в 1997 році сторонами було набуто у власність житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , який до теперішнього часу є місцем реєстрації сторін як місця проживання. Вартість будинку складає еквівалент 130 000 доларів США.
29 квітня 2009 року сторонами було придбано автомобіль марки «Toyota Camry 2.4», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_10 , номер двигуна: НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_12 . Вартість транспортного засобу складає еквівалент 17 000 доларів США. У 2014 році ОСОБА_2 , без відома ОСОБА_4 та її згоди, здійснив відчуження вказаного автомобіля на користь громадянина ОСОБА_5 . Також, у 2013 році сторони придбали автомобіль марки «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_13 , номер кузова НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 . Крім того, сторони розмістили в АТ «Ощадбанк» грошові кошти на депозитному рахунку в сумі, що на час останнього переукладення депозитного договору склала 400 000 грн.
Як стало відомо ОСОБА_4 , 12 грудня 2013 року ОСОБА_2 позичив спільні кошти у розмірі 31 000 доларів США ОСОБА_3 про що остання склала розписку.
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, в якому просив визнати в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частку автомобіля «ВАЗ 217130», державний номерний знак НОМЕР_14 , кузов № НОМЕР_15 ;
визнати право особистої приватної власності на житловий будинок з господарчими спорудами, розташований по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,25 га, відображений в технічному паспорті від 10 липня 1996 року, виготовленому Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації Одеської області.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що автомобіль «ВАЗ 217130», державний номерний знак НОМЕР_14 , зареєстрований на ім`я позивача ОСОБА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, а житловий будинок з господарчими спорудами, розташований на АДРЕСА_2 , побудований за грошові кошти, які належали йому особисто, тому на цей будинок за ним має бути визнано право особистої приватної власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 12 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив.
Визнав за ОСОБА_2 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частку автомобіля «ВАЗ 217130», державний номерний знак НОМЕР_14 , кузов № НОМЕР_15 . Визнав за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,25 га.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Одеський апеляційний суд постановою від 10 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 липня 2019 року без змін.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час розгляду справи судом першої інстанції, у спільній сумісній власності позивача і відповідача, з переліченого вище спірного майна, залишились квартира та автомобіль марки «ВАЗ 21713», державний номерний знак НОМЕР_7 , що сторонами по справі не заперечувалось. Автомобіль марки «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 та автомобіль «Toyota Camry 2.4», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_3 були відчужені.
15 серпня 2013 року, під час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, було укладено з АТ «Ощадбанк» два договори на відкриття депозитних рахунків, на які загалом було внесено 400 000 грн. По закінченні строку дії цих депозитних договорів, а саме 20 лютого 2015 року - відповідачем з АТ «Ощадбанк» було укладено два нових депозитних договори № 42277515 (рахунок № НОМЕР_16 ) і № 42278015 (рахунок № НОМЕР_18 ) за новими умовами строком на 12 місяців. На вказані рахунки банком були перераховані грошові кошти з попередніх депозитних рахунків. Однак, вказані договори на відкриття депозитних рахунків від 20 лютого 2015 року відповідачем були достроково розірвані, а кошти йому повернуті готівкою через касу філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», депозитні рахунки банком закриті.
12 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики грошових коштів у сумі 31 000 доларів США, а 12 січня 2014 року під час проживання сторін у справі у шлюбі однією сім`єю, цей борг ОСОБА_3 повернула ОСОБА_2 підстав для стягнення цієї суми з ОСОБА_2 немає. Доказів використання ним цих коштів не в інтересах сім`ї не здобуто.
Суди вказували, що з матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі не оспорюється право спільної сумісної власності сторін на квартиру АДРЕСА_3 та автомобіль марки «ВАЗ 21713», державний номерний знак НОМЕР_7 у зв`язку із чим вважали за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, а за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля.
Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про те, що спірна квартира розрахована на одну сім`ю, складається з двох кімнат житловою площею 29,1 кв. м, однієї кухні, вбиральні, ванної кімнати, двох коридорів та має один вхід, тобто за технічними характеристиками не може бути поділена в натурі.
Суди вважали, що автомобіль «ВАЗ 21713» є неподільною річчю, в матеріалах справи відсутня згода відповідача на отримання від позивача грошової компенсації вартості його частки в цьому автомобілі, вимог про припинення права спільної сумісної власності на майно не заявлено і навпаки, ОСОБА_2 заявлено зустрічні позовні вимоги про визнання за ним в порядку поділу майна подружжя права власності на 1/2 частку автомобіля «ВАЗ 217130», державний номерний знак НОМЕР_14 , кузов № НОМЕР_15 , а тому його позов в цій частині підлягав задоволенню.
Одночасно, суди дійшли висновку, що не підлягали задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку з господарськими спорудами, оскільки грошові кошти на його будівництво в сумі 50 000 карбованців СРСР ОСОБА_2 отримав на підставі статті 22 Закону України «Про міліцію», а тому це майно не може вважатись спільною сумісною власністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гроза І. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року в якій просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині:
визнання особистої приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,25 га, відображений в технічному паспорті від 10 липня 1996 року, виготовленому Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації Одеської області;
відмови у визнанні за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,25 га, відображений в технічному паспорті від 10 липня 1996 року, виготовленому Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації Одеської області;
відмови в стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів за продане ним одноособово спільне майно: автомобіль марки «Toyota Camry 2.4», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_10 , автомобіля марки «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_13 ;
відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини грошових коштів, які перебували на депозитному рахунку в АТ «Ощадбанк» в сумі, що на час останнього укладення (переукладення) депозитного договору складала 400 000 грн, якими ОСОБА_2 розпорядився самостійно;
відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини грошових коштів у сумі 31 000 доларів США, які 12 грудня 2013 року були позичені подружжям громадянці ОСОБА_3 , та які ОСОБА_2 отримав особисто і розпорядився ними на свій розсуд;
стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 :
житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;
автомобіль марки «Тоyoта Саmry 2.4», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_10 ;
автомобіль марки «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_13 ;
грошові кошти на депозитному рахунку в АТ «Ощадбанк» в сумі, що на час останнього укладання (переукладання) депозитного договору, склала 400 000 гривень;
грошові кошти в сумі 31 000 доларів США, які 12 грудня 2013 року були позичені подружжям громадянці ОСОБА_3 та які ОСОБА_2 отримав особисто та розпорядився ними на свій розсуд.
Розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, та виділити ОСОБА_1 у власність:
1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,25 га, загальною площею будинку 441,7 кв. м, житловою площею 175,6 кв. м;
виділити ОСОБА_2 у власність 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,25 га, загальною площею будинку 411,7 кв. м, житловою площею 175,6 кв. м;
виділити в натурі належну позивачу ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;
встановити порядок користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в користування кімнату № 2 площею 17,3 кв. м; ОСОБА_2 кімнату № 3 площею 11,8 кв. м; залишити кухню № 4 площею 6,7 кв. м, коридор № 1 площею 5,4 кв. м, коридор № 7 площею 2,1 кв. м, вбудовану шафу № 8 площею 0,4 кв. м, вбиральню № 5 площею 1,0 кв. м та ванну кімнату № 6 площею 2,5 кв. м в спільному користуванні;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 914 440 грн, які складаються з:
вартості 1/2 частки автомобіля марки «Toyota Camry 2.4», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_10 , у розмірі 175 240 грн;
вартості 1/2 частки автомобіля марки «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_13 , у розмірі 121 320 грн.;
1/2 частку грошових коштів з процентами, які були розміщені на рахунку в АТ «Ощадбанк», в сумі, що на час останнього укладення (переукладення) депозитного договору, склала 400 000 грн, що складає 200 000 грн;
1/2 частину грошових коштів в розмірі 417 880 грн, отриманих за борговою розпискою.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,25 га, відображений в технічному паспорті від 10 липня 1996 року, виготовленому Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації Одеської області.
