Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 940/1438/20
провадження № 61-19912св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Тетіївська міська рада,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Зазначений позов, ОСОБА_1 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3 , після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме 1/4 та 1/12 частини у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Вона є спадкоємцем за правом представлення, оскільки її батько ОСОБА_4 , який є рідним сином спадкодавця ОСОБА_3 , помер раніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, коли вона звернулася до державного нотаріуса Тетіївської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, нотаріус їй роз`яснила, що вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що її не прийняла.
Вважала, що вказаний строк пропустила з поважних причин, оскільки у жовтні 2020 року вона перебувала на самоізоляції, так як мала контакти з хворими на коронавірусну інфекцію та мала ознаки гострої респіраторної вірусної інфекції, сама проживає в місті Києві, тому не мала можливості приїхати подати заяву нотаріусу, оскільки власного автомобіля не має та не мала можливості приїхати громадським транспортом.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Тетіївський районний суд Київської області рішенням від 27 липня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини є необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Спір щодо прийняття чи неприйняття спадщини ОСОБА_2 після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд не досліджує, оскільки у даному випадку він не впливає на вирішення спору про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.
Київський апеляційний суд постановою від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , діючої в інтересах ОСОБА_1 , задовольнив.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року скасував та прийняв нову постанову про задоволення позовних вимог.
Визначив ОСОБА_1 два місяці додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважними, пов`язаними з об`єктивними перешкодами та істотними труднощами для неї для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_2 у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судоми норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що хвороба позивача та перебування її на самоізоляції є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини є необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18 та від 25 вересня 2019 року у справі № 521/14402/16-ц, які залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.
Також апеляційний суд не звернув уваги на постанову Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у якій зроблено висновок про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон пов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Суд апеляційної інстанції, прийнявши до уваги довідку, не зазначив у постанові в чому виразилося порушення норм процесуального права судом першої інстанції, та взагалі не спростовував висновок суду першої інстанції щодо неможливості прийняття доказу, поданого з порушенням вимог статті 83 ЦПК України (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2014 року у справі № 6-3917св14).
Також поза увагою апеляційного суду залишилася постанова Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19, згідно з якою орган місцевого самоврядування може бути визначений відповідачем у справі у разі відсутності спадкоємців. У даному випадку позов пред`явлений до неналежного відповідача, що слугує підставою для відмови у його задоволенні.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2022 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Порхун О. П. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що висновки Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, прийняті у правовідносинах, які за змістом, підставами позову, обставинами спору не є тотожними до правовідносин у цій справі.
Пропуск позивачем строку для прийняття спадщини не спричинив ні для кого негативних наслідків. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину не звертався жоден із спадкоємців.
ОСОБА_2 не надала доказів прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , тому правильно відповідачем у справі було визначено орган місцевого самоврядування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 16 грудня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Тетіївського районного суду Київської області.
Справа № 940/1438/20 надійшла до Верховного Суду 29 грудня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 18 травня 2022 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Дід позивача ОСОБА_1 та чоловік третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть, копією свідоцтва про народження позивача та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 27 листопада 2020 року про народження батька позивача - ОСОБА_4 .
Спадковим майном після його смерті є 1/3 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач є спадкоємцем за правом представлення, оскільки її батько ОСОБА_4 , який є рідним сином спадкодавця ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть.
У листопаді 2020 року позивач звернулася до державного нотаріуса Тетіївської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, проте нотаріус листом за № 779/01-16 від 19 листопада 2020 року роз`яснив, що вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що не прийняла її.
Апеляційним судом також встановлено, що строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 розпочався 05 квітня 2020 року та закінчився 05 жовтня 2020 року.
Із заявою про вступ у права спадкування ОСОБА_1 звернулась 19 листопада 2020 року, тобто пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.
Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 , як на поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, посилалась на те, що у жовтні 2020 року вона перебувала на самоізоляції, оскільки мала контакти з хворими на коронавірусну інфекцію та в подальшому сама мала ознаки гострої респіраторної вірусної інфекції, що підтверджується довідкою КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради, Петропавлівсько-Борщагівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини від 30 жовтня 2020 року.
Крім того, як на підставу поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилалася на те, що вона проживає в місті Києві, тому за станом здоров`я не мала можливості поїхати в місто Тетіїв подати заяву нотаріусу про прийняття спадщини, оскільки не має власного автомобіля та не мала можливості приїхати громадським транспортом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).