Постанова
Іменем України
(додаткова)
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 158/203/20
провадження № 61-11982св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Жидичинська сільська рада Ківерцівського району Волинської області,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним і скасування рішення ради та визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Жидичинської сільської ради народних депутатів від 14 листопада 1996 року № 10, визнати недійсним державний акт на право власності на землю від 11 листопада 1997 року, серії
IV-ВЛ № 031681, виданий Жидичинською сільською радою Ківерцівського району Волинської області на ім`я ОСОБА_4 та зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 490.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області
від 12 листопада 2020 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Жидичинської сільської ради народних депутатів від 14 листопада 1996 року № 10.
Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії
IV-ВЛ № 031681, виданий Жидичинською сільською радою Ківерцівського району Волинської області 11 листопада 1997 року на ім`я ОСОБА_4 та зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності № 490.
Стягнуто із Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області на користь ОСОБА_1 1 681,60 грн судового збору.
Постановою Волинського апеляційного суду від 16 червня 2021 року рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Волинського апеляційного суду від 16 червня 2021 року змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови Верховного Суду.
11 лютого 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу (правову) допомогу, понесених при розгляді справи в касаційному порядку.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 (третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору) під час перегляду справи в касаційному порядку подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, зокрема, просила суд стягнути на її користь понесені витрати на правничу допомогу. Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 28 січня 2022 року адвокатом Сорокопудом М. О. на підставі договору про надання правової допомоги від 21 січня 2021 року надані такі послуги: консультування, підготовка та оформлення відзиву на касаційну скаргу, відправлення копії вказаного процесуального документа учасникам справи та суду, складання заяви про розподіл судових витрат. За умовами договору про надання правової допомоги встановлена фіксована сума гонорару адвоката у розмірі 5 000,00 грн.
З урахуванням зазначеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн. При цьому посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 грудня 2020 року
у справі № 640/18402/19, відповідно до якого у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару, детальний опис робіт під час надання правової допомоги не є обов`язковим, а також на правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2021 року
у справі № 927/237/20.
Перевіривши доводи заяви і надані заявником документи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на наступне.
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною дванадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.