Виключити з описової частини рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 липня 2019 року відомості, що не відповідають дійсності, стосовно того, що: «сторонами у справі визнано, що передані ОСОБА_6 15 листопада 2008 року позивачем ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 60 000 грн мали правовий режим спільної сумісної власності подружжя; під час перебування у шлюбі в будівлі вказаного магазину проведені ремонтно-будівельні роботи, під час яких побудовано терасу для літнього кафе та капітальну споруду, в якій розміщено кухню; що будівля магазину з капітальною спорудою (кухнею) та терасою (літнім кафе) використовуються по теперішній час позивачем в підприємницькій діяльності».
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 25 листопада 2015 року у справі № 6-2333цс15 та у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, а також у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, у постанові від 26 березня 2021 року у справі № 524/10257/15-ц та у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 127/29550/19.
Представник заявника вважає, що місцевий суд, з висновками якого передчасно погодився суд апеляційної інстанції, помилково вважав, що спірний житловий будинок є особистою власністю ОСОБА_2 , адже він будувався для проживання родини, а тому в силу положень статті 24 КпШС України є спільним сумісним майном.
Вказує, що спірний будинок був побудований не лише за кошти, отримані ОСОБА_2 у вигляді позики на підставі статті 22 Закону України «Про міліцію», а і за її кошти також, адже під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 працювала, а тому висновки судів помилкові. Тим більше дозвіл для будівництва будинку надавався на родину у складі 5 осіб.
Аргументом касаційної скарги є також те, що грошові кошти у сумі 400 000 грн, які перебували на депозитному рахунку в Одеському обласному управління АТ «Ощадбанк» були зняті ОСОБА_2 15 жовтня 2015 року одноособово та витрачені на власні потреби вже під час припинення шлюбних відносин.
Також посилається на те, що 12 грудня 2013 року ОСОБА_2 позичив спільні кошти подружжя у сумі 31 000 доларів США громадянці ОСОБА_3 . Строк повернення коштів сплив 01 серпня 2014 року. Відповідач визнав, що кошти були йому повернені після припинення фактичних шлюбних відносин, а тому вони також є спільним сумісним майном подружжя, отже висновки судів про відмову у задоволенні позову в цій частині помилкові.
Касаційна скарга також містить доводи про те, що автомобілі «Toyota Camry 2.4», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_10 та автомобіль марки «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_13 були відчуженні ОСОБА_2 також після фактичного припинення шлюбних відносин без згоди ОСОБА_1 , а тому підлягають поділу, і з ОСОБА_2 слід стягнути 1/2 частку їх вартості на її користь.
Представник заявника також вказує, що хронологія придбання майна подружжям доводить те, що подружжя взагалі не потребувало запозичення коштів, а тому розписка на підставі якої ОСОБА_2 отримав 42 000 доларів США не повинна прийматись судами в якості доказів на витрачення цієї суми для будівельних робіт в магазині.
Також заявник акцентував увагу на те, що надані ОСОБА_2 розписки про отримання у борг коштів не можуть буди доказами отримання грошових коштів. Посилається на невідповідність показань свідків обставинам справи, а тому суди помилково визнали факт передання коштів у борг ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_1 , в якому у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість доводів останньої.
Зазначає, що висновки судів правильні та є такими, що ґрунтуються на обставинах справи і ухвалені у відповідності до норм як матеріального так і процесуального права.
