Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 414/2803/18
провадження № 61-7182св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду
від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В.,
Кострицького В. В., Лозко Ю. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_5 , після смерті якого залишилася спадщина у вигляді 2/3 часток житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 .
Відповідно до заповіту від 23 листопада 2014 року ОСОБА_5 заповів все своє майно, яке належало йому на момент смерті, своїм сестрам: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_3 у встановленому порядку відмовилася від належної їй частки у спадщині шляхом звернення до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини.
04 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 2/3 частки житлового будинку, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , однак постановою нотаріуса від 04 вересня 2018 року № 3533/02-14-118/2017 відмовлено у вчиненні зазначеної нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що після смерті
ОСОБА_5 є спадкоємець за законом, а саме: дружина ОСОБА_2 , яка має право на обов`язкову частку у спадщині.
Вказані дії, на думку позивача за первісним позовом, є неправомірними, оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємцем і не має права на обов`язкову частку у спадщині, у зв`язку з тим, що шлюб було розірвано заочним рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня 2016 року
у справі № 414/856/16-ц. ОСОБА_2 було достовірно відомо про смерть спадкодавця, вона звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення і ухвалою Кремінського районного суду Луганської області
від 19 березня 2018 року заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня 2016 року про розірвання шлюбу було скасовано.
Разом із тим, у період із 30 червня 2016 року до 19 березня 2018 року заочне рішення суду про розірвання шлюбу було чинним, а тому ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у цей період у шлюбі не перебували, а отже, ОСОБА_2 не ввійшла до кола спадкоємців, оскільки чинність заповіту щодо кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Крім того, про зловживання ОСОБА_2 процесуальними правами свідчить, зокрема, рішення Кремінського районного суду Луганської області
від 19 січня 2017 року у справі № 414/1365/16-ц за позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому встановлено та не заперечувалося ОСОБА_2 , що шлюб між сторонами є розірваним.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що 21 липня 1989 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Відповідно до договору дарування від 03 січня 2002 року ОСОБА_5 подарував, а вона прийняла у дар: 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд на земельній ділянці загальною площею 0,2984 га, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення підсобного господарства загальною площею 0,2984 га. Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 13 травня 2015 року у справі № 414/1888/14-ц між нею та ОСОБА_5 було розподілене спільно нажите майно подружжя наступним чином:
1) визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ11184 з реєстраційним номером НОМЕР_1 ; 2) виділено в натурі
в рахунок належної ОСОБА_2 на праві власності 1/3 частку домоволодіння з побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , за домовленістю сторін та відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи позначені у висновку жовтим кольором приміщення квартири АДРЕСА_1 ; 3) залишено ОСОБА_5 у рахунок належної йому на праві власності 2/3 частки домоволодіння з побутовими будівлями та спорудами, розташованого за вищевказаною адресою за домовленістю сторін та відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи позначені у висновку жовтим кольором приміщення квартири АДРЕСА_2 .
Заочним рішенням Кремінського районного суду Луганської області
від 16 червня 2016 року у справі № 414/856/16-ц шлюб між ОСОБА_5
та ОСОБА_2 був розірваний, проте зазначене рішення скасовано ухвалою суду від 19 березня 2018 року. Таким чином, фактично вони перебували
у шлюбі з 21 липня 1989 року до 15 червня 2017 року (день смерті
ОСОБА_5 ), а тому шлюб припинився внаслідок смерті останнього і, відповідно, вона є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка та має право на обов`язкову частку у спадщині.
З огляду на вказані обставини, ОСОБА_2 просила суд:
- визнати за нею право власності на житлові кімнати: № 5 площею 12,9 кв. м та № 6 площею 30 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- залишити в користуванні ОСОБА_1 побутові споруди: 1-111 - котельню,
1-1V - вбиральню, 1-V - коридор, 1-V1 - коридор, 1-V11 - службове приміщення, 1-V111 - службове приміщення, Г - шлакоблочна літня кухня,
Д - шлакоблочний сарай, К - шлакоблочний сарай, О - шлакоблочний сарай, Т - шиферний навіс, М - навіс, ПГ1 - погріб, № 2, 3, 5 споруди та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку
і господарських будівель та ведення підсобного господарства, площею 0,2984 га.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 18 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 був дійсним заповіт спадкодавця та водночас був відсутній зареєстрований шлюб між померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , остання не є спадкоємицею після його смерті та, відповідно, не може претендувати на спадщину, оскільки коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на час відкриття спадщини.
