Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 495/364/17
провадження № 61-859св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя -доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
особа, яка звернулася із заявою про поворот виконання рішення, - Військова частина А3955,позивач - ОСОБА_1,відповідач - Військова частина А3955,третя особа - Військова прокуратура Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, правонаступником якої є Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в особі Міністерства оборони України,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А3955 (далі - ВЧ А3955), третя особа - Військова прокуратура Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, правонаступником якої є Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в особі Міністерства оборони України, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року (у складі судді Мишка В. В.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ВЧ А3955 на користь ОСОБА_1 заборгованість за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою (грошовому забезпеченню) у розмірі 516 757,10 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року (у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Кононенко Н. А.) рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року скасовано.
Провадження у справі закрито.
Постановою Верховного Суду від 25 травня 2020 року (у складі колегії суддів: Сакари Н. Ю., Білоконь О. В., Осіяна О. М.) постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року залишено без змін.
У березні 2019 року ВЧ А3955 звернулася до суду із заявою про поворот виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ВЧ А3955, третя особа - Військова прокуратура Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, правонаступником якої є Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в особі Міністерства оборони України, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди.
В обґрунтування заяви, заявник зазначав, що оскільки рішення, яке було винесене по суті позовних вимог у справі № 495/364/17 скасовано, а провадження у справі закрито, то безпідставно стягнуті з ВЧ А3955 на користь ОСОБА_1 в розмірі 516 747,10 грн на виконання цього рішення підлягають поверненню.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року (у склад судді Братків І. І.) у задоволенні заяви ВЧ А3955 про поворот виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду саме з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, тому до цієї категорії справ, відповідно до частини другої статті 445 ЦПК України, поворот виконання не допускається, окрім випадку, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Суд першої інстанції зауважив, що під час розгляду судом заяви про поворот виконання рішення про стягнення заробітної плати окремим предметом доказування є ухвалення судом рішення на підставі підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Разом з тим, заявником не надано суду доказів того, що рішення суду було ухвалено на підставі підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях заявника.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року скасовано.
У порядку повороту виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року у справі № 495/364/17 та з урахуванням судових витрат стягнуто на користь ВЧ А3955 із ОСОБА_1 516 747,10 грн та 5 167,47 грн, а також судові витрати у розмірі 2 270 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом цього спору є стягнення грошових сум, які виникли з приводу проходження та звільнення з публічної служби, спірні правовідносини схожі за змістом, але не є трудовими, а тому висновок суду першої інстанції про те, що у цій справі, відповідно до частини другої статті 445 ЦПК України, поворот виконання не допускається, є помилковим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, зокрема, порушення судами норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що апеляційний суд залишив поза увагою обставини, встановлені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 липня 2015 року у цивільній справі № 495/1201/14-ц між тими ж сторонами, де вирішувалось питання про поворот виконання рішення суду - судового наказу від 25 січня 2013 року. У цій ухвалі зазначено, що відповідно до статті 52 Закону України "Про прокуратуру" грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців, інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством Оборони України. Грошове забезпечення обчислюється у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто грошове забезпечення це є заробітна плата. Спір про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати випливає із трудових правовідносин.
Також заявник вказує, що апеляційним судом всупереч пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" помилково стягнено з нього на користь відповідача судовий збір.
Доводи інших учасників справи
У травні 2022 року ВЧ А3955 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судове рішення суду апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
У квітні 2022 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 16 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року (у складі судді Мишка В. В.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ВЧ А3955 на користь ОСОБА_1 заборгованість за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою (грошовому забезпеченню) у розмірі 516 757,10 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року (у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Кононенко Н. А.) рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року скасовано.
Провадження у справі закрито.
Постановою Верховного Суду від 25 травня 2020 року (у складі колегії суддів: Сакари Н. Ю., Білоконь О. В., Осіяна О. М.) постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року залишено без змін.
У березні 2019 року ВЧ А3955 звернулася до суду із заявою про поворот виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ВЧ А3955, третя особа - Військова прокуратура Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, правонаступником якої є Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в особі Міністерства оборони України, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по нарахованій, але не виплаченій, заробітній платі (грошовому забезпеченню) у розмірі 516 757,10 грн.
Звертаючись до суду з заявою про поворот виконання рішення на підставі статей 444, 445 ЦПК України відповідач посилався на те, що постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасоване, провадження у справі закрито, на підставі того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 3-рп/2011 поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.
Відповідно до частин першої, другої статті 466 ЦК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Частиною дев`ятою статті 466 ЦПК України передбачено, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 445 ЦПК України передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ, зокрема, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (частина перша статті 446 ЦПК України).
Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.
У справі, що переглядається, відповідач отримав грошові кошти за рішенням суду.
Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.
Судами встановлено, що постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року скасовано судове рішення суду першої інстанції, закрито провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Мета повороту виконання рішення спрямована на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.