Вказує, що спірний будинок був побудований за кошти, які він отримав на підставі статті 22 Закону України «Про міліцію», а тому є його особистою власністю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області 04 серпня 1985 року був зареєстрований шлюб між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 , про що було складено актовий запис №43.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 грудня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірваний.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі, сторони у справі придбали за договорами наступне майно, що є об`єктом поділу:
- 12 грудня 1996 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Іллічівської державної нотаріальної контори Одеської області за реєстровим № 2-4849, - двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстрація права власності на яку здійснена за відповідачем;
- 21 квітня 2009 року за договором купівлі-продажу - автомобіль марки «Toyota Camry 2.4» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_3 , який відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу, з 29 квітня 2009 року до 01 серпня 2014 року був зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ;
- 29 квітня 2011 року за договором купівлі-продажу - автомобіль марки «ВАЗ 21713», державний номерний знак НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , зареєстрований на ім`я позивачки;
- 01 серпня 2013 року за договором купівлі-продажу - автомобіль марки «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , який з 09 серпня 2013 року до 05 серпня 2015 року був зареєстрований на ім`я відповідача.
Суди вказували, що на час розгляду справи судом першої інстанції, у спільній сумісній власності позивача і відповідача, з переліченого вище спірного майна, залишились квартира та автомобіль марки «ВАЗ 21713», державний номерний знак НОМЕР_7 , що сторонами у справі не заперечувалось.
Також відповідачем 15 серпня 2013 року, під час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем, було укладено з АТ «Ощадбанк» два договори на відкриття депозитних рахунків, на які загалом було внесено 400 000 грн. По закінчені строку дії цих депозитних договорів, а саме 20 лютого 2015 року - відповідачем з АТ «Ощадбанк» було укладено два нових депозитних договори № 42277515 (рахунок № НОМЕР_16 ) і № 42278015 (рахунок № НОМЕР_18 ) за новими умовами строком на 12 місяців. На вказані рахунки банком були перераховані грошові кошти з попередніх депозитних рахунків.
Вказані договори на відкриття депозитних рахунків від 20 лютого 2015 року відповідачем 09 вересня 2015 року були достроково розірвані, а кошти йому повернуті готівкою через касу філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», депозитні рахунки банком закриті.
Сторони у справі не заперечували, що грошові кошти, які знаходились на депозитних рахунках в АТ «Ощадбанк», належали їм на праві спільної сумісної власності.
ОСОБА_2 у період 01 грудня 1991 року по 15 листопада 1993 року був побудований житловий будинок з господарськими спорудами на земельній ділянці площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_2 , який прийнятий в експлуатацію у 1996 році.
Земельна ділянка площею 0,25 га під будівництво житлового будинку виділена рішенням Дальницької сільської Ради народних депутатів від 25 вересня 1991 року індивідуальному забудовнику ОСОБА_2 .
Свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_2 , видано на ім`я ОСОБА_2 виконкомом Дальницької сільської ради 20 жовтня 1997 року.
Реєстрація за ОСОБА_2 права особистої власності на вказане домоволодіння здійснена Овідіопольським бюро технічної інвентаризації, про що на зворотній стороні свідоцтва про право власності від 20 жовтня 1997 року зроблено реєстраційний напис.
Під час перебування з позивачем в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 , згідно наданих суду розписок, було укладено три договори позики грошових коштів:
- 25 грудня 2008 року ОСОБА_2 з ОСОБА_7 укладений договір позики грошових коштів в розмірі 42 000 доларів США;
- 20 квітня 2011 року ОСОБА_2 з ОСОБА_8 укладений договір позики грошових коштів в розмірі 10 000 доларів США;
- 12 грудня 2013 року ОСОБА_2 з ОСОБА_3 укладений договір позики грошових коштів у сумі 31 000 доларів США.
Згідно з розпискою ОСОБА_2 від 25 грудня 2008 року, останній отримав від ОСОБА_7 , у присутності ОСОБА_9 , в борг у розмірі 42 000 доларів США для ремонту магазину та зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів частинами на першу вимогу позикодавця .
З наданої позивачем ОСОБА_1 до суду першої інстанції угоди, укладеної з ОСОБА_6 15 листопада 2008 року в простій письмові формі, встановлено, що ОСОБА_6 продав ОСОБА_1 одноповерховий магазин загальною площею 143,7 кв. м, розташований на АДРЕСА_4 , а ОСОБА_1 в рахунок придбання магазину передала йому 60 000 грн. У зв`язку з відсутністю у продавця всіх правовстановлюючих документів сторони цієї угоди домовились, що продавець в подальшому оформить угоду купівлі-продажу магазину в нотаріальній конторі.