На думку суду першої інстанції, ОСОБА_2 достовірно було відомо про розірвання шлюбу з ОСОБА_5 , що підтверджується мотивами позову та судовим рішенням у справі про поділ майна подружжя, а тому, враховуючи, що із заявою про скасування заочного рішення про розірвання шлюбу відповідач звернулася лише після смерті спадкодавця, зазначене свідчить про недобросовісність дій останньої, які спрямовані на входження до складу спадкоємців.
Оскільки нотаріусом було відмовлено позивачу за первісним позовом у видачі свідоцтва про право на спадщину, враховуючи дійсність заповіту на майно ОСОБА_5 , суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 18 серпня
2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня 2016 року
у справі № 414/856/16-ц про розірвання шлюбу було скасовано, а ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 21 березня 2018 року провадження у справі закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , а тому шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця не був розірваний. З огляду на зазначене, ОСОБА_2 як дружина померлого входить до кола спадкоємців першої черги та має право на спадкування половини частки, яка належала їй у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) на підставі положень статті 1241 ЦК України (половинка частки у спадщині становить 1/6). Таким чином, частка права власності ОСОБА_1 на спірний житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами становить 1/2 частку у порядку спадкування за заповітом.
Разом із тим, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на житлові кімнати № 5 площею 12,9 кв. м та № 6 площею 30 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , проте встановити, чи становлять вказані кімнати
1/6 частку спадкового майна без проведення будівельно-технічної експертизи неможливо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу з Кремінського районного суду Луганської області.
У травні 2021 року справу № 414/2803/18 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт
3 частини другої статті 389 ЦПК України у зв`язку з відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Висновок суду апеляційної інстанції є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 та, відповідно, не може претендувати на спадщину.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, не звернув увагу на те, що на час відкриття спадщини був дійсним заповіт, складений спадкодавцем вже після вирішення в судовому порядку питання про поділ майна подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , шлюб між сторонами було розірвано, що свідчить про безпідставність заявлених вимог про визнання права власності за ОСОБА_2 . У свою чергу, заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня 2016 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 скасовано за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення 19 березня 2018 року, тобто вже після смерті спадкодавця. У встановлений законом строк ОСОБА_2 не звернулася до нотаріуса та не надала підтверджуючі документи родинних зв`язків або документи про факт спільного проживання чи перебування у шлюбі з померлим, які на час видачі спадщини є необхідними для її прийняття, а тому ОСОБА_2 не входила до кола спадкоємців на час відкриття спадщини та нею пропущений строк для її прийняття.
Зазначені обставини у їх сукупності свідчать про зловживання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) процесуальними правами, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
Доводи інших учасників справи
У червні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, що не спростовують законні висновки апеляційного суду, який на підставі повного дослідження обставин справи обґрунтовано вважав, що оскільки судове рішення про розірвання шлюбу скасовано, а провадження у справі закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , отже, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на час його смерті не був розірваний, а тому ОСОБА_2 як дружина померлого входить до кола спадкоємців першої черги та має право на спадкування половини частки, яка належала їй у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) на підставі статті 1241 ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 із 21 липня 1989 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а. с. 66, т. 1).
Відповідно до договору дарування від 03 січня 2002 року ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар: 1) 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд на земельній ділянці площею 0,2984 га, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , та передана ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель за вказаною адресою та ведення підсобного господарства загальною площею 0,2984 га (а. с. 69, т. 1).
Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 13 травня
2015 року про закриття провадження у справі № 414/1888/14-ц затверджено мирову угоду в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та виділення в натурі, відповідно до якої:
1) за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/2 частку легкового автомобіля (седана) марки ВАЗ 111840 червоного кольору, 2008 року випуску, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , погодженої вартості 60 000,00 грн; 2) виділено в натурі в рахунок належної ОСОБА_2 на праві власності 1/3 частки домоволодіння з побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за домовленістю сторін та погодженим висновком будівельно-технічної експертизи, наступні приміщення квартири АДРЕСА_1 : 1-1 коридор; 1-11 ванна;
1-2 коридор; 1-3 кухня; 1-4 житлової кімнати; Б - цегляного сараю;
Е - цегляного літнього душу; Ж - навісу; З - шлакоблочного гаражу;
ПГ - цегляного погреба; В - цегляної вбиральні; № 1,4 - споруди;
3) залишено ОСОБА_5 у рахунок належної йому на праві власності
2/3 домоволодіння за вищевказаною адресою за домовленістю сторін
та погодженим висновком будівельно-технічної експертизи наступні приміщення квартири АДРЕСА_2 : 1-111 - котельна; 1-1V - вбиральна;