З дослідженого судом у судовому засіданні висновку експерта № 869/2018 будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 27 вересня 2018 року встановлено, що перелік ремонтно-будівельних робіт, проведених на об`єкті за адресою розташування будівлі магазину, співпадає з переліком робіт, вказаних в документації; відремонтовано приміщення першого поверху, горище будівлі перебудовано в готель з двох кімнат, підвальне приміщення - в кафе і більярдну; побудовано окрему капітальну будівлю кухні, в якій встановлено обладнання і техніку, та терасу для розміщення кафе. Також з цього висновку встановлено, що до будівлі магазину і кухні підведено каналізацію і водопровід, електрику, а в приміщеннях будівлі встановлено сантехнічне і інше обладнання, освітлення, меблі, більярдний стіл.
З відповідей ТОВ «Аванта» від 22 грудня 2018 року і 18 січня 2019 року, наданих на запити представника позивача ОСОБА_1 встановлено, що ремонтно-будівельні роботи з реконструкції будівлі магазину, будівництва будівлі кухні та площадки літнього кафе були виконані ТОВ «Аванта» відповідно до договору підряду, укладеного з ОСОБА_2 .
Відповідно до договору підряду від 03 березня 2009 року та акту здачі-прийому виконаних робіт від 03 вересня 2009 року, підписаних уповноваженим представником ТОВ «Аванта» і ОСОБА_2 , вартість виконаних ТОВ «Аванта» ремонтно-будівельних робіт становить 246 965 грн, що еквівалентно 30 948 доларам США.
Згідно договору підряду від 03 березня 2009 року, переліку узгоджених ремонтно-будівельних робіт в приміщенні магазину від 03 березня 2009 року, проектно-технічної документації на виконання ремонтно-будівельних робіт; акту здачі-прийому виконаних робіт від 03 вересня 2009 року у вартість ремонтно-будівельних робіт не включені вартість будівельних матеріалів, встановленого обладнання, меблів та вартість робіт з підведення водопроводу, каналізації, електрики.
Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_10 , будучи допитані у судовому засіданні судом першої інстанції повідомили, що ОСОБА_7 , на прохання на той час подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , 25 грудня 2008 року у присутності ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 на умовах договору позики 42 000 доларів США для ремонту магазину на АДРЕСА_4 , про що останнім було видано розписку. Запозичені кошти подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 використало за призначенням, у чому свідки впевнились особисто під час відвідування реконструйованої будівлі магазину. Свідок ОСОБА_7 також підтвердив, що борг за договором позики від 25 грудня 2008 року був повністю погашений ОСОБА_2 . На підтвердження погашення боргу свідок видав ОСОБА_2 відповідні розписки.
Погашення ОСОБА_2 боргу перед ОСОБА_7 за договором позики від 15 грудня 2008 року в сумі 42 000 доларів США частинами підтверджується розписками, виданими на ім`я ОСОБА_2 позикодавцем: за розпискою від 12 січня 2014 року в рахунок погашення боргу позикодавцю передано 10 000 доларів США; за розпискою від 01 серпня 2014 року рахунок погашення боргу передано 9 000 доларів США; за розпискою від 06 серпня 2015 року в рахунок погашення боргу передано 5 500 доларів США; за розпискою від 11 вересня 2015 року в рахунок погашення боргу передано 17 500 доларів США.
За договором позики від 20 квітня 2011 року, ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_8 10 000 доларів США для купівлі автомобіля «ВАЗ 21713» та зобов`язався повернути борг в такій же сумі на першу вимогу, про що свідчить власноручна розписка ОСОБА_2 від 20 квітня 2011 року, видана ОСОБА_8 .